2-о/353/15
760/20629/15-ц
28 грудня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кицюк В.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_2, заінтересована особа Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
Заявник звернувся до суду із вищезазначеним позовом.
Ухвалою суду від 23 листопада 2015 року заяву було залишено без руху. Так, судом акцентована увага заявника на необхідності приведення заяви у відповідність до вимог ст. ст. 119-120 ЦПК України.
Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення 15 грудня 2015 року заявник отримав вказану ухвалу.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.257 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
З матеріалів заяви не вбачається, що позивачем дотримано правила підсудності звернення до суду із такими заявами.
Крім того, відповідно до Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду із заявами така особа повинна сплатити суму судового збору та надати суду відповідний оригінал платіжного документа, що також заявником не виконано.
Також, частиною 3 статті 235 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Тобто на вказану категорію справ розповсюджуються вимоги ст.ст.119 - 121 ЦПК України.
Заявник всупереч п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України не виклав обставини на підтвердження своїх вимог та всупереч п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України не зазначив відповідні докази, зокрема, не підтверджено саме власне проживання заявника із ОСОБА_3 жодним доказом, реєстрація останньої за певною адресою, відсутність в неї спадкоємців тощо.
Крім того, не зазначено, для чого заявнику необхідно встановити визначені ним в предметі заяви факти.
Саме лише посилання на норми законів та роз'яснення, викладені ВСУ в своїх постановах, не позбавляє заявника обов'язку приведення заяви у відповідність до норм ЦПК України.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Отже, суд приходить до висновку, що вищезазначені судом недоліки, в строк не були усунені, відтак позовна заява вважається неподаною і належить поверненню позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_2, заінтересована особа Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - визнати неподаною та повернути заявникові.
Роз'яснити заявникові, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення .
Ухвала можу бути оскаржена через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя В.С. Кицюк