"22" грудня 2015 р. м. Київ К/800/47688/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 квітня 2013 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі за позовом військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій та стягнення одноразової грошової допомоги,
У березні 2012 року військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 5297 грн. 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Порядок), оскільки у 2010 році йому встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок травми, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України (в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, інвалідності осіб, звільнених з військової служби) та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов'язків військової служби. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року скасовано постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 квітня 2013 року та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України (в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, інвалідності осіб, звільнених з військової служби) та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов'язків військової служби. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у травні 2009 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за станом здоров'я.
6 грудня 2010 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 25%. Причиною втрати працездатності вказано захворювання, що мало місце в період проходження служби та пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Листом № с/291 від 18 березня 2011 року Чернівецький обласний військовий комісаріат повідомив ОСОБА_1 про те, що Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, інвалідності осіб, звільнених з військової служби) Міністерства оборони України відмовила йому у виплаті вказаної допомоги з посиланням на те, що ступінь втрати працездатності встановлено не на час отримання травми, а на час огляду, до того ж, на час отримання травми законодавством не було передбачено виплату вказаної допомоги.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки його захворювання пов'язане з проходженням військової служби, а відтак дії відповідачів щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу вказаної допомоги є протиправними.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції фактично погодився з висновками суду першої інстанції, але виходив з того, що рішення суду першої інстанції ухвалене неповноважним судом, оскільки вказаний спір стосується виплати коштів під час проходження та звільнення позивача з публічної служби, тому він предметно підсудний окружному адміністративному суду.
Колегія суддів погоджується з висновками судів, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі отримання травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов'язків військової служби відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та у розмірах відповідно до встановленого йому ступеня втрати професійної працездатності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням травми без встановлення групи інвалідності, заподіяної під час виконання обов'язків військової служби, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту встановлення ступеня втрати професійної працездатності, а не з моменту отримання травми.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ступеня втрати працездатності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Підпунктом 1 п. 2 Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаним чи резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час виконання обов'язків військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках 36-місячного грошового забезпечення.
Разом з тим, з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про визнання протиправними дій обох відповідачів щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов'язання Чернівецького обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу погодитися не можна, оскільки вони є передчасними.
В порушення вимог статей 159, 161 КАС України, суди обох інстанцій не з'ясували яке рішення, дії чи бездіяльність та якого з відповідачів оскаржував в судовому порядку позивач та чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
При цьому, суди не звернули уваги на встановлений порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Так, п. 3 Порядку передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Згідно п. 7 Порядку керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Отже, вказаний нормативний акт чітко розмежовує повноваження уповноваженого органу (військового комісаріату) та головного розпорядника бюджетних коштів, тобто Міністерства оборони України.
Однак, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували, яким із суб'єктів владних повноважень порушені права позивача, а якщо порушені, то в який спосіб, ким і в межах чиєї компетенції підлягають поновленню.
Крім того, висновок суду апеляційної інстанції про непідсудність вказаної справи місцевому загальному суду як адміністративному суду у зв'язку з тим, що спір у справі виник щодо виплати коштів під час проходження та звільнення позивача з публічної служби, є неспроможним, оскільки одноразова грошова допомога військовослужбовців є однією з форм соціального захисту військовослужбовців, а відтак на спірні правовідносини поширюються положення п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи необхідно врахувати наведене, а також вимоги Порядку щодо компетенції військового комісаріату та інших відповідних органів при розгляді питань про призначення одноразової грошової допомоги, уточнити позовні вимоги ОСОБА_1 та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року та постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 квітня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк