Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/1137/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 125 (106) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
23.12.2015 року м.Кіровоград
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015120020002835 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2015 року, якою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, із середньою освітою, що не працює, не одруженого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 11 грудня 2009 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.2 ст.187 КК України, ч.2 ст.186 КК України, із застуванням ст. 70 КК України на 7 років позбавлення волі,
- 31 травня 2010 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ч.3 ст.186 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України на 7 років позбавлення волі. Звільнений 27 березня 2015 року на підставі ухвали Піщанського районного суду Вінницької області від 19 березня 2014 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання 2 роки 3 місяці 25 днів,
кримінальне провадження за ч.2 ст.125 КК України закрито, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 08 квітня 2015 року близько 02.00 год., перебуваючи в приміщенні ресторану «Весна», що по вул. Дворцовій, 13 в м. Кіровограді, побачив раніше незнайомого потерпілого ОСОБА_10 . В цей час на грунті неприязних відносин між потерпілим ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_8 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс потерпілому ОСОБА_10 близько 3-4 ударів кулаком правої та лівої руки в область голови.
В результаті умисних та протиправних дій ОСОБА_8 - потерпілому ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу, синців навколо лівого ока, наспинні носа, на лобі зліва, на межі лобної та скроневої ділянки справа, правій скронево-вилицевій ділянці, на шиї справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 392 від 09.04.2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2015 року за клопотанням захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 дане кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 за ч.2 ст. 125 КК України закрито, у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_10 від підтримання пред'явленого обвинувачення.
Рішення суду мотивовано тим, що потерпілий ОСОБА_10 після призначення кримінального провадження до судового розгляду, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду, в судове засідання потворно не з'явився, про причин неявки суд не повідомив.
При таких обставинах, суд з посиланням на п.7 ч.1 ст.284 та ч.6 ст. 340 КПК України дійшов до висновку про те, що неявка потерпілого ОСОБА_10 в судове засідання без поважних причин, в даному кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідок закриття кримінального провадження.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у суді першої інстанції просить ухвалу районного суду скасувати як незаконну та необґрунтовану, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, мотивуючи тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував норми ст.ст. 284 та 340 КПК України, оскільки в ході розгляду даного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_10 не висловлював наміру відмовитися від підтримання пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, більш того під час підготовчого судового засідання потерпілий зазначив щодо можливості призначення даної справи до судового розгляду.
Крім того, прокурор вважає безпідставним посилання суду в оскаржуваній ухвалі на положення ч.3 ст.340 КПК України, як на підставу для закриття кримінального провадження, оскільки ні потерпілий ОСОБА_10 , ні прокурор в судовому засіданні не заявляли про відмову від підтримання обвинувачення, а тому закриття кримінального провадження, з підстав передбачених п.7 ч.1 ст.284 КПК України та ч.6 ст. 340 КПК України було незаконним.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню за таких підстав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, яке відповідно до ст. 477 КПК України здійснюється у формі приватного обвинувачення.
Потерпілим по даному кримінальному провадженню визнаний ОСОБА_10 (а.п. 4-6 обвинувального акту), який у підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 16 червня 2015 року приймав безпосередню участь і разом з прокурором просив призначити дану справу до судового розгляду.
В подальшому, після призначення обвинуваченому ОСОБА_8 захисника з числа адвокатів безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області, судові засідання, які призначались на 30 червня та 15 липня 2015 року не відбулися, у зв'язку з хворобою судді та перебування в нарадчій кімнаті (т.2 а.с. 43, 49), 22 липня 2015 року потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, телефонограмою повідомив суд про те, що не має можливості прийняти участь в судовому засіданні, у зв'язку із зайнятістю по роботі, просив повідомити про наступну дату судового розгляду ( т.2 а.с. 54).
Ухвалою суду від 05 серпня 2015 року дане кримінальне провадження призначено до судового розгляду на 14 серпня 2015 року, потерпілий ОСОБА_10 приймав участь в судовому засіданні ( т.2 а.с. 63-64).
14 серпня 2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку з відпусткою судді ( т.2 а.с. 68), 25 вересня 2015 року неявкою прокурора.
30 вересня 2015 року потерпілий ОСОБА_10 телефонограмою повідомив суд про те, що не бажає приймати участь у розгляді даного кримінального провадження, після цього в судових засіданнях, які відбулись 01, 19 та 29 жовтня 2015 року оголошувались перерви, у зв'язку з неявкою потерпілого ( т.2 а.с. 77-79, 84-85, 89-90).
18 листопада 2015 року за клопотанням адвоката ОСОБА_11 проти задоволення якого заперечував прокурор ОСОБА_9 , суд з посиланням на п.7 ч.1 ст.284 та ч.6 ст.340 КПК України закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_10 від обвинувачення.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, згідно ст. 412 КПК України є такі порушення цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Колегія суддів відмічає, що як і в кримінальному провадженні з державною формою обвинувачення, у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення потерпілий має процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. 56, 57 КПК України.
Проте, важливою особливістю участі потерпілого у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення є те, що йому тут належить ще й право підтримувати обвинувачення або відмовитися від обвинувачення, що є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду ( ч.2-3 ст. 340 КПУ) . У цьому випадку кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення ( ч.4-5 ст. 340 КПК).
Згідно з ч.6 ст. 340 КПК повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повітки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах 2 і 3 цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
Положеннями ч.1 ст. 284 КПК України визначено підстави закриття кримінального провадження, зокрема, відповідно до п.7 зазначеної статті якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
В даному випадку, прокурор ОСОБА_9 не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий ОСОБА_10 просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду та розглянути його по суті.
Перерви та відкладення судових засідань з різних причин (хвороба, відпустка та перебування судді в нарадчій кімнаті по іншій справі), в тому числі у зв'язку з неявкою потерпілого ОСОБА_10 , який повідомляв суд про причини своєї неявки, не може розцінюватись як відмова потерпілого від обвинувачення, яке підтримує прокурор, не зважаючи на його форму ( державне чи приватне ).
Таким чином, закриття судом кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 за ч.2 ст. 125 КК України, з підстав передбачених ч.6 ст. 340 КПК України було явно незаконним, оскільки прокурор не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення, а потерпілий ОСОБА_10 не давав згоду на його підтримання в суді, тобто суд під час розгляду даного кримінального провадження допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для безумовного скасування судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність та безпідставність закриття кримінального провадженні є обґрунтованими і такими, що знайшли своє об'єктивне підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала Ленінського районного суду м. Кіровограда скасуванню з призначенням нового судового розгляду в іншому складі суду.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 листопада 2015 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України - скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4