Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний номер 331/3123/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.
Номер провадження 22-ц/778/6725/15 Суддя-доповідач: Бабак А.М.
23 грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Полякова О.З.
При секретарі: Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями,-
У квітні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом, який в процесі розгляду справи неодноразово уточнювали, до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (далі КЕВ м. Запоріжжя) про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями.
В обґрунтування позову позивачі зазначали, що ОСОБА_1 у період з 10 листопада 1988 року по 02 січня 2013 року безперервно проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та у Збройних Силах України. З 29 червня 1992 року по 18 червня 2013 року перебував у військовій частині НОМЕР_1 Запорізького гарнізону на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку).
29 червня 1992 року ОСОБА_1 на себе та членів його сім'ї отримав квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 28,75 кв.м., загальна площа - 50,80 кв.м., за розміром менше рівня середньої забезпеченості громадян жилої площею в м. Запоріжжя, що відповідно до пункту 54 Правил обліку і надання жилих приміщені, № 470 від 11 грудня 1984 року, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР, можливо, але при цьому він повинен бути залишеним на обліку та в списках першочерговиків чи в списку позачерговиків.
05 квітня 2012 року у наданій ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_1 на правах члена сім'ї набула права проживання ще одна людина, внаслідок чого з 05 квітня 2012 року у вказаній квартирі проживають вже 5 осіб, а тому з 05 квітня 2012 року на кожну особу, яка на законних підставах проживає у цій квартирі, вже стало припадати по 5,75 кв.м. (28,75/5).
З урахуванням кількості членів сім'ї ОСОБА_1 , а також значення рівня середньої забезпеченості громадян жилої площею в м. Запоріжжя, який складає 8 кв.м. на одну особу у м. Запоріжжі (додаток до постанови виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів і президії обласної ради профспілок від 08 січня 1985 року №2), а також вимог пункту 53 Правил обліку і надання жилих приміщень, № 470 від 11 грудня 1984 року, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР, позивачі вважають, що вони мають право на отримання жилої площі не нижче 40 кв.м. (5 чол. х 8 кв.м.). При цьому, з урахуванням вже наявної у них жилої площі у розмірі 28,75 кв.м., вони мають право на отримання додаткової жилої площі у розмірі 11,25 кв.м. (40-28,75) у вигляді однокімнатної квартири навіть якщо її жила площа буде перевищувати 11,25 кв.м., яких їм не вистачає до норми (40 кв.м.).
У 2012 році для сімей військовослужбовців Збройних Сил України та осіб, звільнених з військової служби Запорізького гарнізону від імені держави в особі Міністерства оборони України надійшло 49 квартир, які придбані у м. Вільнянську Запорізької області, з яких 10 квартир - виділено під службові жилі приміщення, а 39 квартир - призначені для надання на праві постійного користування. У зв'язку із чим 17 грудня 2012 року начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя прийняте рішення № 2 «Про надання квартир для постійного проживання», зокрема, щодо розподілу 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі зазначеного рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя розробив Списки розподілу житлової площі щодо вказаних 39 квартир, які погоджені житловою комісією в/ч НОМЕР_1 та гарнізонною житловою комісією.
В подальшому на підставі вказаного рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року № 2 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя подав затверджений начальником гарнізону витяг із Списку розподілу житлової площі щодо вказаних 39 квартир, погоджений протоколом засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України до виконавчого комітету Вільнянської міської ради, який на підставі цих документів видав ордери на вказані квартири для їх заселення.
Проте, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя в порушення Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, протиправно не включив ОСОБА_1 та членів його сім'ї до вказаного рішення від 17 грудня 2012 року № 2 «Про надання квартир для постійного проживання» як осіб, які в порядку черговості мають бути забезпечені одним з житловим приміщенням з числа виділених державою 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 , що потягнуло за собою порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 та членів його сім'ї у вигляді не отримання ними додаткового житлового приміщення у вигляді однокімнатної квартири з числа виділених державою 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 .
З метою захисту порушених прав ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя та зобов'язання його вчинити дії, спрямовані на відновлення порушених прав.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2013 року визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя щодо не включення ОСОБА_1 та членів його сім'ї до рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року № 2 «Про надання квартир для постійного проживання» як осіб, які в порядку черговості мають бути забезпечені одним з житловим приміщенням з числа виділених державою 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя розглянути питання про надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї на праві постійного користування вільної однокімнатної квартири у м. Запоріжжі з числа новозбудованого, або виключеного з числа службового, або вивільненого, або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, передбаченого для надання у Запорізькому гарнізоні військовослужбовцям Збройних Сил України та особам, звільненим з військової служби.
Вважаючи, що наведений спосіб захисту, який визначив адміністративний суд, не гарантує поновлення прав ОСОБА_1 та членів його сім'ї на отримання житла, оскільки він є не конкретним, ОСОБА_1 оскаржено постанову Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2013 року в частині визначення способу захисту прав.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року без змін.
Надалі, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі Жовтневий ВДВС) від 25 січня 2014 року з приводу примусового виконання вказаних судових рішень відкрите виконавче провадження, яке закінчено 10 лютого 2014 року як таке, що фактично виконане, про що державним виконавцем винесено постанову про його закінчення.
Станом на день звернення позивачів до суду із даним позовом вони не отримали житлового приміщення, з приводу якого розглянуто адміністративну справу та ухвалено постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року.
З листа Головного квартирного-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 13 березня 2014 року № 303/3/203 позивачам стало відомо, що на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя фактично розглянуто питання щодо надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї на праві постійного користування вільної однокімнатної квартири у м. Запоріжжя. Тобто, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя виконав постанову Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2013 року у повному обсязі, виконання якої відповідно до її резолютивної частини закінчено фактичним розглядом питання щодо забезпечення ОСОБА_1 квартирою, а не фактичним забезпеченням нею ОСОБА_1 та членів його сім'ї.
Внаслідок наведеного ОСОБА_1 позбавлений можливості повторно вирішити фактично не вирішений публічно-правовий спір між ним на Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя з приводу забезпечення житловим приміщенням, оскільки постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року набрала законної сили та є перешкодою для цього.
Позивачі вважають, що протиправними діями Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя у зв'язку із фактичним незабезпеченням ОСОБА_1 та членів його сім'ї одним із житлових приміщень з числа виділених державою 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 , на отримання якого станом на 17 грудня 2012 року вони набули право, з урахуванням виконання у повному обсязі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, внаслідок якого вони не отримали додаткового житлового приміщення, їм завдано майнової шкоди, яку вони оцінюють у розмірі реальної вартості доходів, які вони могли б реально одержати за звичайних обставин, якби їх право не було порушене (упущена вигода). Таким реальним доходом, мала бути надана їм найменша однокімнатна квартира АДРЕСА_3 , у зв'язку із її безоплатною приватизацією в порядку Закону Україні «Про приватизацію державного житлового фонду» після отримання цієї квартири у постійне користування. Вартість цієї квартири відповідно до ринкової вартості складає 162873,81 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя на свою користь 228144,78 грн., як відшкодування шкоди, завданої протиправними діями Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя у зв'язку із не включенням ОСОБА_1 та членів його сім'ї до рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року № 2 «Про надання квартир для постійного проживання» як осіб, які в порядку черговості мають бути забезпечені одним з житлових приміщень, виділених державою 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено.
Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 228144,78 грн., як відшкодування шкоди, завданої протиправними діями Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя у зв'язку із не включенням ОСОБА_1 та членів його сім'ї до рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року № 2 «Про подання квартир для постійного проживання» як осіб, які в порядку черговості мають бути забезпечені одним з житлових приміщень, виділених державною 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 2281, 46 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не встановлено, а позивачами не доведено факт спричинення шкоди позивачам, тому посилання на вимоги ст. 1166 ЦК України безпідставні, оскільки факт спричинення матеріальної шкоди та упущеної вигоди позивачами не доведений. Також судом не враховано, що позивачі змінили предмет позову вже після початку розгляду судом справи по суті, що є порушенням п. 2 ст. 31 ЦПК України.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначене судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
За правилами ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно п.4 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та стягуючи на їх користь шкоду у сумі 228 144,78 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана шкода завдана неправомірними діями КЕВ м. Запоріжжя у зв'язку із не включенням ОСОБА_1 та членів його сім'ї до рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року № 2 «Про подання квартир для постійного проживання» як осіб, які в порядку черговості мають бути забезпечені одним з житлових приміщень, виділених державною 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду в порядку адміністративного судочинства про визнання неправомірними дій КЕВ м. Запоріжжя щодо не включення його та членів його родини до рішення від 17 грудня 2012 року № 2 «Про надання квартир для постійного проживання».
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2013 року визнано протиправними дії КЕВ м. Запоріжжя щодо не включення ОСОБА_1 та членів його сім'ї до рішення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року № 2 «Про надання квартир для постійного проживання» як осіб, які в порядку черговості мають бути забезпечені одним з житловим приміщенням з числа виділених державою 39 квартир за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя розглянути питання про надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї на праві постійного користування вільної однокімнатної квартири у м. Запоріжжі з числа новозбудованого, або виключеного з числа службового, або вивільненого, або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, передбаченого для надання у Запорізькому гарнізоні військовослужбовцям Збройних Сил України та особам, звільненим з військової служби (а.с. 22-27).
Постанова набрала законної сили, на виконання якої 23 січня 2014 року виданий виконавчий лист (а.с.31) та 25 січня 2014 року відкрито виконавче провадження (а.с.32). Постановою головного державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 10 лютого 2014 року виконавче провадження закінчено у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 33).
Із відповіді наданої 13.03.2014 року ОСОБА_1 , КЕВ м. Запоріжжя повідомив, що на виконання виконавчого листа виданого 23.01.2014 року, КЕВ м. Запоріжжя розглянув питання щодо надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї на праві постійного користування вільної однокімнатної квартири у м. Запоріжжі з числа новозбудованих з числа новозбудованого, або виключеного з числа службового, або вивільненого, або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, передбаченого для надання військовослужбовцям у Запорізькому гарнізоні.
На час розгляду з'ясовано, що у Запорізькому гарнізоні вільних однокімнатних квартир з числа новозбудованого, або виключеного з числа службового, або вивільненого, або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, передбаченого для надання військовослужбовцям у Запорізькому гарнізоні немає.
У зв'язку з чим виконавче провадження закрито, оскільки рішення суду фактично виконане (а.с. 34).
З таким рішенням КЕВ м. Запоріжжя позивач погодився, як і погодився з постановою про закінчення виконавчого провадження, оскільки їх не оскаржував, однак звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями КЕВ м. Запоріжжя у зв'язку із не включенням ОСОБА_1 та членів його сім'ї до рішення від 17 грудня 2012 року № 2 «Про надання квартир для постійного проживання» та просив стягнути на його користь та членів його сім'ї 228144,78 грн. (а.с.2-6,76-80).
Судова колегія вважає, що даний спір не може бути вирішений в порядку цивільного судочинства, оскільки за нормами ч.2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України № 6-27786вов10 від 06 червня 2012 року, де зазначено, що відповідно до зазначеної норми вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
В силу абзацу 2 ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Із постанови Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2013 року не вбачається, що суд зобов'язав КЕВ м. Запоріжжя забезпечити ОСОБА_1 та членів його сім'ї однокімнатною квартирою. Вказаною постановою зобов'язано КЕВ м. Запоріжжя лише розглянути питання про надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї на праві постійного користування вільної однокімнатної квартири у м. Запоріжжі.
Зазначене питання розглянуто та повідомлено позивача про відсутність вільних однокімнатних квартир з числа новозбудованого, або виключеного з числа службового, або вивільненого, або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, передбаченого для надання військовослужбовцям у Запорізькому гарнізоні, у зв'язку виконавче провадження було закінчено.
Таким чином, підстави для стягнення шкоди, яка б випливала із неналежного виконання чи не виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2013 року щодо незабезпечення позивачів житлом, відсутні, а тому відсутні підстави для розгляду позову в порядку цивільного судочинства як це передбачено ч.2 ст.21 КАСУ - інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного судочинства.
Позивачі вважають, що КЕВ м. Запоріжжя фактично не надав їм однокімнатну квартиру, тому їм спричинена матеріальна шкода у розмірі вартості квартири, яка могла бути ними отримана, однак, як уже зазначалося, постановою суду не зобов'язано КЕВ м. Запоріжжя надати квартиру позивачам, а лише зобов'язано розглянути питання про надання ОСОБА_1 та членам його сім'ї на праві постійного користування вільної однокімнатної квартири у м. Запоріжжі.
Оскільки, із позову вбачається, що позивачі фактично не погоджуються з діями КЕВ м. Запоріжжя щодо незабезпечення їх квартирою та просять стягнути на їх користь вартість такої квартири (а.с. 159), тому даний спір має бути вирішений в порядку адміністративного судочинства, відповідно норм ч.2 ст. 21 КАС України.
КЕВ м. Запоріжжя є органом державної влади та є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 3 КАС України, тому за положеннями п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, якою встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст. 205 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду па підставі ч.1 ст.310 ЦПК України, із закриттями провадження у справі з підстав, передбачених ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.205,310,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2015 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями закрити.
Роз'яснити позивачам їх право на звернення до суду за захистом порушеного права в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: