іменем україни
23 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Мартинюка В.І.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»
(далі - ПрАТ «СТ «Гарантія») про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на неправомірну відмову відповідача у виплаті йому страхового відшкодування через настання страхового випадку внаслідок викрадення сільськогосподарських культур та просив стягнути з відповідача на його користь 392 798 грн страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від
26 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто із ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_3 70 632 грн 96 коп. невиплаченого страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2012 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 травня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить рішення Липовецького районного суду Вінницької області від
26 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від
20 липня 2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачу правомірно було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки останнім не було надано усіх необхідних документів, передбачених
пп. 6.1, 6.2 договору страхування для виплати страхового відшкодування.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За положеннями ст. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про страхування» конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
У ст. 629 ЦК Українипередбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 990 ЦК Українита ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.
Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені ст. 26 Закону України «Про страхування» та ст. 991 ЦК України. Інші підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, згідно з указаними вище нормами закону, можуть передбачатися лише у договорі, якщо це не суперечить закону.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_3 є користувачем земельних ділянок площею 12 га та 28,6154 га, що розташовані за територією с. Зозів Липовецького району Вінницької області, на підставі договорів оренди № 244 від 31 грудня 2013 року та № 46 від 29 січня 2014 року.
1 липня 2014 року між ПрАТ «СТ «Гарантія» та ОСОБА_3 було укладено договір комплексного страхування урожаю сільськогосподарських культур.
Об'єктом страхування за вказаним договором є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з ризиком отримання збитків у результаті недосягнення запланованого (погодженого) рівня урожайності сільськогосподарських культур, а саме - соняшника, на земельній ділянці площею 12 га та кукурудзи, на земельній ділянці площею 28,6154 га
(п. 1.1 договору страхування).
Згідно з п. 2.1 укладеного між сторонами договору страхування, страховими ризиками за цим договором є ризики отримання матеріальних збитків страхувальником у результаті недосягнення запланованого (погодженого) рівня урожайності застрахованих сільськогосподарських культур внаслідок наступних випадків (страхових): пожежі (у тому числі в результаті удару блискавки), крім лісових пожеж; посухи; протиправних
дій осіб.
За правилами п. 5.2.1 договору страхування страхувальник має право на отримання страхового відшкодування відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пп. 6.1-6.3 договору страхування при настанні надзвичайних подій, що зазначені у п. 2.1 цього договору, страхувальник зобов'язаний негайно, але не пізніше ніж протягом двох робочих днів
(не враховуючи вихідних та святкових днів) повідомити про це страховика будь-якими засобами зв'язку, з наступним письмовим підтвердженням на протязі трьох робочих днів. Вжити заходів щодо отримання усіх необхідних документів, передбачених цим договором, на підставі яких страховик зможе прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та визначити розмір збитків. Після повідомлення про надзвичайні події, передбачені
п. 2.1 цього договору, страховик при участі страхувальника, а при необхідності й інших осіб (спеціалістів, представників державних органів, тощо) проводить дослідження стану застрахованих сільськогосподарських культур та складає акт, де робляться попередні висновки про пошкодження чи загибель застрахованих сільськогосподарських культур, відсоток їх загибелі чи пошкодження.
Порядок визначення розміру та виплати страхового відшкодування передбачені п. 7 договору страхування.
Так пп. 7.6, 7.7 сума страхового відшкодування виплачується страхувальнику в розмірі отриманих ним збитків, визначених у відповідності до цього договору, з урахуванням безумовної франшизи. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком протягом 10 днів з моменту отримання усіх необхідних документів, що підтверджують розмір збитків, але не пізніше 30 календарних днів з моменту закінчення збору урожаю застрахованої сільськогосподарської культури. В цей же термін страхувальнику надсилається рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, де зазначаються причини такої відмови.
17 вересня 2014 року та 9 грудня 2014 року ОСОБА_3 повідомив ПрАТ «СТ «Гарантія» про настання страхового випадку, а саме - про таємне викрадення урожаю соняшника та кукурудзи із земельних ділянок, що перебувають у нього в оренді.
З відповідними заявами позивач звернувся й до Липовецького РВ УМВС України у Вінницькій області.
Зі змісту п. 5 ч. 1 ст. 989, ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» вбачається, що для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.
Отже, підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування визначені законодавчо, а також передбачені умовами укладеного між сторонами договору страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 вчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, натомість відповідач ПрАТ «СТ «Гарантія» до теперішнього часу не здійснив виплату страхового відшкодування й не надіслав позивачу рішення про відмову у виплаті такого відшкодування.
Проте зазначені положення законодавчих актів та обставини справи, суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 10, 212, 316 ЦПК України не врахував, доводи та заперечення сторін належним чином не перевірив, взагалі не визначився з причинами та обставинами, за яких не здійснюється виплата страхового відшкодування, з урахуванням відсутності відповідного рішення страховика про відмову у виплаті такого страхового відшкодування, що передбачено як вимогами закону так і умовами договору, унаслідок чого дійшов передчасного висновку щодо безпідставності позовних вимог.
Крім того, апеляційним судом не досліджені матеріали кримінальних проваджень за заявами ОСОБА_3 по факту викрадення урожаю сільськогосподарських культур з орендованих ним земельних ділянок, на які посилався позивач (а.с. 102, 131-135).
Отже, апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених
ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України, відмовляючи у задоволенні позову, прийняте рішення належним чином не мотивував, не навів також мотивів, з яких скасував рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, згідно з вимогами ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2015 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування передати на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
Ю.Г. Іваненко
В.І. Мартинюк
О.М. Ситнік