Справа № 760/1305/15-ц
2/760/2136/15
27 листопада 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Коробенка С.В.
при секретарі Семененко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
В січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Той Хто Творить», вимагаючи стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати в сумі 24900,95 гривень.
В подальшому Позивач неодноразово уточнював свої вимоги і в остаточній редакції позову просив:
1.Стягнути з Відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 23866,39 гривень, яка складається з:
-заборгованості за березень 2014 року в сумі 7800 гривень;
-заборгованості за квітень 2014 року в сумі 9800 гривень;
-заборгованості за 3 робочі дні в травні 2014 року в сумі 989,43 грн;
-відпускних за 16 днів з 08.05.2014р. по 24.05.2014р. в сумі 5276,96 гривень.
2.Стягнути з Відповідача заборгованість за час затримки виплати заробітної плати в сумі 65396,20 гривень за період з 11.08.2014р. по 01.03.2015р. (з розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 329,81 грн).
3.Стягнути з Відповідача компенсацію за спричинену моральну шкоду в сумі 10000 гривень.
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що з 02 вересня 2013 року він працював в ТОВ «Той Хто Творить» на посаді директора по будівництву з окладом 9800 гривень. При цьому заробітну плату в повному розмірі він отримував 28 лютого 2014 року включно, за березень отримав заробітну плату лише в сумі 2007,53 грн, а починаючи з квітня 2014 року взагалі зарплату не отримував.
Позивач стверджує, що його ніхто не повідомляв про зміну істотних умов праці, зменшення його заробітної плати, режиму роботи тощо.
ОСОБА_1 зазначає, що 29 квітня 2014 року він направив Відповідачу письмову заяву про надання відпустки, яка була частково задоволена, і відпустка надана в період з 08 травня 2014 року по 24 травня 2014 року. При цьому, як наполягає Позивач, Відповідач не виплатив йому відпускні.
Уточнюючи свої позовні вимоги з посилання на наказ про своє звільнення з 11 серпня 2014 року, Позивач пояснив, що після звільнення Відповідач порушив свої зобов'язання щодо остаточного розрахунку з працівником, у зв'язку з чим, як наполягає ОСОБА_1, він має право на стягнення з ТОВ «Той Хто Творить» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того, Позивач звертає увагу суду на те, що внаслідок незаконних дій Відповідача, які призвели до неодноразового тривалого порушення трудових прав Позивача, йому було заподіяно моральну шкоду, компенсацію за яку він оцінює в 10000 гривень, і просить стягнути з Відповідача.
У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. Крім того, просила суд критично віднестись до документів, які були надані стороною Відповідача, зокрема, до наказу №01/10/13-013 від 01.10.2013р. про скорочення робочого часу до 2 годин на день та відповідного зменшення заробітної плати з 01 грудня 2013 року. Так, представник Позивача звернула увагу на те, що суду так і не було надано оригінал зазначеного наказу для огляду, на те, що в справі наявна засвідчена судом копія Звіту про отриману ОСОБА_1 заробітну плату станом 29.04.2014р., з якої вбачається, що в грудні 2013 року, січні та лютому 2014 року Позивачем було отримано заробітну плату у повному розмірі (8000 гривень), а також на те, що в своїх листах, направлених на адресу Позивача в квітні-травні 2014 року директор ТОВ «Той Хто Творить» всупереч змісту наказу №01/10/13-013 від 01.10.2013р. неодноразово вимагав пояснень щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом більше ніж три години.
Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що з наказом №01/10/13-013 від 01.10.2013р. Позивач був ознайомлений, проте відмовився від підпису на ньому, що підтверджується актом від 01.10.2013р. І з грудня 2013 року Позивач вже отримував заробітну плату саме за 2-годинний робочий день.
Для підготовки пояснень з приводу наданих представником Позивача копій листів та наказів за підписом директора товариства про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності за прогули в квітні - травні 2014 року та для надання оригіналів представник Відповідача просив оголосити у справі перерву, проте в наступне засідання не з'явився. За таких обставин суд визнав за можливе закінчувати розгляд справи на підставі наявних матеріалів справи у відсутність представника Відповідача.
Заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Встановлено, що наказом № 13-0000000013 від 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Той Хто Творить» на посаду директора по будівництву з окладом 9800 гривень. (а.с. 7)
В матеріалах справи наявна фотокопія Наказу (розпорядження) №01/10/13-013 від 01.10.2013р. про переведення ОСОБА_1 на неповний робочий час, а саме - 2 години на день (замість 8 годин) та пропорційного зменшення розміру заробітної плати. Крім того, стороною Відповідача надана фотокопія Акту про те, що вказаний наказ було прочитано ОСОБА_1 вголос у зв'язку з його відмовою від підпису про ознайомлення. (а.с. 52-53)
Згідно з ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Сторона Позивача заперечувала справжність вказаного наказу та факт ознайомлення ОСОБА_1 з ним, а тому вимагала від Відповідача надання оригіналів документів.
Оцінюючи наказ №01/10/13-013 від 01.10.2013р. у сукупності з іншими матеріалами справи, суд схильний оцінювати його критично з огляду на наступне:
-в матеріалах справи міститься звіт про отриману заробітну плату ОСОБА_1, згідно з яким ОСОБА_1 протягом грудня 2013 року, січня та лютого 2014 року фактично виплачувалась заробітна плата в розмірі 8000 гривень; (а.с. 82)
-в справі наявна копія наказу ТОВ «Той Хто Творить» №29/04/2014 про оголошення догани ОСОБА_1 за відсутність на робочому місці понад три години 29 квітня 2014 року, 05 травня 2014 року та 06 травня 20014 року, що не відповідає положенням наказу №01/10/13-013 від 01.10.2013р. про 2-годинний робочий день; (а.с.88)
-в справі також наявні копії аналогічних наказів за підписом директора ТОВ «Той Хто Творить» за №30/04/2014, №27/05/2014, №30/05/2014 про оголошення доган ОСОБА_1 за відсутність його на робочому місці понад три години 30 квітня 2014 року, 05 травня 2014 року та 06 травня 20014 року, 26 травня 20014 року 29 травня 2014 року, що підтверджує сумнів у встановленні для ОСОБА_1 2-годинного робочого дня; (а.с. 90, 93, 96)
-в справі наявні письмові повідомлення , підписані директором ТОВ «Той Хто Творить», про необхідність надання ОСОБА_1 пояснень з приводу відсутності на роботі протягом більше ніж три години (а.с. 89, 94, 95), щодо запізнення на роботу на 50 хвилин (а.с. 91), запізнення на роботу 24 березня 2014 року на 30 хвилин та залишення робочого місця о 13:30 годин (а.с. 92), які також не узгоджуються з 2-годинним робочим днем Позивача.
З огляду на викладенні обставини суд приходить до висновку про те, що умови роботи та оплати праці ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не змінювались, а тому при обчисленні заборгованості із заробітної плати Відповідача перед ОСОБА_1, суду слід виходити з режиму повного робочого дня та посадового окладу в сумі 9800 гривень.
Встановлено, що за березень 2014 року Позивачу було виплачено лише 2000 гривень заробітної плати, а тому заборгованість за вказаний місяць становить 7800 гривень.
В подальшому заробітна плата Позивачу не виплачувалась.
В квітні 2014 року Позивач відпрацював повний місяць, і заробітна плата в розмірі посадового окладу (9800 гривень) підлягає стягненню з Відповідача в повному обсязі.
В травні 2014 року Позивачем відпрацьовано 3 робочі дні, і при середньоденній заробітній платі в сумі 478,05 гривень заборгованість Відповідача за вказані дні становить 1434,15 гривень.
Встановлено також, що з 08 травня 2014 року по 24 травня 2015 року (16 днів) Позивач перебував у відпустці (а.с. 9). Відомості про виплату Позивачу відпускних у справі відсутні.
Згідно з п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
За період з 02 вересня 2013 року по 30 квітня 2014 року ОСОБА_1 було відпрацьовано 241 календарний день, а заробітна плата за цей період складала 78400 гривень (9800 х 8 місяців). Відтак, середньоденний розмір заробітної плати для обчислення виплат за час відпустки становить 325,31 гривень (78400 / 241). Відтак сума заборгованості з оплати за час щорічної відпустки Позивача становить: 325,31 х 16 = 5204,96 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості Відповідача з виплати заробтіної плати становить та плати за час відпустки становить:
7800 + 9800 + 1434,15 + 5204,96 = 24239,11 гривень.
Безспірно встановлено, що з 26 травня 2014 року Позивач на роботі не з'являвся, а тому, відповідно, вимог про стягнення заробітної плати за подальший період не ставить.
Встановлено також, що 11 серпня 2014 року Позивача було звільнено з посади у зв'язку з вчиненням прогулу без поважних причин. (а.с. 55)
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
При звільненні з посади ОСОБА_1 з ним не був проведений повний розрахунок, заборгованість станом на день звільнення, як встановлено вище, становила 24239,11 грн.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, для даного випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два повні місяці його роботи становить 478,05 гривень (9800 х 2 / 41). Період, за який з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача його середній заробіток в межах позовних вимог (з 12.08.2014р. по 01.03.2015р.) становить 115 робочих днів, а сума середнього заробітку, відповідно, становить:
478,05 х 115 = 54975,75 гривень
Суд також вважає обґрунтованою вимогу Позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки таке його право передбачене ст. 237-1 КЗпП України.
Разом з тим, заявлений Позивачем розмір компенсації, на думку суду, є надто завищеним.
З урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 1000 гривень.
З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягають 243 гривень 60 копійок судового збору за заявлені вимоги немайнового характеру (стягнення моральної шкоди) та 792,15 гривень судового збору за вимоги майнового характеру (стягнення заборгованості).
Керуючись статтями 115-117, 231, 232, 237-1, 238 КЗпП України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та оплати щорічної відпустки в розмірі 24239,11 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54975 гривень 75 копійки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Той Хто Творить» на користь держави 1035 гривень 75 копійок судового збору
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: