Справа №2-а-102
2010рік
03 березня 2011 року Солом»янський районний суд м.Києва в складі:
головуючого -судді - Шереметьєвої Л.А.
при секретарі - Мар»єву М.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
Позивачка звернулася до суду з позовом і просить визнати неправомірними дії та бездіяльність відповідача щодо відмови в перерахунку та виплати їй , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, пенсії.
Просить зобов"язати відповідача здійснити перерахунок та виплату її державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст.50,54 Закону України»Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Просить також встановити розмір її державної та додаткової пенсій в сумі 6 422гр.50 коп. з 01.12.2010 року та проводити перерахунки пенсії в разі прийняття рішень щодо збільшення розміру прожиткового мінімуму.
Посилається в позові на те, що їй встановлено безстроково 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов»язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до висновку МСЕК.
Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до І категорії інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів І категорії 2 групи інвалідності, та щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
З 01.03.1998 року їй була призначена пенсія, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації аварії ЧАЕС.
На даний час розмір пенсії становить 2 600гр.08
Враховуючи наведене вважає, що призначена пенсія нараховувалася та виплачувалася їй всупереч вимогам закону.
Постановою суду відповідач був зобов»язаний перерахувати її пенсію за період часу з 21.12.2008 по 02.03.2010 року, однак постанова суду відповідачем не виконана, її пенсія не перерахована.
Виходячи з цього, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 20.12.2010 року в справі було відкрито скорочене провадження.
Після наданих відповідачем заперечень на позов ухвалою від 07.02.2011 року справа була призначена до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивачки вимоги останньої в судовому засіданні підтримав.
Представник відповідача в судове засідання також не з»явився, про час розгляду справи сповіщався належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставив, а тому на підставі ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.
Ухвалою суду від 03.03.2011 року в поновленні строку для звернення до суду за період часу до 17.06.2010 року позивачці відмовлено, а в частині вимог з 01.01.2008 по 02.03.2010 року закрито.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані позивачкою докази, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки в межах встановленого законом 6-ти місячного строку, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивачки про перерахунок пенсії, відповідач в своєму листі посилається на те, що відповідно до ч. 4 ст.54 вказаного вище Закону порядок обчислення пенсії визначаються КМУ.
На виконання вимог даного Закону КМУ була прийнята постанова №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категорія пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», відповідно до якої розмір додаткової пенсії для категорії осіб, до яких відноситься позивачка, встановлено в сумі 19,91гр.
З цього випливає, що дана постанова не суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п.2 постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року «Про збільшення розміру пенсій деяким категорія громадин, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не міг бути нижчим для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, інвалідам 2 групи-500гр.
Постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654, яка набула чинності з 01.07.2008 року, були зазначені мінімальні розміри пенсій, розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, та розмір компенсації в разі втрати годувальника.
Пп. 2 п.1 цієї постанови встановлено, починаючи з 1 липня 2008 року, доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексацій та інших доплат, встановлених законодавством, досягали таких розмірів: інвалідам ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також ліквідаторам наслідків на ЧАЕС у 1986 році - 1090гр.
Решта виплат позивачці також проводиться правильно, а тому вважає свої дії щодо неї правильними і просить в позові відмовити.
Встановлено, що позивачка є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 2 групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до І категорії інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ст.54 цього Закону встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів І категорії 2 групи інвалідності та щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
П.п. 12 та 15 п. 28 р.II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до ст.ст.50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи визначено в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії інвалідам 2-ї групи щодо яких встановлено причинний зв»язок з Чорнобильською катастрофою - не менше 120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N10-рп/2008 ці зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
При цьому Конституційним судом України зазначено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Постановою КМУ №530 від 28.05.2008року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»з 22.05.2008 року сума додаткової пенсії для інвалідів 2 групи встановлена в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по 2 групі інвалідності не менше 120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто в розмірах, які були встановлені Законом України »Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та визнані неконституційними.
Розрахунок державної та додаткової пенсії позивачці здійснюється в розмірах, передбачених даною Постановою КМУ.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з цього, суд не приймає до уваги заперечення відповідача на позов, виходячи з наступного.
Конституційний Суд України своїм рішенням №26-рп/2008 від 27.11.2008 року у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення ч.2 ст.95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в ч.3 цієї статті, роз»яснив, що з врахуванням правових позицій, висловлених,зокрема, у рішенні №60рп/2007 від 09.07.2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, що цим законом не можуть вноситися зміни,зупинятися дія чинних законів України,а також встановлюватися інше/додаткове/ правове регулювання відносин,що є предметом інших законів, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок,скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів,внесення до них змін і доповнень,визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
З цього випливає, що обмеження в розмірі пенсій, належних до виплат категорії працівників, до яких відноситься позивач, застосовані Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року є порушенням прав позивачки, гарантованих Конституцією України та нормативно-правовими актами, які регулюють пенсійне забезпечення осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
Такої ж точки зору притримується в своїй практиці і Вищий адміністративний суд України, а саме: щодо розмірів нарахування пенсії в порядку, визначеному саме Законом України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що пенсія позивачці відповідачем обраховується неправильно, в порушення вище приведеного Закону, а тому ці порушення мають бути усунуті.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті /вчинені/ вони: 1/ на підставі, у межах повноважень та способу, що передбачені Конституцією та законами України; 2/ з використанням повноваження з метою, якою це повноваження надано; 3/обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення /вчинення дії/; 4/безсторонньо/неупереджено/; 5/ добросовісно; 6/ розсудливо; 7/з дотриманням принципу рівності перед законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо позивачки.
Виходячи з викладеного вище, суд не приймає до уваги позицію відповідача, викладену в листі на ім.»я позивачки від 06.12.2010 року, і приходить до висновку про обґрунтованість її вимог в межах встановленого законом 6-ти місячного строку.
Крім того, позивач просить зобов»язати відповідача встановити ї з 01.12.2010 року державну та додаткову пенсії в розмірі 6 422гр.50 коп., а також зобов»язати відповідача в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму проводити відповідні перерахунки пенсії з забезпеченням її виплати, тобто на майбутнє.
З точки зору ст.6 КАС України кожна особа набуває права звернення до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Виходячи з того, що суд прийшов до висновку про захист прав позивачки в сфері публічно-правових відносин з боку відповідача станом на день ухвалення рішення, дані про можливість порушення її прав у майбутньому у суду відсутні, суд вважає, що підстави ля задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.
Крім того, питання, пов»язані призначенням, нарахуванням та перерахуванням пенсій, покладено на органи Пенсійного фонду України.
Ст.6 КАС України гарантує кожному право звернення до суду за захистом порушених прав в сфері-публічно-правових відносин, в т.ч. в разі незгоди з розміром призначеної пенсії та інших порушень, пов»язаних з проведенням соціальних виплат.
Виходячи з цього, суд вважає безпідставними вимоги позивачки і в частині встановлення їй розміру державної та додаткової пенсій судом.
Керуючись ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.2,7,17,94,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському р-ні м. Києва щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій за період часу з 17.06.2010 по 17.12.2010 року.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Солом»янському р-ні м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період часу з 17.06.2010 року по 17.12.2010 року з врахуванням виплат, проведених за цей період часу:
- державну пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8/восьми/мінімальних пенсій за віком;
- щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.
Суддя