17 грудня 2015 року м. Київ К/800/44000/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,
за участю:
представників позивача Лебідь О.П.,
представника відповідача Борисової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за позовом ТОВ «Укрполіскорм» до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, стягнення коштів,
У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрполіскорм» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - Митниця, відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, в якому просило:
визнати протиправними та скасувати рішення Митниці №101060000/2013/300268/1 від 26 березня 2013 року про коригування митної вартості товарів у повному обсязі, картку відмови у митному оформленні №101060000/2013/00321 від 26 березня 2013 року;
стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплачених платежів у розмірі 5748,46 грн., в т.ч. ввізне мито - 1344,06 грн. та ПДВ - 4404, 40 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості № 101060000/2013/300268/1 від 26 березня 2013 року. Визнано неправомірною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Митниці № 101060000/2013/00321 від 26 березня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухваливши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Товариством надіслані до суду заперечення на дану касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані рішення відповідача не були прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, у свою чергу, декларантом для підтвердження митної вартості товару надано Митниці всі необхідні документи. Позивач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши доповідь судді, представників позивача, відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
21 грудня 2012 року між Товариством (Україна; Покупець) та компанією "Evonik Industriеs AG", (Німеччина; Постачальник) укладено договір №00006 (надалі -Договір), за умовами якого Постачальник продає, а Покупець купує TreaAMINO L-Threonine кормовий (далі - Товар) в кількості та за цінами зазначеними у інвойсах на кожну окрему партію товару. Крім того, на кожну поставку товару Контракт має доповнюватись Специфікацією, яка визначає кількість та вартість товару погодженого постачальником з покупцем відповідно до пункту 2.1 цього Договору.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється вантажними автомобілями в мішках по 25 кг. на умовах СІР, Україна (Інкотермс 2010), або у відповідності з іншими умовами погодженими сторонами. Вантажовідправниками за вказаним договором (контрактом) є: "Евоник Агроферм ООО" (Надудвери уфтел 4183 Каба Венгрия); "Евоник Фермес с.р.о." (Словенская Лупка 938, 97613, Словенская Лупка, Словения). Товаросупровідні документи, у тому числі інвойси, виписуються працівниками і засвідчуються печатками, які знаходяться у цих підрозділах Постачальника.
Відповідно до розділу 4 Договору інвойс на оплату з відстрочкою платежу, або 100% передоплата за товари виставляється в Євро і оплата здійснюється покупцем в Євро, ціна погоджується між постачальником і покупцем на кожну поставку товару і фіксується в кожному інвойсі на кожну окрему партію товару, та є невід'ємною частиною Контракту. Передоплата здійснюється що найменше за 10 календарних днів до підтвердженої дати поставки товару.
26 березня 2013 року позивачем, з метою розмитнення поставленого товару, подано до митного органу:
митну декларацію №101060000/2013/004874 на митне оформлення товару аміносполука з вмістом функціональної кисневої групи: L-Threonine кормовий (TreaAMINO Feed Grade) 98,5 кормової якості, у вигляді білого кристалічного порошку як кормова добавка для сільськогосподарських тварин та птиці, вагою нетто 20000 кг з загальною митною вартістю товарів;
договір (контракт) №00006 від 21 грудня 2013 року;
специфікація №2 від 6 березня 2013 року;
інвойс № 72243038 від 15 березня 2013 року;
експортна митна декларація країни відправлення від 19 березня 2013 року;
товаро-транспортна накладна (CMR) від 19 березня 2013 року №1833774,
інші документи на підтвердження якісних характеристик товару.
Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 39000 євро.
26 березня 2013 року митним органом повідомлено декларанта, що для підтвердження митної вартості необхідно подати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У зв'язку із ненаданням Товариством вищезазначених додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, Митницею було відмовлено позивачу в митному оформленні товару та оформлено картку відмови від 26 березня 2013 року №101060000/2013/00321.
Підставою для відмови було рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2013/300268/1 від 26 березня 2013 року, яким скориговано ціну товару в сторону її завищення з 39000 євро (1,95 євро за кг.) до 41000 Євро (2,05 євро за кг.). У цьому рішенні відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зазначивши наступні підстави:
- надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар;
неподання декларантом виписки з бухгалтерської документації (попередня проплата), прейскурантів (прайс-листи) виробника товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого визначення митної вартості товарів. Митна вартість визначена за методом 2а та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях товарів з врахуванням обсягів партії (МД №101060000/13/03766 від 7 березня 2013 року).
Цього ж дня декларантом, крім наданих до декларації документів, на вимогу митного органу, додатково для підтвердження заявленої митної вартості товару, подано до Митниці наступні документи: прайс-лист виробника та бухгалтерську документацію (приходні та видаткові накладні).
Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару в сторони її завищення, декларантом здійснено випуск товарів у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з заявленою митною вартістю та під гарантійні зобов'язання, у зв'язку з чим сплачено додатково до державного бюджету митні платежі у розмірі 5748,46 грн..
11 червня 2013 року Товариство звернулось до Митниці з листом №13-06-11:1 щодо скасування рішень про коригування митної вартості товарів та в підтвердження до заявленої митної вартості додало наступні документи:
цінову експертизу ДП "Держзовнішінформ" Міністерства економіки України від 9 квітня 2013 року №11/331;
підтвердження замовлення від 5 грудня 2013 року №23400242;
платіжні доручення від 23 травня 2013 року № 26,
бухгалтерську документацію.
19 червня 2013 року, за результатами розгляду поданих позивачем разом з заявами додаткових документів, Митниця листом №13/2/13/363 відмовила у визначенні заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною господарської операції та залишено без змін оскаржуване рішення.
Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку щодо протиправності оскаржуваних рішень, оскільки висновок Митниці, про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованим.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновком судів попередніх інстанцій погоджується з огляду на наступне.
Частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних рішень в межах касаційної скарги.
Статтею 49 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; надалі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою.
Частиною першою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, законодавець встановив вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Окрім того, статтею 318 МК України встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами статті 264 МК України, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (частина одинадцята статті 264).
У статті 57 МК України закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Приписами частин другої - п'ятої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК України.
Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем, для підтвердження заявленої митної вартості товару, було подано до митного органу всі необхідні для цього документи.
Отже, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що Митниця не мала повноважень витребовувати додаткові документи у Товариства для перевірки правильності визначення митної вартості товару, оскільки були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Кравцов О.В.
Судді Єрьомін А.В.
Цуркан М.І.