24 грудня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4650/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенка М.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства " Полтавський турбомеханічний завод " до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
24 листопада 2015 року Публічне акціонерне товариство " Полтавський турбомеханічний завод " звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 листопада 2015 року №0000142205, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів , увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 1035 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 258,83 грн, а також податкового повідомлення - рішення від 13 листопада 2015 року №0000132205, яким йому нараховано мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 5176,54 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1294,14 грн.
Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №7/16/31-22-05-05/00110792 від 27.10.2015 щодо порушення ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" п.9.3 Угоди про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав в частині невизнання сертифікату походження товару форми СТ-1 від 23.04.2015 №RUUA5030000698 (бланк 4416684) ; п.п.2,3 ст.36, ч.ч. 1,2,3 ст.43, ч.ч.2,3 ст.44, ст.278 та ч.1 ст.279 Митного кодексу України, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, що призвело до виникнення несплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, що ввозять в Україну суб'єктами господарювання, у розмірі 1035 грн та мита на товари, що ввозять в Україну суб'єктами господарювання, відповідно до митної декларації 806020002/2015/003908 від 28.04.2015, в сумі 5176,54 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Зазначав, що для надання товару режиму вільної торгівлі єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства. В даному випадку таким документом для ввезеного товару "двигуни дизельні Д120-90К-Д120-0000100-90К" є сертифікат походження товару форми СТ-1 від 23.04.2015 №RUUA5030000698. Невизнання митним органом вказаного сертифікату є протиправним та необґрунтованим, оскільки останній оформлений належним чином, відповідачем не виявлено недоліків чи неповноти у його заповненні будь -які розбіжності про країну походження товару у сертифікаті походження чи інших документах , крім посилань на неможливість підтвердження інформації, відсутні. Наголошував, що чинним законодавством не передбачено повноважень митних та податкових органів самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки / переробки товарів , оскільки це питання належить виключної до компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1. Крім того, митне законодавство не ставить в пряму залежність одержання чи неодержання режиму вільної торгівлі від згоди чи не згоди митних органів країни ввезення товару зі змістом відповідей на їх запити. З - поміж іншого, звертав увагу, що судом було визнано протиправними дії Полтавської митниці по невизнанню сертифіката форми СТ-1 від 23.04.2015 №RUUA5030000698 та спростовано доводи митниці про невизнання країни походження товару. Таким чином, як на думку позивача, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
У ході розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позові.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченнях посилався на те, що Полтавською митницею не було визнано сертифікат форми СТ-1 від 23.04.2015 №RUUA5030000698 у зв'язку з ненаданням Володимирською Торгово - промисловою палатою жодних документів, на підставі яких було визначено критерій походження товару, в тому числі калькуляцію витрат на товар "двигуни дизельні Д120-90К-Д120-0000100-90К ". Вказане позбавляє права позивача ввозити товар на підставі даного сертифікату в режимі вільної торгівлі та зумовлює сплату суб'єктом господарювання відповідних обов'язкових платежів, а саме ПДВ та мито. У ході відповідної перевірки було встановлено порушення позивачем п.9.3 Угоди про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав в частині невизнання сертифікату походження товару форми СТ-1 від 23.04.2015 №RUUA5030000698 (бланк 4416684) ; п.п.2,3 ст.36, ч.ч. 1,2,3 ст.43, ч.ч.2,3 ст.44, ст.278 та ч.1 ст.279 Митного кодексу України, що призвело до виникнення несплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, що ввозять в Україну суб'єктами господарювання, у розмірі 1035 грн та мита на товари, що ввозять в Україну суб'єктами господарювання, відповідно до митної декларації 806020002/2015/003908 від 28.04.2015, в сумі 5176,54 грн. З огляду на викладене, оскаржувані рішення є обґрунтованими, законними та скасуванню не підлягають.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до умов укладеного контракту з ООО "Чебоксарский завод силовых агрегатов" (г. Чебоксары, Российская Федерация) від 23.01.2015 № ВК-390/2015-Э придбав двигуни дизельні Д120-90К-Д120-0000100-90К у кількості 2 шт. /а.с. 11-16 /.
27.04.2015 ПАТ “Полтавський турбомеханічний завод” при митному оформленні за митною декларацією № 806020002/2015/3908 від 28.04.2015 для підтвердження походження товару “двигуни дизельні” за кодом 8408 90 43 00 УКТЗЕД надано до Полтавської митниці сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 23.04.2015 №RUUА5030000698, виданий Торгово-промисловою палатою Володимирської області Російської Федерації .
Листом від 16.07.2015 № 400/10/16-70-25-02 Полтавська митниця повідомила позивача про невизнання дійсним сертифіката форми СТ-1 від 23.04.2015 № RUUА5030000698, у зв'язку із тим, що для підтвердження критерію Д8408, зазначеного в сертифікаті про походження товару форми СТ-1, Торгово-промисловою палатою Володимирської області Російської Федерації у відповідях не надано документів, на підставі яких визначено критерій походження товару, в тому числі калькуляцію витрат на товар “двигуни дизельні Д120-90К-Д120-0000100-90К” /а.с. 24-25/.
Головним управлінням ДФС у Полтавській області 16.09.2015 було проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання законодавства державної митної справи, в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів АТ «Полтавський турбомеханічний завод» за МД №806020002/2015/003908 від 28.04.2015 року.
За результатами перевірки складено Акт №7/16/31-22-05-08/00110792 від 27.10.2015 року, у висновках якого зафіксовано порушення ПАТ "Полтавський турбомеханічний завод" п. 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав в частині невизнання сертифікату походження товару форми СТ-1 від 28.04.2015р. № RUUA5030000698 (бланк 4416684); п. 2 та п. 3 ст. 36, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 43, ч. 2, ч. 3 ст. 44, ст. 278 та ч. 1 ст. 279 Митного кодексу України від 13.03.2012р. № 4495-УІ (зі змінами та доповненнями) та п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України № 2795-УІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до виникнення та несплати податкового зобов'язання за платежем :
- (020) мито на товари, що ввозяться в Україну суб'єктами господарювання відповідно до митної декларації 806020002/2015/003908 від 28.04.2015 в розмірі 5176,54 грн.;
- (028) податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання всього в розмірі 1 035,30 грн /а.с.37-46/.
Не погодившись із висновками акта, позивач направив до податкового орану заперечення № 12/16-017203 від 04.11.2015 на акт перевірки №7/16/31-22-05-3 8 00110792 від 27.10.2015 /а.с.47-49/. За результатами розгляду заперечень останні залишені Головним управлінням ДФС у Полтавській області без задоволення, а висновки перевірки - без змін /а.с.50-53/.
Головним управлінням ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142205 від 13.11.2015, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 1 035 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 258,83 грн , а також податкове-повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 13.11.2015, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 5 176,54 грн та застосовано штрафні ( фінансові) санкції у розмірі 1 294,12 грн /а.с.55-56/.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються Митним кодексом України та Правилами визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених ОСОБА_3 ОСОБА_4 Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року, ратифікованих Законом України № 3592-VI від 06 липня 2011 року (далі - Правила).
Відповідно до вимог ст. 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Порядок та умови застосування преференційного режиму в рамках міжнародних угод про вільну торгівлю визначено положеннями Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав.
Відповідно до п. 2.1 Правил, країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.
За приписами ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
З метою отримання преференційного режиму для підтвердження країни походження товару позивачем до Полтавської митниці подано сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 23.04.2015 № RUUА5030000698, виданий Торгово-промисловою палатою Володимирської області Російської Федерації.
Для перевірки автентичності преференційного сертифікату СТ-1 від 23.04.2015 № RUUА5030000698 та відомостей, що в ньому містяться, керуючись п. 6.7. Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, митницею направлено запит від 29.04.2015 №274/10/16-70-25-02 до Торгово-промислової палати Володимирської області Російської Федерації з проханням повідомити додаткові та уточнювальні відомості, надати документи, що підтверджують виконання правила адвалорної частки.
ТПП Володимирської області листом від 19.05.2015 № 372 підтверджено факт видачі сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 23.04.2015 № RUUА5030000698 та надано акт експертизи товару № 030- 00-00757.
Однак, на переконання відповідача, згідно отриманої інформації неможливо підтвердити адвалорну долю імпортного товару в загальній вартості готової продукції. Полтавською митницею повторно направлено запити до ТПП Володимирської області 09.06.2015 №333/10/16-70-25-02 з проханням надати додаткові документи.
ТПП Володимирської області листом від 25.06.2015 №477 повідомлено, що експортер товару ВАТ “Чебоксарський завод силових агрегатів” не згоден надати документи, що підтверджують виконання правила адвалорної частки.
У зв'язку з тим, що ТПП Володимирської області не надано Полтавській митниці документів, на підставі яких визначено критерій походження товару, в тому числі калькуляцію витрат на товар “двигун дизельні Д120-90К-Д120-0000100-90К”, відповідач дійшов висновку, що зазначений товар не відповідає критерію походження і до нього не може бути застосований режим вільної торгівлі у відповідності до Правил.
Проте, на переконання суду, такі доводи відповідача не можуть слугувати достатньою підставою для виникнення сумнівів щодо відомостей, які містяться у сертифікаті та, відповідно, до вчинення зі сторони відповідача дій направлених на невизнання дійсним сертифікату походження товару форми СТ-1, що, у свою чергу, потягнуло за собою донарахування позивачу грошових зобов'язань.
Суд вважає доцільним відмітити, що відповідно до пункту 9.3 Правил, сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, зокрема, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.
При цьому, на переконання суду, підставою для надіслання запиту митним органом країни ввезення товару повинна бути хоча б одна з обставин, передбачена у п. 9.1 Правил визначення країни походження товарів, що свідчить про недійсність сертифікату внаслідок наявності у ньому недоліків, чітко визначених законодавством, а не на підставі сумнівів митного органу з приводу змісту актів експертиз чи інших документів.
Як випливає із матеріалів справи, товар “двигуни дизельні Д120-90К-Д120-0000100-90К” класифікується в товарній позиції 8408 УКТЗЕД, яка входить до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (Угода про Правила визначення країни походження товарів у СНД від 20.11.2009). Вимога графи 3 Переліку для позиції 8408 наступна: товар вважається походженням з Російської Федерації, якщо при його виготовленні вартість усіх використовуваних матеріалів не повинна перевищувати 50% ціни кінцевої продукції.
Судом встановлено, що відповідь ТПП Володимирської області надано на підставі акту експертизи товару від 23.04.2015 № 030-00-00757, у висновку якого, розділ 15, детально описано технологічний процес виготовлення дизельного двигуна Д120-9К-Д120-0000100-90К, наведено детальний перелік використаних комплектуючих як російського так і іноземного виробництва.
Крім того, у висновку експертизи наведено відсоткове співвідношення комплектуючих складових, де наявність іноземного компоненту в двигунах Д120-90К становить 17,30%, що не суперечить вимогам графи 3 Переліку умов, виробничих і технологічних операцій під час виконання яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце.
Отже, вищезазначеним актом експертизи підтверджено, що товар вважається походженням з Російської Федерації, якщо при його виготовленні вартість усіх використовуваних матеріалів не повинна перевищувати 50% ціни кінцевої продукції.
Відповідач наголошує, що для підтвердження критерію Д8408, зазначеного в сертифікаті про походження СТ-1, Володимирською ТПП не надано жодних документів, на підставі яких було визначено критерій походження товару, в тому числі калькуляцію витрат на товар “двигуни дизельні Д120-90К-Д120- 0000100-90К”.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено повноважень митних органів самостійно визначати рівень дотримання критерію достатньої обробки/переробки товарів, оскільки це питання належать до виключної компетенції органів, що видають сертифікати форми СТ-1.
Крім того, митне законодавство не ставить в пряму залежність одержання чи не одержання режиму вільної торгівлі від згоди чи не згоди митних органів країни ввезення товару зі змістом відповідей на їх запити.
Так, пунктом 6.1 Правил визначено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1.
Відповідно до п. 6.3 Правил визначено, що під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.
Стаття 43 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують країну походження товару.
Сертифікат про походження товару у відповідності до ч. 3 ст. 43 Митного кодексу України - це документ який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення.
Надання будь-яких інших документів для підтвердження країни походження товару, крім тих, що передбачені п. 6.1 Правил та ст. 43 Митного кодексу України, в тому числі й документів, які підтверджують виконання критерію достатньої обробки/переробки, чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, контролюючий орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Пунктом 6.7 Правил визначено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.
Таким чином, визначення країни походження товару, зокрема, відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару, вказаного у п. 2.4 Правил, здійснюється органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства. За умови виконання такого критерію видається Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 з зазначенням критерію походження у графі 9 сертифіката, який однозначно свідчить про країну походження товару.
Так, саме сертифікат про проходження товару форми СТ-1, за відсутності розбіжностей в наданих документах про країну походження товару, підтверджує країну походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до п. 6.1 Правил.
Як встановлено судом вище, перевіряючий орган не заперечує, що ТПП Володимирської області підтвердила факт видачі сертифіката СТ-1. Про наявність будь-яких розбіжностей чи неточностей у сертифікаті СТ-1 від 23.04.2015 № RUUА5030000698 відповідач не зазначав.
Таким чином, саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму та в свою чергу до визнання або невизнання дійсним сертифікату походження товару. При цьому, акт експертизи про походження товару позивач не зобов'язаний був надавати, оскільки наявність даних актів вимагається лише у разі пред'явлення сертифікатів, що містять у графі 9 відомості про товарну позицію, у якій класифікується кінцевий товар, відмінний від відомостей, що містяться в митній декларації.
Враховуючи зазначене, для надання товару режиму вільної торгівлі, єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.
В даному випадку, таким документом для ввезеного товару “двигуни дизельні Д120-90К-Д120- 0000100-90К” є сертифікат походження товару форми СТ-1 від 23.04.2015 № RUUА5030000698. Окрім того, відповідачем не виявлено недоліків чи неповноти у заповненні сертифіката, будь-які розбіжності про країну проходження товару у сертифікаті походження чи інших документах, крім посилань на неможливість підтвердження інформації відсутні.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, Полтавська митниця безпідставно та без повноважень на те не визнала дійсним сертифікат форми СТ-1 від 23.04.2015 № RUUА5030000698, виданий Торгово-промисловою палатою Володимирської області.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 №816/4313/2015 було визнано протиправними дії Полтавської митниці щодо невизнання дійсним сертифіката про походження товару СТ-1 від 23.04.2015 № RUUA5030000698.
З огляду на викладене, суд вважає помилковими висновки відповідача про порушення ПАТ " Полтавський турбомеханічний завод " п.9.3 Угоди про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав в частині невизнання сертифікату походження товару форми СТ-1 від 23.04.2015 №RUUA5030000698 (бланк 4416684) ; п.п.2,3 ст.36, ч.ч. 1,2,3 ст.43, ч.ч.2,3 ст.44, ст.278 та ч.1 ст.279 Митного кодексу України, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, що призвело до виникнення несплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, що ввозять в Україну суб'єктами господарювання, у розмірі 1035 грн та мита на товари, що ввозять в Україну суб'єктами господарювання, відповідно до митної декларації 806020002/2015/003908 від 28.04.2015, в сумі 5176,54 грн.
Відтак, донарахування позивачу оскаржуваними рішеннями грошових зобов'язань є необґрунтованим та безпідставним, а тому податкове повідомлення - рішення від 13 листопада 2015 року №0000142205, яким ПАТ " Полтавський турбомеханічний завод " визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 1035 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 258,83 грн, а також податкове повідомлення - рішення від 13 листопада 2015 року №0000132205, яким нараховано мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 5176,54 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1294,14 грн, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 13 листопада 2015 року №0000142205, №0000132205.
Стягнути з Державного бюджету України на корить Публічного акціонерного товариства " Полтавський турбомеханічний завод " витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 218 грн ( одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 28 грудня 2015 року.
Суддя С.С. Бойко