23 грудня 2015 року Справа № 876/9827/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії,
20 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ України в Богородчанському районі) щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача зарахувати в пільговому обчисленні період його роботи з 12.08.1981 року по 01.10.1985 року та з 02.10.1985 року по 13.06.1994 року як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі. Крім того, просив зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити пенсію позивачу з врахуванням пільгового обчислення стажу з 12 січня 2015 року (з моменту призначення пенсії).
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 в частині вимог за період з 12.01.2015 року по 19.02.2015 року залишено без розгляду.
Постановою цього ж суду від 08 вересня 2015 року у іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просив зазначену постанову скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що обчислення стажу роботи в районі Крайньої Півночі після 1 січня 1991 року застосовується в одинарному розмірі.
Крім того, апелянт стверджує, що позивачем не надано відповідний трудовий договір чи довідку, що уточнює особливий характер роботи та умов праці в районах Крайньої Півночі, а тому немає підстав для зарахування стажу роботи позивача у спірний період у півтора кратному розмірі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив із того, що факт роботи позивача у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в спірні періоди підтверджується трудовою книжкою та довідкою від 11.06.2015 року № 10-1002, у яких зазначено про розповсюдження на позивача пільг, передбачених Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт машиністом-кочегаром, оператором котельні вахтово-експедиційним методом направлявся на роботу: 12.08.1981рік по 01.10.1985 рік вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області), з 02.10.1985 року по 13.06.1994 рік вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).
У довідці від 11 червня 2015 року за № 10-1002 вказано, що робота вахтово-експедиційним методом проводилась у режимі 15 робочих днів у місяць у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районах по 12 годин за добу. До заробітної плати виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалися додаткові відпустки.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148, Указу від 26 вересня 1967 року.
Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Статтею 5 цього Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.
Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.
Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 338/1079/14-а при перегляді ухвали Вищого адміністративного суду від 28 травня 2015 року.
З огляду на викладене, на переконання апеляційного суду, позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними і помилково задоволені судом першої інстанції.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2015 року у справі № 338/1293/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
ОСОБА_3
Постанова у повному обсязі складена 24 грудня 2015 року.