17 грудня 2015 року м. Київ К/800/4898/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року
у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області (далі - УПФУ в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області) до Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» (далі - ПАТ «Ніжинський механічний завод») про стягнення заборгованості,
У листопаді 2013 року УПФУ в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування вимог зазначило, що за період з 01 вересня по 25 жовтня 2013 року ПАТ «Ніжинський механічний завод» не відшкодувало фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 21703,60 грн. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Ніжинський механічний завод» на користь УПФУ в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 21703,60 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі УПФУ в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області порушує питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, положень Законів України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР). Вказує, що сплачені відповідачем кошти були зараховані в рахунок погашення попередніх боргів, а тому висновки апеляційного суду щодо відсутності заборгованості ПАТ «Ніжинський механічний завод» не відповідають обставинам справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ПАТ «Ніжинський механічний завод» є юридичною особою, зареєстрованою в УПФУ в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області як платник страхових внесків.
У жовтні 2013 року відповідач надіслав позивачу розрахунок за період з 01 вересня по 25 жовтня 2013 року з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на суму 21703,60 грн. Проте, вказану суму боргу ПАТ «Ніжинський механічний завод» не сплатило.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який регулює спірні правовідносини, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б»-«з» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР), відповідно до положень якого позивач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно ж із абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»?«з» статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-XII.
Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII за Списком № 1 та Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 01 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом № 1058-IV).
Отже, ПАТ «Ніжинський механічний завод» зобов'язане відшкодувати УПФУ м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області понесені ним фактичні витрати з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених колишнім працівникам товариства.
Як встановлено апеляційним судом, позивач повністю сплатив нараховану відповідачем заборгованість за період з 01 вересня по 25 жовтня 2013 року у сумі 21 738,78 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень від 25 вересня 2013 року № 4158 на суму 11 168,82 та від 30 жовтня 2013 року №184 на суму 10569,96 грн. У цих дорученнях у графі призначення платежу зазначено : «сплата пільгової пенсії за вересень 2013 року по строку до 25 вересня 2013 року» і «сплата пільгової пенсії за жовтень 2013 року по строку до 30 жовтня 2013 року».
Однак, сплачені ПАТ «Ніжинський механічний завод» кошти були зараховані УПФУ м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області в рахунок погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01 вересня по 25 жовтня 2013 року в порядку календарної черговості її виникнення, тобто без урахування призначення платежу у вищевказаному платіжному дорученні.
Разом з тим, відповідно до положень законів №№ 1788-ХІІ, 1058-IV та Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано органу Пенсійного фонду лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. В той же час, суми які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є страховими внесками, штрафними санкціями чи пенею, а тому самостійне зарахування позивачем сум у рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за інший період, ніж зазначений платником у призначенні платежу в платіжних дорученнях, є протиправним.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 02 червня 2015 року (справа №21-166а13).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ПАТ «Ніжинський механічний завод» заборгованості за період з 01 вересня по 25 жовтня 2013 року з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій та правильно відмовив в позові.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак