ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
28 грудня 2015 року м. Київ № 826/22874/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача-1 Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві,
відповідача - 2 Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі місті Києва
про повернення грошових коштів в розмірі 19088,92 грн.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі місті Києва, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету на її користь суму коштів у розмірі 19088,92 грн., сплачених попередньо нею в якості збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні квартири.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звільнена від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97) як особа, що придбала житло вперше. Позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про повернення помилково сплаченого збору, у задоволенні якої відповідачем відмовлено, з огляду на що позивач просить стягнути вказані кошти в судовому порядку.
Під час судового засідання 27.11.2015 р. заявлені позовні вимоги позивачем підтримано у повному обсязі.
Відповідачі до судового засідання 27.11.2015 р. не з»явились, повноважних представників не скерували, про причини неявки суд не повідомили, заперечень та/або інших письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надходило.
З огляду на зазначені вище обставини суд прийшов до висновку про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Згідно з поясненнями позивача і наявною у справі копією договору купівлі-продажу квартири (з розстроченням платежу), укладеного 04.06.2014 р. між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), позивач придбала квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира) і сплатила її вартість за ціною та на умовах, встановлених цим договором.
Як передбачено положеннями п. 2.1 договору продаж зазначеної квартири вчиняється за ціною 1908892 грн. Договір зареєстровано в державному реєстрі за №1610 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В.
Згідно з поясненнями позивача і наявною у справі копією платіжного доручення від 04.06.2014 р. №1 позивачем з операції придбання нерухомого майна сплачено пенсійний збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 %, що становить 19088,92 грн. Як пояснила під час судового розгляду справи позивач, вищезазначене нерухоме майно (житло) вона придбала вперше.
Таким чином, на підставі пояснень позивача і наявних у справі матеріалів, які не заперечувалися та не були спростованими відповідачами, судом встановлено, що 04.06.2014 р. позивачем вперше придбано нерухоме майно (житло) та сплачено при цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 19088,92 грн.
В той же час, як встановлено судом, на звернення позивача з приводу повернення помилково сплачених коштів, листом від 22.12.2014 р. №06-08/6839-19764 ГУ ДКС України у м. Києві повідомлено позивачу, що кошти в сумі 19088,92 грн. сплачені до державного бюджету на рахунок №31112156700011, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету №24140500 «Збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна». Попри це, також зазначено, що для повернення згаданих кошті позивачу необхідно надати до органу казначейства заяву платника про повернення коштів із зазначенням банківських реквізитів, платіжне доручення від 04.06.2014 р. №1, подання УПФ в Шевченківському районі м. Києва, оформлене відповідно до вимог Порядку повернення коштів, помилково або наміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787.
Листом від 05.01.2015 р. №46/06 УПФ повідомив позивачу про відсутність законних підстав для повернення зазначених коштів у зв'язку із ненаданням доказів придбання житла вперше.
Відтак, вважаючи вказане рішення УПФ протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, за їх захистом ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначено положеннями Закону України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №400/97).
Згідно з п. 9 ст. 1 Закону №400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. №1740 (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) (далі - Порядок №1740).
Відповідно до п. 151 цього Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 153 Порядку №1740, передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
У листі Міністерства юстиції України і Пенсійного фонду України від 13.12.1999 №34-1712/1851 №06/6472 роз'яснено, що враховуючи відсутність на сьогоднішній день в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та, відповідно, органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставини первинного придбання житла, тимчасово до надання Конституційним Судом України офіційного тлумаченням норми п. 9 ст. 1 згаданого Закону в частині встановлення механізму звільнення громадян, що вперше придбавають житло, від сплати збору, нотаріус може прийняти в якості документа, що підтверджує вказану пільгу, довідку органу Пенсійного фонду України.
В той же час, ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 р. №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Між тим у вказаному рішенні зауважено, що звернувшись до Конституційного Суду України з питанням про визначення кола осіб, яких слід вважати такими, що придбавають житло вперше, Голова правління Пенсійного фонду України фактично просить визнати шляхом офіційного тлумачення, що пільга щодо звільнення від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у разі придбання житла вперше встановлена тільки для "малозабезпечених громадян та молодих сімей, які за рахунок власних коштів знімають з держави тягар соціальних витрат та забезпечення цих категорій громадян житлом". Вирішення порушеного питання таким чином можливе лише шляхом внесення відповідної зміни до Закону, що не належить до повноважень Конституційного Суду України.
У відповідності до ст. 3 Закону №400/97 платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно до п.п. 7 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №460/2011, Казначейство України здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно додатку до постанови КМ України від 16.02.2011 р. №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладений на Пенсійний фонд України.
Частиною 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV закріплено правило, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються відповідно до ч. 1 ст. 73 цього Закону на виплату пенсій, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
За таких обставин збір, помилково зарахований до спеціального фонду державного бюджету внаслідок сплати особою, яка не є суб'єктом цього збору, підлягає стягненню з Державного бюджету України.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 17.12.2015 р. №50069267) у власності ОСОБА_1 (НОМЕР_1) перебуває об»єкт житлової нерухомості - трикімнатна квартира №19, за адресою провулок Лук»янівський у м. Києві. При цьому інформація щодо будь - яких інших об»єктів житлової нерухомості у власності позивача у реєстрі відсутня.
Тобто, як встановлено за результатами судового розгляду справи, житло (квартира АДРЕСА_1 що у м. Києві) позивачем придбано вперше, а отже в цьому випадку позивач згідно з п. 9 ст. 1 Закону №400/97 і п. 151 Порядку №1740 не виступала платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 відсотка від вартості вказаної квартири, зазначеної у договорі купівлі-продажу.
В той же час, відмовляючи листом від 05.01.2015 р. №46/03 у задоволенні заяви позивача, УПФ під час судового розгляду справи не спростовано пояснень позивача щодо первинного придбання нею нерухомого майна, які (пояснення сторони) згідно із ст. 76 КАС України є доказами у справі. Крім того, зазначена відповідачем у вказаній відповіді причина відмови (ненадання позивачем документального підтвердження первинного придбання житла) є нормативно необґрунтованою з огляду на відсутність в законодавстві чітко врегульованого механізму звільнення громадян, що в перше придбавають житло, від сплати збору.
Отже, як вбачається, причини відмови у поверненні коштів, наведені УПФ, є невмотивованими та безпідставними, в той же час інших аргументованих пояснень чи доказів, які б спростовували доводи і докази позивача та свідчили про правомірність відмови, орган пенсійного фонду під час судового розгляду не зазначив і не надав, а судом в свою чергу таких встановлено не було.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оскільки відповідач - УПФ, відмовляючи позивачу у поверненні спірної суми коштів, діяв як суб'єкт владних повноважень, саме на нього покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій та рішень, разом з тим, всупереч вимог даної норми будь - яких доказів на підтвердження позиції у даній справі УПФ до суду не надано та повідомлених позивачем обставин не спростовано.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача щодо наявності законних підстав для повернення їй помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 19088,92 грн., а оскільки вказані кошти їй повернуті відповідачем безпідставно не були, тому, на переконання суду, цілком вмотивованою є вимога позивача про стягнення вказаної суми в судовому порядку.
Таким чином, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у справі доказів обставини, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 19088,92 грн. (дев»ятнадцять тисяч вісімдесят вісім гривень 92 копійки) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні на підставі договору купівлі-продажу (з розстроченням платежу) від 04.06.2014 року квартири АДРЕСА_1
3. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі місті Києва суму сплаченого судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська