21 грудня 2015 р. Справа № 876/11571/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 року у справі № 813/5036/14 за позовом Кам'янка-Бузького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс" до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В C Т А Н О В И В:
У липні 2014 року Кам'янка-Бузьке дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП "Галсільліс" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.05.2014 р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що не погоджується із висновками відповідача, викладеними в акті перевірки щодо заниження скоригованого валового доходу за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, зазначаючи, що авансові платежі отримані в І кварталі 2011 року підприємство не включило до складу валових доходів, оскільки включило їх в II кварталі 2011 року, про що в акті перевірки нічого не зазначено. Відображення сум у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. Щодо завищення валових витрат за І квартал 2011 року у сумі 144771,00 грн, зазначає, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Щодо включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства, вартості послуг отриманих від Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця”, зазначає, що підтвердженням факту надання послуг ДТГО “Львівська залізниця” є накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів. Щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього у сумі 589315,00 грн, зазначає, що ним включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартість послуг отриманих від ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ “ВАДІ”, що пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг щодо заготівлі деревини.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що надані позивачем докази в сукупності не дали достатніх підстав для висновку про правомірність віднесення понесених позивачем витрат, а також правильності формування податкового обліку щодо предмету спору.
Не погодившись із постанову суду першої інстанції, її оскаржило Кам'янка-Бузьке ДЛГП "Галсільліс", вважаючи її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права й такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом не взято до уваги пояснення позивача, що підтверджуються належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи. Просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 06.02.2014 року відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.
За результатами перевірки 06.02.2014 р. складено акт № 39/22-00/31416856 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Кам'янка-Бузького ДЛГП «Галсільліс»
Проведеною перевіркою встановлено порушення підприємством п. 4.1. ст. 4, п. 4.1.1., п. 4.1. ст. 4, п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п. 6.1. ст. 6, п. 22.4. ст. 22 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 14.1.27., п.п. 14.1.36., п.п.14.1.228., п. 14.1. ст. 14, п. 44.1, п. 44.3., п. 44.6., ст. 44, п. 138.1. ст.138, п.138.2. ст.138, п. 138.6. ст.138, п.139.1.9. ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 195358 грн - у тому числі за І кв. 2011 року у сумі 55468 грн, за ІІ кв. 2011 року у сумі 52722 грн, за ІІІ кв. 2011 року у сумі 34536 грн, за ІV кв. 2011 року у сумі 10188 грн, за І кв. 2012 року у сумі 20860 грн, за ІV кв. 2012 року у сумі 21584 грн.
19.05.2014 року ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області на підставі акта перевірки № 39/22-00/31416856 від 06.02.2014 року та Рішення ГУ Міндоходів у Львівській області про результати розгляду скарги від 08.05.2014 року за № 11000/10/13-01-10-08-05/641 прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в сумі 205970 грн, в тому числі за основним платежем - 195358 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 10612 грн.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
На обґрунтування позовних вимог щодо достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року позивачем надані докази, які досліджені судом, а саме: договір про подачу та забирання вагонів від 11.05.2010 року за № 150, укладений між позивачем та Державним територіально-галузевим об'єднанням “Львівська залізниця” та додаткова угода; накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу); відомості плати за користування; дублікати накладних для відправника; квитанції про приймання вантажу; висновки фітосанітарних експертиз, сертифікати; договір № 13 від 05.05.2010 року на проведення лісозаготівельних робіт, підписаний із ФОП ОСОБА_2 з додатками, згідно якого позивач як замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу за завданням замовника на свій ризик, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; акти здачі-приймання виконаних робіт на ділянках лісових обходів; договір № 27 від 04.05.2011 року на проведення лісозаготівельних робіт, підписаний з ФОП ОСОБА_2 з додатками, згідно якого позивач як замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу за завданням замовника на свій ризик, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; акти здачі-приймання виконаних робіт на ділянках лісових обходів; договір № 38 від 08.10.2012 року на проведення лісозаготівельних робіт, підписаного із ТОВ “Ваді” з додатками, згідно якого позивач як замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати лісозаготівельні роботи за завданням замовника на свій ризик, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; акт здачі-приймання виконаних робіт до договору підряду № 38 на проведення лісозаготівельних робіт від 16.11.2012 року; договір № 39 від 08.10.2012 року на проведення лісозаготівельних робіт, підписаний із ТОВ “Ваді” з додатками, згідно якого позивач як замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати лісозаготівельні роботи за завданням замовника на свій ризик, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; акт здачі-приймання виконаних робіт до договору підряду № 39 на проведення лісозаготівельних робіт від 30.11.2012 року; договір № 40 від 08.10.2012 року на проведення лісозаготівельних робіт, підписаний із ТОВ “Ваді” з додатками, згідно якого позивач як замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати лісозаготівельні роботи за завданням замовника на свій ризик, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; акт здачі-приймання виконаних робіт до договору підряду № 40 на проведення лісозаготівельних робіт від 31.12.2012 року; договір № 15 від 10.02.2012 року на проведення лісозаготівельних робіт, підписаний із ФОП ОСОБА_3 з додатками, згідно якого позивач як замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу за завданням замовника на свій ризик, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; акти здачі-приймання виконаних робіт на ділянках лісових обходів; договір № 22 від 12.03.2012 року на проведення лісозаготівельних робіт підписаного із ФОП ОСОБА_3 з додатками, згідно якого позивач як замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу за завданням замовника на свій ризик, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; акти здачі-приймання виконаних робіт на ділянках лісових обходів.
Суд першої інстанції, вирішуючи спірні правовідносини, правомірно керувався Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-XIV від 16.07.1999 року, Податковим кодексом України.
Так, відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п. 6.1. ст. 6 Закону №334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Відповідно до п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону №334/94-ВР дата збільшення валового доходу датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно п. 22.4. ст. 22 Закону №334/94-ВР у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
За приписами п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п.п. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п.14.1.228. п. 14.1. ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу
Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно приписів п. 44.3. ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п. 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього ж Кодексу.
Згідно п. 138.6. ст. 138 ПК України витрати з придбання природного газу, що формують собівартість послуг гарантованого постачальника з постачання природного газу споживачам за регульованим тарифом у звітному податковому періоді, визначаються в розмірі суми коштів, що перераховані власнику природного газу з відкритого у банку відповідно до закону гарантованим постачальником поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів.
Відповідно до п.п.139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частино 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З огляду на положення п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону №334/94-ВР суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги обґрунтування позовних вимог та надані ним докази про те, що ним авансові платежі включені до складу валових витрат в наступному кварталі, оскільки перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року правомірно встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій “доходи від продажу товарів (робіт, послуг)” всього у сумі 60412,00 грн. у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 60412,00 грн. Згідно журналу - ордера по бухгалтерському рахунку 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” обліковуються отримані авансові платежі від покупців: кредитове сальдо на 01.01.2011 року в сумі 69376,55 грн., на 31.03.2011 року в сумі 129788,10 грн. Авансові платежі отримані в І кварталі 2011 року у сумі 60411,55 грн. підприємство не включило до складу валових доходів, чим порушено вимоги п. 4.1. ст. 4, п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону №334/94-ВР - заниження валових доходів за І квартал 2011 року у сумі 60412,00грн.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року також правомірно встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.9 Декларацій “від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року” за І квартал 2011 року у сумі 144771,00 грн. Позивачем згідно поданої Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 звітний рік №25912 від 09.02.2011 року рядок 08 “Об'єкт оподаткування (позитивний (+) від'ємний (-))” задекларовано з нульовим значенням.
Згідно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний 2010 рік №2656 від 10.03.2011 року до Декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 звітний рік, Кам'янка-Бузьке ДЛГП “Галсільліс” задекларовано рядок 4 “Сума заниженого (+) або завищеного (-) об'єкта оподаткування” з нульовим значенням.
Зважаючи на наведені обставини, а також, що позивачем не було надано до перевірки податковому органу та суду першої інстанції акт здачі-приймання виконаних робіт на ділянках лісових обходів підприємства та ФОП ОСОБА_2, колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта, про те, що станом на дату складення декларації за 2010 рік в підприємства був відсутній наведений акт.
Також, як уже зазначалось, згідно п. 6.1. ст. 6 Закону №334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Крім того, згідно п. 22.4. ст. 22 Закону №334/94-ВР у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
При тому, позивачем в рядку 04.9 “Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року” Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року (№10082 від 10.05.2011 року) задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового 2010 року у сумі 144771,00 грн.
Проаналізувавши зазначене, судом вірно не взято до уваги пояснення позивача, що у 2010 році податковим органом не приймались декларації із від'ємним значенням об'єкта оподаткування, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином, відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем вимог п. 6.1. ст. 6, п. 22.4. ст. 22 Закону №334/94-ВР - завищення валових витрати за І квартал 2011 року у сумі 144771,00 грн.
Також необхідно погодився з висновком податкового органу щодо правомірності встановлення завищення позивачем валових витрат за І квартал 2011 року у сумі 16687,00грн з огляду та не, що, позивачем включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартість послуг отриманих від ДТГО “Львівська залізниця”, що не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Послуги отримані від ДТГО “Львівська залізниця” не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку. У справі відсутні акти виконаних робіт чи будь-які інші первинні документи, які б підтверджували факт отримання послуги та були складені відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Згідно п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, є документом для розрахункового підрозділу “Львівської залізниці”, який веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу.
Таким чином, колегія суддів погоджується, що накопичувальні картки є документом для розрахункового підрозділу “Львівської залізниці” лише для обліку надходження коштів, притому вони не підтверджують факт отриманих позивачем послуг.
В частині дослідження відомостей щодо плати за користування вагонами форми ГУ-46 згідно Правил користування вагонами і контейнерами, слід зазначити, що такі є документом на підставі якого “Львівською залізницею” здійснюється облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46.
Інших доказів, передбачених зазначеними Правилами, які б підтверджували плату за користування контейнерами, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів, пам'яток про видачу/приймання контейнерів, повідомлень про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми, актів загальної форми стороною позивача не надано.
З вище викладеного слідує, що висновок відповідача про те, що понесені позивачем витрати на придбання вищенаведених послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне їх виконання, отже, позивачем порушено вимоги п. 5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР, а саме - завищено валові витрати за І квартал 2011 року у сумі 16687,00 грн.
Окремо необхідно зазначити, що витрати, які прямо пов'язані з виробництвом готової продукції, можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про зміст, обсяг виконаних робіт та їх економічно обґрунтовану вартість. Такі витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього у сумі 36476,00 грн - у тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 22525,00 грн, за ІІІ квартал 2011 року у сумі 12191,00 грн, за ІV квартал 2011 року у сумі 1760,00 грн щодо собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та не пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. З таким висновком контролюючого органу колегія суддів погоджується, так як такі витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку.
При тому, послуги оренди майданчика для складування вантажу у межах смуги відведення Залізниці та подачі вагонів тощо, не відносяться до витрат, прямо пов'язаних з виробництвом деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД, які формують собівартість виготовленої та реалізованої деревини наведених товарних позицій.
Факт декларування позивачем вказаних правовідносин сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без підтвердження належними доказами здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив, що податковим органом правомірно встановлено завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього у сумі 589315,00 грн. у тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 206700,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 137965,00 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 42535,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 99335,00 грн., за ІV квартал 2012 року у сумі 102780,00 грн., щодо вартості послуг отриманих від ФО-П ОСОБА_2, ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ “ВАДІ”, які не пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, внаслідок чого порушено вимоги п.п. 14.1.27., п.п. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1., п. 44.3., п. 44.6., ст. 44, п. 138.1. ст. 138, п. 138.2. ст. 138, п. 138.6. ст. 138, п. 139.1.9. ст. 139 ПК України, а саме завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього у сумі 36476,00 грн.
Також слід зазначити, що предметом діяльності позивача є лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві та лісозаготівлі, що класифіковано згідно КВЕД 2010 Клас 02.20 Лісозаготівлі в Україні. Разом з тим, предмети договорів із вищевказаними контрагентами не узгоджуються із предметом діяльності позивача. Предмет та істотні умови досліджуваних договорів не відповідають вимогам Порядку спеціального використання лісових ресурсів, не визначено систем рубок лісу, не визначено строку і порядку використання лісових ресурсів, строків огляду, не визначено видачу лісорубного або лісового квитка як основного документу на підставі якого здійснюється використання лісових ресурсів, тощо.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового обліку в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього у сумі 589315 грн. З врахуванням того судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв на підставі законодавства та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс" залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 року у справі № 813/5036/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді Н.Г. Левицька
ОСОБА_4
Повний текст виготовлено 23.12.2015р.