Єдиний унікальний номер 201/10898/15-к
Номер провадження 1-кп/201/392/2015
про продовження запобіжного заходу
24 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ
вул. Паторжинського, 18а
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілого - ОСОБА_11
розглянув у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного в рамках кримінального провадження, внесеного 06 січня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040650000035 за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Камінськ-Шахтинський Ростовської області, громадянина України, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не судимого, не працюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ст. 198 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, не судимого, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, раніше судимого, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 06 січня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040650000035 за обвинуваченням ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ст. 198 КК України, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою до спливу двомісячного терміну.
У судовому засіданні прокурор висловив думку про доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про зменшення ризиків, що враховувалися судом при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просив його продовжити.
Потерпілий ОСОБА_11 залишив вирішення цього питання на розсуд суду.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_6 заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно свого підзахисного, мотивуючи тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених і ст. 177 КПК України, а тому вважала, що підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою не має, при цьому, заявила клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_9 визнає свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення у повному обсязі та зробив для себе відповідні висновки, а крім того, його мати потребує постійного стороннього догляду, у зв'язку, із погіршенням стану її здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав свого захисника у повному обсязі та просив суд змінити відносно нього запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_5 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно свого підзахисного, мотивуючи відсутністю на даний час ризиків, передбачених і ст. 177 КПК України і свіжів, що підстав для подальшого його тримання під вартою не має, при цьому, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу йог підзахисному з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_8 має на утриманні неповнолітню доньку і звору матір, які потребують його догляду та допомоги, надавши відповідні документи на підтвердження своїх доводів.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав свого захисника у повному обсязі та просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_4 залишив вирішення цього питання на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_7 просив суд звільнити обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з під варти.
Обвинувачений ОСОБА_10 залишив вирішення цього питання на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши медичні документи надані стороною захисту на підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню, та вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд приходить до висновку про те, що на час здійснення судового провадження продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу, зокрема, можливість обвинувачених переховуватися від суду і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, при встановленні наведених ризиків, суд, насамперед виходить з таких обставин, як ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень останнім та тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими за вчинення інкримінованих правопорушень.
Поряд із цим, суд не може не враховувати підвищену суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення - грабежу, яка обумовлюється тим, що особа, яка вчинює такий злочин, не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє відкрито, ігноруючи при цьому, волю потерпілого, у володінні якого перебувало майно. При цьому, органом досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , інкримінується вчинення такого злочину за попередньою змовою групою осіб та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
А отже, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в рішенні Європейського Суду у справі "Летельє проти Франції", суд дійшов до висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.
При цьому, доводи сторони захисту - адвоката ОСОБА_6 про те, що обвинувачений ОСОБА_9 має на утриманні матір пенсійного віку, яка за станом свого здоров'я потребує на його допомогу та догляд, є непереконливими, оскільки, сам по собі наведений факт, не є підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який вид запобіжного заходу, а тому суд не приймає такі доводи до уваги.
Посилання ж захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_5 на наявність у свого підзахисного неповнолітньої доньки, дружини та хворої матері, також є непереконливими, так не є підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід, а тому суд не приймає такі доводи до уваги.
За таких обставин, стороною захисту - захисниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не наведено обґрунтованих та переконливих підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 і ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, а тому з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання сторони захисту не ґрунтуються на законі та є такими, що не підлягають задоволенню.
Тому, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового розгляду, та зважаючи, що строк дії попередньої ухвали про тримання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 закінчується 26 грудня 2015 року, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою кожному з обвинувачених строком на 60 днів, тобто до 21 лютого 2016 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331 КПК України, суд,
Обраний під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою кожному з них продовжити строком на 60 днів, тобто до 21 лютого 2016 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою під вартою, є 21 лютого 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1