Ухвала
16 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
ОстапчукаД.О., Савченко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області, виконавчого комітету Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», треті особи: Реєстраційна служба Вінницького районного управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_5, про визнання свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 березня 2015 року, -
У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона з народження, а саме із 02 грудня 1949 року проживала з батьками у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області. У 1963 році її батьками був збудований будинок по АДРЕСА_1, після чого добудовувались надвірні будівлі. Вказаний будинок належав її батькам на праві спільної сумісної власності, оскільки був створений спільною працею членів сім'ї.
Після смерті батька у 1970 році вона прийняла спадщину, в тому числі і на частину зазначеного будинку, та в подальшому у даному будинку проживали її брат ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_4 Після смерті брата, який помер в 2012 році, вона вирішила оформити свої спадкові права та їй стало відомо, що дружина брата ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка на весь житловий будинок. Дане свідоцтво відповідачу було видано на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на будинок, видане ОСОБА_6 виконкомом Якушинецької сільської ради 18 травня 1988 року на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів № 167 від 23 травня 1987 року.
Вказані свідоцтва є недійсними та такими, що видані всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки у рішенні виконкому Вінницької районної ради народних депутатів № 167 від 23 травня 1987 року відсутнє ім'я ОСОБА_6 у переліку осіб, за якими оформлюється право власності на домоволодіння. За таких обставин, свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на будинок підлягає визнанню недійсним з моменту його видачі та всі подальші дії, які вчинялись на підставі даного свідоцтва, також є недійсними, у тому числі і реєстрація прав ОСОБА_6 за вищевказаним свідоцтвом у ВООБТІ.
На підставі викладеного позивач просила визнати недійсними свідоцтво № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за законом на вищезазначений будинок від 17 липня 2013 року.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10 березня 2015 року, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 563 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі смерті члена колгоспного двору спадкування майна двору не відкривається.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
За ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).
Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.
У справі встановлено, що згідно копії технічного паспорту на одноквартирний садибний будинок АДРЕСА_1 від 26 квітня 2013 року та інформаційної довідки-характеристики від 11 липня 2014 року житловий будинок було збудовано в 1965 році, господарські будівлі до нього зведено протягом 1965, 1980, 1990 років (а. с. 141-НОМЕР_1).
Згідно копії погосподарської книги, спірне домогосподарство відносилось до суспільної групи колгоспних дворів, членами якого були ОСОБА_7, ОСОБА_8 (дідусь та бабуся позивача), ОСОБА_9, ОСОБА_10 (батьки позивача), ОСОБА_11 (позивач), ОСОБА_12, ОСОБА_6 (чоловік відповідача). При цьому вказано, що батьки позивача працюють в кологоспі (а. с. 13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_10 (а. с. 9, 10).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся позивача ОСОБА_13, членами колгоспного двору залишились чоловік відповідача ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_4 (а. с. 14).
Згідно довідки № 3950 від 16 жовтня 2012 року, виданої Якушинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області, позивач проживала в спірному будинку з 1949 року по 1978 рік (а. с. 49).
Виконавчим комітетом Вінницької районної ради народних депутатів було винесено рішення від 23 травня 1987 року «Про проведення технічної інвентаризації та оформлення прав власності на житлові будинки і будинковолодіння, що належать державним, кооперативним організаціям, а також окремим громадянам і головам колгоспних дворів сіл: Писарівка, Щітки, Якушинці, Зарванці, Лука-Мелешківська, Гавришівка, Тютьки, Агрономічне, Прибузьке, Парпурівці, Хижинці, Майдан-Чапельський», яким було вирішено провести технічну інвентаризацію на житлові будинки і будинковолодіння у вказаних селах, оформити на них право власності, видати громадянам і головам колгоспних дворів свідоцтва про право особистої власності, видачу яких доручити виконкомам місцевих рад даних сіл та Вінницькому ООБТІ провести відповідну реєстрацію документів на житлові будинки (а. с. 88).
18 травня 1988 року на підставі вищевказаного рішення ОСОБА_6 було видано свідоцтво № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 111, 113).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області № 14 від 04 червня 2013 року, номер спірного будинковолодіння змінено з № 28 на № 29 (а. с. 112).
Згідно копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 - брат позивача та чоловік відповідача. Після його смерті спадщину прийняла ОСОБА_4 як єдина спадкоємиця першої черги за законом, їй видано відповідні свідоцтва про право на спадщину, в тому числі оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом від 17 липня 2014 року на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а. с. 125-157).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що у спірних правовідносинах, які виникли щодо майна, віднесеного до суспільної групи колгоспного двору, спадщина на будинок після смерті батька позивача не відкрилася, оскільки він був не останнім членом колгоспного двору. Відповідач оформила спадкові права після смерті останнього члена цього двору - ОСОБА_6 та правомірно отримала правовстановлюючі документи на будинок. Позивач ОСОБА_3 право на частку у спірному майні як член колгоспного двору втратила до 15 квітня 1991 року, невідповідність свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок на ім'я брата рішенню виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 23 травня 1987 року не довела.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд між тим дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги про незаконність свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок на ім'я ОСОБА_6 не пов'язані із суттю спору щодо порушення спадкових прав, за захистом яких позивач звернулася до суду.
Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що оспорювання свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 та свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначений будинок від 17 липня 2013 року є предметом заявленого позову, щодо цих вимог суд першої інстанції ухвалив рішення, законність та обґрунтованість якого суд апеляційної інстанції мав перевірити.
Висновки апеляційного суду свідчать про те, що фактично правильність вирішення справи судом першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги не перевірена.
Із наведених підстав ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції за ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 березня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко