Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"23" грудня 2015 р. Справа № 911/5005/14
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Львів” імені ОСОБА_1”,
м. Львів
до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України,
м. Бориспіль
про стягнення 652635,73 грн.
за участю представників: згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Львів” імені ОСОБА_1” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 13.03.2018 р. № 73-08 у загальному розмірі 652635,73 грн., з яких: 532811,35 грн. основного боргу, 63285,07 грн. інфляційних втрат, 48112,12 грн. пені та 8427,19 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 13.03.2018 р. № 73-08 не в повному обсязі та не своєчасно сплачував поставлену позивачем електроенергію та компенсацію вартості утримання спільних технологічних мереж за вказаним договором.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 р. порушено провадження у даній справі (суддя Скутельник П.Ф.).
30.12.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позов, в якому просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаних з нею справ № 914/2706/14, 914/4230/14.
05.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.01.2015 р. клопотання ДП обслуговування повітряного руху України про зупинення провадження, викладене у прохальній частині відзиву від 29.12.2014 року № 1.2.8.-295 (вх. №29353/14 від 30.12.2014 року), задоволено, провадження у справі № 911/5005/14 зупинено до вирішення господарським судом Львівської області справи № 914/2706/14 за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Львівського регіонального структурного підрозділу до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені ОСОБА_1" про стягнення 98680,60 грн. та справи № 914/4230/14 за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Львів” імені ОСОБА_1” про стягнення 36524,34 грн. (суддя Скутельник П.Ф.).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. апеляційну скаргу Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Львів” імені ОСОБА_1” на ухвалу господарського суду Київської області від 05.01.2015 р. у справі № 911/5005/14 задоволено, ухвалу господарського суду Київської області від 05.01.2015 р. у справі №911/5005/14 в частині зупинення провадження до вирішення господарським судом Львівської області справи № 914/2706/14 за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Львівського регіонального структурного підрозділу до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Львів” імені ОСОБА_1” про стягнення 98 680, 60 грн. скасовано, а в частині зупинення провадження до вирішення Господарським судом Львівської області справи № 914/4230/14 за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в особі Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Львів” імені ОСОБА_1” про стягнення 36 524, 34 грн. залишено без змін.
19.03.2015 р. матеріали справи № 911/5005/14 повернуто до господарського суду Київської області.
20.04.2015 р. на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у даній праві.
02.11.2015 р. на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої станом на дату подання заяви заборгованість становить 432164,61 грн., яких: 147445,53 грн. основного боргу, 204864,30 грн. інфляційних втрат, 64455,72 грн. пені та 15399,06 грн. 3% річних.
На підставі Розпорядження № 241-АР від 29.07.2015 р., у зв'язку з закінченням повноважень судді Скутельника П.Ф., справу № 911/5005/14 передано, у порядку статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, до відділу діловодства для визначення судді з метою подальшого розгляду даної справи, за допомогою автоматизованої системи документообігу.
За результатами розподілу автоматизованої системи документообігу справу № 911/5005/14 03.11.2015 р. передано для подальшого розгляду судді Лопатіну А.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2015 р. поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 25.11.2015 р.
25.11.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав заперечення заяву про зменшення позовних вимог.
У судовому засіданні 25.11.2015 р. судом оголошено перерву до 23.12.2015 р. про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд
встановив:
13.03.2008 року ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" (постачальник) та
ДП обслуговування повітряного руху України (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 73-08 з додатками. Відповідно до підпункту 1.1. цього договору він встановлює взаємні обов'язки сторін щодо умов і порядку постачання електричної енергії відповідачу силами і засобами позивача, умови оплати та порядок взаєморозрахунків, відповідальність сторін, порядок розгляду спорів і строк дії договору.
За умовами пунктів 2.1.1 та 2.2.2 договору постачальник зобов'язується відпускати електроенергію споживачу згідно з дозволеною потужністю 390 кВ, а споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленої електроенергії та компенсувати витрати на транзит електроенергії через його мережі згідно з розрахунком, затвердженим постачальником.
Відповідно до п. 2.2.2 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленої електроенергії та компенсувати витрати на транзит електроенергії через його мережі згідно з розрахунком, затвердженим постачальником.
Пунктом 4.3. договору у редакції додатку №8 від 22.12.2010 р. сторони погодили, що споживач здійснює розрахунок за звітний період в наступному порядку: до 10-го числа поточного місяця здійснює попередню оплату в розмірі 80 % від вартості послуг наданих в попередньому місяці, після наданого постачальником рахунку, а остаточний розрахунок споживач здійснює протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку постачальника.
Вартість утримання спільних технологічних мереж постачальника з 01.01.2014 р. становить 0,15 грн. за 1 кВт-год без ПДВ (додаток № 10 від 21.12.2013 р. до договору від 13.03.2008 р. №73-08).
Згідно з п. 8.1 та п 8.2. договору останній набирає сили з дня його підписання і діє до 31 грудня 2008 року. Якщо за 30 дні до закінчення вказаного терміну жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору, то договір вважатиметься продовженим на кожний наступний термін і на тих же умовах.
Сторонами належних доказів припинення дії договору до суду не подано, відповідно, станом на листопад 2014 року договір від 13.03.2008 р. №73-08 був чинним.
Згідно п 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. № 28 (із змінами та доповненнями), постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію в межах договірних величин та по ціні визначеній договором.
Між тим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати використаної ним електричної енергії виконував неналежним чином, в зв'язку з чим за ним, як зазначає позивач з урахуванням поданих останнім уточнень, рахується заборгованість у сумі 147445,53 грн. за період користування електроенергією з листопада 2013 року по листопад 2014 року, що підтверджується актами про надання послуг №11-0000190 від 30.11.2013 р. на суму 153728,34 грн. з ПДВ, №11-0000287 від 30.11.2013 р. на суму 31223,81 грн. з ПДВ, №12-0000140 від 23.12.2013 р. на суму 198748,04 грн. з ПДВ, №12-0000281 від 23.12.2013 р. на суму 40374,94 грн. з ПДВ, №01-0000137 від 31.01.2014 р. на суму 249015,23 грн. з ПДВ, №02-0000157 від 03.02.2014 р. на суму 17100,72 грн. з ПДВ, № 03-0000021 від 03.02.2014 р. на суму -12214,80 грн. з ПДВ, №02-0000130 від 25.02.2014 р. на суму 271714,39 грн. з ПДВ, №03-0000165 від 25.03.2014 р. на суму 199003,28 грн. з ПДВ, №04-0000208 від 25.04.2014 р. на суму 159932,54 грн. з ПДВ, №05-0000085 від 21.05.2014 р. на суму 134799,54 грн. з ПДВ, №06-0000238 від 25.06.2014 р. на суму 127895,53 грн. з ПДВ, №07-0000241 від 28.07.2014 р. на суму 120881,51 грн. з ПДВ та списком згрупованих рекомендованих відправлень від 04.08.2014р., №08-0000183 від 21.08.2014 р. на суму 122585,26 грн. з ПДВ, №08-0000182 від 21.08.2014 р. на суму 15472,44 грн. з ПДВ та витягом-відстеження пересилання поштових відправлень від 09.10.2014 р., №09-0000262 від 26.09.2014 р. на суму 13112,64 грн. з ПДВ, №10-0000144 від 21.10.2014 р. на суму 122231,44 грн. з ПДВ та рахунками №11-0000130 від 24.11.2014 р. на суму 143163,96 грн. та №11-0000131 від 24.11.2014р. на суму 17393,40 грн. з належними доказами направлення та вручення їх представнику відповідача. Разом з тим, факт надання послуг позивачем відповідачеві за вказаними вище документами підтверджується діями відповідача по частковій сплаті боргу, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками з рахунку позивача.
Станом на дату судового засідання відповідачем належних та допустимих доказів сплати зазначеного боргу до суду не подано.
Згідно з частиною першою ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Належних доказів сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі
147445,53 грн. суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед ДП “Міжнародний аеропорт “Львів” імені ОСОБА_1” за договором № 73-08 від 13.03.2008 р. про постачання електричної енергії у розмірі 147445,53 грн., у свою чергу, відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості до суду не подано.
З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії щодо сплати коштів за використану електроенергію у розмірі 147445,53 грн., а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 147445,53 грн. боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.
То тверджень відповідача, вказаних у відзиві на позов та заперечень на підставі яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, суд ставиться критично, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 27.01.2015 р. у справі №914/4230/14, яке залишено у силі постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 р., залишено без задоволення позов відповідача до позивача, який мотивовано тим, що за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією України перевірки відповідача та зустрічної перевірки Державною фінансовою інспекцією у Львівській області позивача з питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 року по 01.05.2014 року, встановлено завищення вартості передачі електроенергії протягом вересня-грудня 2013 року за договором №73-08 від 13.03.2008 р. (закладено завищений розмір рентабельності), а також завищено вартість утримання технологічних мереж відповідача, яку оплачував відповідач протягом січня-квітня 2014 року, шляхом включення до неї зайвих витрат, а наведене є порушенням Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ України від 12.06.2008 року № 691, та постанови Національної комісії з регулювання електроенергетики від 29.12.2006 року № 1914, у зв'язку з чим такі завищення є порушенням з боку позивача, внаслідок яких відповідачу завдано збитків на загальну суму 36 524,34 грн.
Окрім стягнення основного боргу, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 64455,72 грн. пені, 15399,06 грн. 3% річних та 204864,30 грн. інфляційних втрат, які нараховано за період з дати виникнення прострочення сплати боргу до 28.10.2015 р. з урахуванням часткових оплат боргу відповідачем.
Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 5.2. договору у випадку прострочення платежу винна сторона виплачує суму заборгованості і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочення такого платежу.
Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з приписами частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування пені має здійснюватися протягом шести місяців після настання прострочення по заборгованості за використану електроенергію за кожний місяць окремо.
Судом встановлено, що при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем невірно визначено дати прострочення відповідачем оплати вартості послуг, не врахувавши того факту, що умовами договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок проводиться протягом п'яти банківських днів, а не протягом п'яти днів, з моменту отримання відповідачем рахунку.
Здійснивши перерахунок пені, за періоди вказані у уточненому розрахунку позивача з урахуванням того факту, що остаточний розрахунок мав проводитися відповідачем протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку, та врахуванням приписів норм частини шостої ст. 232 ГК України, за кожний місяць заборгованості окремо з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, суд встановив, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату заборгованості суд задовольняє частково, а саме у розмірі 63306,90 грн.
Клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню, врахувавши ступінь виконання зобов'язання щодо сплати основного боргу відповідачем, та той факт, що рішенням господарського суду Львівської області, залишено без задоволення позов відповідача до позивача про стягнення, на думку відповідача, зайво сплачених сум на підставі висновків Державної фіскальної служби України у Львівській області (довідка від 13.06.2014 р. №06-35/51 зустрічної звірки), суд залишає без задоволення.
Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних, за періоди вказані у уточненому розрахунку позивача з урахуванням того факту, що остаточний розрахунок мав проводитися відповідачем протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку, за кожний місяць заборгованості окремо з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15399,06 грн. за несплату заборгованості задовольняє в частині 15202,14 грн., оскільки аналогічний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за періоди вказані у уточненому розрахунку позивача з урахуванням того факту, що остаточний розрахунок мав проводитися відповідачем протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку, за кожний місяць заборгованості окремо з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 204864,30 грн. за несплату заборгованості задовольняє в частині 200018,28 грн., оскільки аналогічний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.
За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню 147445,53 грн. основного боргу, 200018,28 грн. інфляційних втрат, 15202,14 грн. 3% річних та 63306,90 грн. пені, загалом 425972,85 грн.
Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У п. 5.2. роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).
З огляду на вищевказане, позивачу, у зв'язку з зменшенням останнім заявленої до стягнення суми боргу, слід повернути з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4409,41 грн.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт; код ЄДРПО України 19477064) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Львів” імені ОСОБА_1” (79000, м. Львів, аеропорт ЦА; код ЄДРПО України 33073442) - 147445 (сто сорок сім тисяч чотириста сорок п'ять) гривень 53 коп. заборгованості, 63306 (шістдесят три тисячі триста шість) гривень 90 коп. пені, 15202 (п'ятнадцять тисяч двісті дві) гривні 14 коп. 3% річних, 200018 (двісті тисяч вісімнадцять) гривень 28 коп. інфляційних втрат та 8519 (вісім тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 46 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Повернути Державному підприємству “Міжнародний аеропорт “Львів” імені ОСОБА_1” (79000, м. Львів, аеропорт ЦА; код ЄДРПО України 33073442) з Державного бюджету України частину, сплаченого за платіжним дорученням №5634 від 28.10.2014р., судового збору, а саме у розмірі 4409 (чотири тисячі чотириста дев'ять) гривень 41 коп. (оригінал платіжного доручення знаходиться у матеріалах справи).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.12.2015 року.
Суддя А.В. Лопатін