23 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,
ІваненкоЮ.Г., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання договорів недійсними,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») про визнання договорів недійсними.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12 грудня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 50011355, згідно з умовами якого остання отримала кредит для придбання автомобіля марки «Audi», модель А4, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 798 куб. см. З метою забезпечення виконання взятих зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір застави вказаного транспортного засобу № 50011355.
Зазначала, що при укладенні кредитного договору із ТОВ «Порше Мобіліті» їй не було надано графік погашення кредиту, прив'язка гривневого еквівалента в доларах США є незаконною, кредитний договір укладено в іноземній валюті, а тому суперечить вимогам чинного законодавства, вона не була повідомлена про орієнтовну сукупну вартість кредиту, умови даного договору є несправедливими та порушують дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін. Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила визнати недійсними укладені між нею та ТОВ «Порше Мобіліті» правочини, а саме: кредитний договір від 12 грудня 2013 року № 50011355 та договір застави транспортного засобу від 13 грудня 2013 року № 50011355 та зобов'язати ТОВ «Порше Мобіліті» повернути позивачу сплачені грошові кошти в розмірі 158 206 грн 66 коп.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 04 серпня
2015 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від
01 липня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно з роз'ясненями викладеними в п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054, 1055), статті 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Судами встановлено, що 12 грудня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 50011355, згідно з умовами якого остання отримала кредит в розмірі 292 000 грн, що в еквіваленті становить 35 223,16 дол. США, строком на 60 місяців та сплатою 9,90 % річних із цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки «Audi», модель А4, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна
1 798 куб. см, а позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використовувати та повернути кредит в повному обсязі шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно до умов договору та згідно з графіком погашення кредиту, який становить невід'ємну частину кредитного договору.
З метою забезпечення виконання взятих зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір застави транспортного засобу
№ 50011355.
Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_3 своїм підписом підтвердила, що сторони кредитного договору погодили усі істотні умови, та погодилася укласти загальні умови кредитування та графік погашення кредиту, що є невід'ємними частинами договору.
Договір укладений у чотирьох оригінальних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу. Факт отримання та ознайомлення позичальника з його екземпляром договору, невід'ємною частиною якого є графік погашення кредиту, підтверджується підписом позичальника на кожному аркуші договору.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За правилами ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України № 6-79цс14 у справі від 02 липня 2014 року, згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на валюті, відповідає вимогам ст. 533 ЦК України. При цьому сплата за таким зобов'язанням має здійснюватися в гривні за офіційним курсом.
При цьому, виходячи із загальних умов укладеного між сторонам спору кредитного договору від 12 грудня 2013 року № 50011355, сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про сплату усіх платежів за кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквівалента суми кредиту в доларах США, визначених у графіку погашення кредиту.
Крім того, відповідно до п. 9.5 Загальних умов кредитування, що є невід'ємною частиною кредитного договору, підпис позивача підтверджує, що відповідач належним чином ознайомив, зокрема, з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затвердженими компанією, а згідно з п. 9.6 цих умов, що надано позивачу вичерпну інформації про умовами надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного й обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки при укладенні кредитного договору сторонами було додержано усіх вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів», істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти та ріст суми боргу, яку необхідно сплачувати, не є підставою для скасування оспорюваних умов кредитного договору.
Крім того, положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Обставини справи досліджено повно, зібраним доказам надана оцінка.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування судових рішень, та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком судів щодо їх оцінки, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді:О.І. Євтушенко І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік