Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" листопада 2015 р.Справа № 922/4754/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Черновій В.О.,
без виклику учасників судового процесу,
розглянувши справу
за позовом ліквідатора ОСОБА_1 (м. Київ) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (Харківська обл., с. Циркуни)
до ОСОБА_3 (м. Київ) , ОСОБА_4 (м. Київ) , Головного управління юстиції у м. Києві (м. Київ), в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (м. Київ) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Приватне підприємство “Агенція нерухомості місто “Плюс” (м. Харків) Приватне акціонерне товариство “Банк Форум” (м. Київ)
про визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння, визнання недійсним договору,
Ліквідатор ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просить: визнати право власності на нерухоме майно - трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: 01001, АДРЕСА_1, загальною площею 90,0 кв. м., житловою площею 58,8 кв.м. за ОСОБА_5 та зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві провести його державну реєстрацію; зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві скасувати запис про право власності ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно; витребувати нерухоме майно з володіння ОСОБА_3 та передати ліквідатору ОСОБА_1; визнати недійсним договір іпотеки від 04.03.2012 року, укладений між іпотекодавцем - гр. ОСОБА_3 та іпотекодержателем - гр. ОСОБА_4; зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві вилучити запис з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про іпотеку за №1470556, запису про обтяження за №1470653.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
На підставі договору купівлі-продажу від 01.06.1994 року ФОП ОСОБА_2 придбала у власність нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалою господарського суду Харківської області у справі №5023/5450/11 від 04.07.2011 р. порушено справу про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
На момент порушення справи про банкрутство, майно банкрута - ФОП ОСОБА_2, а саме квартира, перебувала в заставі/іпотеці ПАТ "БАНК ФОРУМ" на підставі договору іпотеки від 13 червня 2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2529 та укладеного в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0272/08/01ZNv від 13 червня 2008 року.
Постановою господарського суду Харківської області від 10.08.2011 р. у справі №5023/5450/11 ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом, призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_6 (а.с.57).
У межах ліквідаційної процедури банкрута, 05.09.2011 р. між арбітражним керуючим ОСОБА_6 (замовник) з однієї сторони та Товарною біржею "Правопорядок" (організатор) з другої сторони було укладено договір на організацію та проведення аукціону.
За наслідками проведення аукціону (протокол № 6), спірне нерухоме майно придбало ПП "Агенція нерухомості Місто плюс".
26.10.2011 р. між ліквідатором ОСОБА_6 та Приватним підприємством "Агенція нерухомості Місто плюс" укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна.
16.02.2012 р. ПП "Агенція нерухомості Місто плюс" здійснило продаж спірного нерухомого майна гр. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.
04.03.2012 року гр.ОСОБА_3 (іпотекодавець) передала спірне нерухоме майно в іпотеку гр.ОСОБА_4 (іпотекодержатель) на умовах укладеного договору іпотеки.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2014 р. у справі №5023/5450/11, прийнятою за результатами розгляду заяви ліквідатора визнано недійсним аукціон з продажу майна банкрута - ФОП ОСОБА_2, а саме: трикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що було проведено Товарною біржею "Правопорядок", на підставі відповідного договору від 05.09.2011 року, укладеного з арбітражним керуючим ОСОБА_6 Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.10.2011 р., укладений між ліквідатором фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - арбітражним керуючим ОСОБА_6 та ПП "Агенція нерухомості Місто плюс".
Таким чином, на думку позивача, укладаючи договір купівлі-продажу від 16 лютого 2012 р., ПП "Агенція нерухомості Місто плюс" не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки набуло права власності на нерухоме майно на підставі аукціону та договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2011 р., який ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2014 р. визнано недійсним.
При цьому, позивач в позові зазначає, що, з урахуванням приписів ч. 9 ст. 16 ГПК України, даний спір не підлягає вирішенню господарським судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2015 р. суд першої інстанції призначив розгляд справи на 08.09.2015 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2015 р. у справі №922/4754/15 (суддя Суслова В.В.) позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 р. у справі №922/4754/15 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, апеляційну скаргу другого відповідача задоволено частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2015 р. у справі №922/4754/15 скасовано та матеріали справи №922/4754/15 направлено до господарського суду Харківської області для вирішення питання про підвідомчість даного спору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2015 р., справу №922/4754/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_7
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п.3 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011 року “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”).
З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011 р.).
Таким чином, громадянин, який не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає інших визначених законом підстав для його участі у такому процесі.
Як свідчать матеріали справи, позивач просить суд визнати право власності на нерухоме майно, витребувати його з чужого незаконного володіння, визнати недійсним договір іпотеки від 04.03.2012 р., укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4
В даному випадку, в якості відповідачів у справі заявником зазначено фізичних осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Головне управління юстиції у м. Києві, в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Договір іпотеки від 04.03.2012 р., який позивач просить суд визнати недійсним, укладений між іпотекодавцем - ОСОБА_3 як фізичною особою, та іпотекодержателем - ОСОБА_4 як фізичною особою.
З матеріалів справи не вбачається надання заявником будь-яких доказів на підтвердження того, що правовідносини у даній справі виникли між суб'єктами підприємницької діяльності.
Враховуючи наведене, фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не можуть виступати сторонами в господарському процесі у даній справі, тому даний спір за їх участю не підлягає розгляду господарськими судами України.
Позивач у позові зазначає про те, що у даній справі предметом судового розгляду є спір щодо визнання права власності на майно боржника та є наслідком визнання недійсним господарським судом результатів аукціону з реалізації майна банкрута, у зв'язку з чим стосується питання щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство. Таким чином, на думку позивача, на підставі приписів ч. 9 ст. 12 ГПК України, даний спір повинен розглядатися в межах справи про банкрутство, а не в порядку позовного провадження.
Суд приймає до уваги, що до підвідомчих господарським судам спорів, де сторонами в судовому процесі можуть виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності відносяться справи про банкрутство.
Зазначені справи відповідно до частини другої статті 4-1 ГПК України розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Законом України "Про банки і банківську діяльність". Господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника (п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 24.10.2011р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").
Однак, суд звертає увагу, що у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-XII від 14.05.1992 р.) не передбачено право подання та можливість розгляду судом в межах справи про банкрутство заяв про визнання права власності.
Більш того, як вбачається з письмових пояснень позивача суду апеляційної інстанції (вх.№14829), ліквідатор ФОП ОСОБА_2 вже звертався до господарського суду Харківської області в межах справи про банкрутство №5023/5450/11 із заявою про визнання права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4.
Позивач надав суду апеляційної інстанції ухвалу господарського суду Харківської області від 23.06.2015 р. у справі №5023/5450/11, якою заяву про визнання права власності повернуто ліквідатору без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.
При цьому, суд першої інстанції в наведеній вище ухвалі також зазначив, що у відповідності до положень ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-XII від 14.05.1992 р.) не передбачено право подання та можливість розгляду судом в межах справи про банкрутство заяв про визнання права власності.
Також, в позовній заяві позивач просить визнати недійсним договір іпотеки від 04.03.2012 р., укладений між гр.ОСОБА_8 та гр.ОСОБА_4
Частиною 7 ст. 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником…
Отже, фізичні особи дійсно, можуть звертатися до господарського суду із позовами до боржника, але тільки по категорії справ , що перебувають у компетенції цього суду згідно визначеній в ст. 12 ГПК України підвідомчості.
Дана стаття кореспондується із ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції згідно з Законом України від 22.12.2011 р. №4212-VI), відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Однак, спір, з яким звернувся позивач до господарського суду не підпадає під категорію спорів, окреслених в п. 7 ст. 12 ГПК України, оскільки не є майновим спором з вимогою до боржника.
У даному випадку, боржник є позивачем у справі та звертається до суду з позовом про визнання його права власності та про захист цього права власності та з похідними від цього вимогами.
Суд вважає за необхідне відзначити, що ст. 20 Закону передбачає розгляд заяви (поданої в порядку цієї статті) в межах провадження у справі про банкрутство (не у позовному провадженні). При цьому, вимоги такої заяви мають бути обґрунтовані підставами, передбаченими ст. 20 Закону, мають містити посилання саме на цю норму Закону та можуть бути задоволені у разі встановлення наявності передбачених ст. 20 Закону підстав.
Отже, у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню спори про визнання недійсними правочинів на спеціальних підставах, встановлених ст. 20 Закону про банкрутство, а також з підстав, передбачених цивільним законодавством, але тих правочинів, які безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі.
Суд зауважує, що позивач звертається саме з позовною заявою на підставі загальних норм Цивільного кодексу України (а не із заявою в порядку ст. 20 Закону), просив прийняти дану позовну заяву до провадження та не зазначав у позовній заяві про наявність передбачених ст. 20 Закону підстав для визнання спірного договору недійсним, взагалі не посилався на ст. 20 Закону, як на підставу позову.
За таких підстав, розгляд поданої позовної заяви повинен здійснюватись в позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2
Враховуючи наведене, положення п. 7 ст. 12 ГПК України не поширюються на даний випадок, тобто даний спір не підвідомчий господарському суду.
Отже, в даному випадку діє загальний порядок підвідомчості спорів, тобто за позовними заявами до фізичних осіб спори розглядаються судами загальної юрисдикції.
Враховуючи вищевикладене, провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України.
Керуючись ст. 49, п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,
Провадження у справі №922/4754/15 припинити .
Суддя ОСОБА_7