24 грудня 2015 року Справа № 876/4827/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терполімергаз» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терполімергаз» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Терполімергаз» (далі - ТОВ «Терполімергаз») звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби (далі - Тернопільська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13 вересня 2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 498639 грн. в тому числі 332426 грн. основного платежу та 166213 грн. штрафних санкцій.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодилося ТОВ «Терполімергаз» та подало апеляційну скаргу, в якій вказало, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, не встановлено всіх фактів, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податку на додану вартість, оскільки доводи податкового органу про відсутність реального виконання договору з ТОВ «Торговий дім «Терполімергаз» і його нікчемність є безпідставними. Матеріалами справи підтверджено, що у травні 2012 року на підставі договору постачання № 2 від 4 січня 2012 року ТОВ «Торговий дім «Терполімергаз» поставив ТОВ «Терполімергаз» труби поліетиленові в асортименті на загальну суму 2172267 грн, в тому числі ПДВ 362044,50 грн. Факт поставки товару підтверджено належним чином оформленими видатковими та податковиими накладними. Доводи податкового органу про відсутність реального виконання операцій через відсутність контрагента за місцем реєстрації належним чином не підтверджені. На момент укладання договору та його реалізації ТОВ «Торговий дім «Терполімергаз» був зареєстрований платником податку на додану вартість. Висновки суду про відсутність умов для здійснення господарської діяльності ТОВ «Торговий дім «Терполімергаз» також не підтверджені належними доказами, в той час як матеріалами справи доведено факт оренди приміщення цим підприємством. Відсутність актів прийому-передачі товару не свідчить про відсутність поставок. Також апелянт зазначив, що суду першої інстанції було надано свідоцтва якості та паспорти якості на придбаний товар, які були видані виробниками і доводи щодо неналежності цих доказів через їх видачу у попередніх роках не заслуговують на увагу. Надані докази підтверджують факт реального здійснення торгових операцій і спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності договорів.
Відповідач подав до суду письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказав, що оскаржуване судове рішення є законним і обгрунтовним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Представники сторін у судове засідання повторно не з'явилися, хоча про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Тернопільською ОДПІ на підставі наказу №1417 від 30.07.2012 року проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Терполімергаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Терполімергаз» за період з 01 травня 2012 року по 31 травня 2012 року.
За результатами перевірки оформлено акт № 3155/22-50/33706122 від 23.08.2012 року, згідно якого встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 та п. 11 Підрозділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за травень 2012 року на загальну суму 362045 грн.
13 вересня 2012 року Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Терполімергаз» збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 543067,50 грн., в тому числі 362045 грн. - за основним платежем та 181022,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Рішеннями ДПС в Тернопільській області № 14899/10/10-1-016/751 від 16.11.2012 р. та ДПС України № 7377/0/6-1-12/10-2115 від 19.12.2012 р. за результатами розгляду скарг ТОВ «Терполімергаз» податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДГІІ залишено без змін.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про законність цього податкового повідомлення-рішення з таких підстав.
Згідно із п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2012 року ТОВ «Торговий дім «Терполімергаз» (Постачальник) та ТОВ «Терполімергаз» (Покупець) уклали договір № 2 постачання товару.
Згідно п. 1.1. цього договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у порядку і на умовах, передбачених даним Договором.
Асортимент (найменування) та кількість товару вказується в специфікаціях та/або накладних, які є невід'ємними частинами Договору (п. 2.1. Договору).
Пункти 2.2 та 2.3. договору встановлюють, що Товар повинен відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості даного виду товару відповідно до вимог вітчизняного та міжнародного законодавства. Якість поставленого Товару повинна відповідати даним, вказаним в документації, що додається до товару.
Ціна товару вказується у специфікаціях та/або накладних, які є невід'ємними частинами договору (п. 3.1. Договору).
На підтвердження виконання договору і здійснення поставок у травня 2012 року було оформлено видаткові та податкові накладні (а.с. 92-133) .
Разом з тим, ці документи не свідчать про реальність господарськи операцій.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України .
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.
Разом з тим відповідно до статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, втім умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.
Як вбачається з договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Терполімергаз» доставка товару здійснюється Покупцем за власний рахунок (п. 4.2. Договору).
Однак, позивач не надав суду доказів транспортування товару, хоча такий є громіздким і відповідно його доставка потребує залучення спеціального транспорту.
Позивачем також не підтверджено оплату товару. Перевіркою ж встановлено, що відповідно до оборотно - сальдових відомостей за травень 2012 року та інші періоди грошові безготівкові або готівкові розрахунки між підприємствами за поставлену продукцію не проведено, незважаючи на те що, відповідно до умов договору Товар оплачується покупцем 100 % авансовим платежем та в будь-якому випадку, не пізніше дня отримання Товару.
Крім того, позивачем не надано доказів оформлення доручень на отримання товару, перевезення товару.
Позивач не підтвердив подальше використання товару у його господарській діяльності, що спричинило зміну майнового стану платника.
Львівським апеляційним адміністративним судом з метою забезпечення принципу офіційності з'ясування обставин у справі було витребувано у позивача первинні бухгалтерські документи, що складались при виконанні договору з ТОВ «Торговий дім «Терполімергаз» та здійсненні поставки.
Однак, позивач не забезпечив надання апеляційному суду належних письмових доказів на обґрунтування своєї позиції, не дивлячись на всі можливі заходи, вжиті апеляційним судом для з'ясування всіх фактичних обставин у справі.
Отже, з урахуванням наявної доказової бази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що торгові операції ТОВ «Торговий дім «Терполімергаз» не мали реального характеру, не опосередковувалися рухом активів, а тому не можуть створювати податкові наслідки для позивача.
Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення є законним, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року про відмову у задоволенні позовних вимог є законною та обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терполімергаз» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі № 2-а/1970/4348/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий удя ОСОБА_1
Судді І.В. Глушко
ОСОБА_2
Повний текст виготовлено 29 грудня 2015 року