печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38072/14-к
22 грудня 2014 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю адвоката ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції провадження за скаргою ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій,
18.12.2014 р. ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою в порядку п.7 ч.1 ст.303 КПК України на постанову про відмову в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що ним, як підозрюваним в кримінальному провадженні №12014100060004510, відповідно до ч.3 ст.93 КПК України було подано клопотання щодо проведення слідчий дій, спрямованих на здобуття доказів в кримінальному провадження, проте слідчий необґрунтовано і незаконно відмовив у задоволенні клопотання, просить постанову про відмову в задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 скасувати, зобов'язавши слідчого провести такі слідчі дії.
Слідчий суддя, враховуючи принцип диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, визнав можливим розгляд скарги у відсутності слідчого, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, та, вивчивши скаргу, прикладений документ, вислухавши заявника, адвоката, наданий адвокатом документ, дійшов до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні слідчого відділу прокуратури міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100060004510 від 25.08.2014 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.3 ст.365, ч.2 ст.367 КК України.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано Главою 26 КПК країни.
Клопотання в порядку ст.220 КПК України про тимчасовий доступ до речей і документів, про допит свідка, про витребування та отримання від підприємства та фізичної особи документів, від банківської установи документів підозрюваним датоване 2.10.2014 р., подано 3.11.2014 р.; постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 10.11.2014 р. задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 відмовлено, відмова обґрунтована тим, що ОСОБА_4 наділений повноваженнями щодо направлення запитів, тим, що проведення тимчасових доступів негативно вплине на строки досудового розслідування, тим, що отримання зазначених у клопотанні відомостей не є предметом розслідування даного провадження.
Між тим, відповідно до ч.3 ст.93 КПК України стороні захисту надається право здійснювати збирання доказів шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій. Ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень. При таких обставинах слід дійти висновку про порушення слідчим ОСОБА_5 базового принципу кримінального процесу - змагальність сторін та свободу в збиранні і поданні своїх доказів. Законодавець, закріплюючи у ч.2 ст.22 КПК України положення про рівність прав сторін на збирання доказів, статтею 93 КПК України розкриває механізм реалізації цього права стороною захисту, зокрема, шляхом ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій. Неврахування вищезазначених правових норм при прийнятті оскаржуваної постанови призвело до порушення ч.5 ст.110 КПК України, згідно якої мотивувальна частина рішення повинна містити мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, як випливає з оскаржуваної постанови, при її прийнятті слідчий керувався лише ст.ст.110,220 КПК України.
Керуючись ст.ст.220,303,306,307,309 КПК України, слідчий суддя,
Скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій - задовольнити.
Скасувати постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 10.11.2014 р. про відмову в задоволенні клопотання.
Зобов'язати слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_5 провести слідчі дії, які зазначені в клопотанні підозрюваного ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1