"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/38136/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),
суддівЛіпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
секретар судового засідання Малина Л.В.,
за участю прокурора Кіцнака П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року
у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) до Одеської обласної державної адміністрації, Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації, третя особа - Прокуратура Одеської області, про визнання дій протиправними та скасування наказу,
У вересні 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації (далі - Управління ОДА) стосовно розірвання в односторонньому порядку договору за №20/12 від 16 січня 2012 року та визнання протиправними та скасування пунктів 8-10 наказу Управління ОДА від 26 червня 2013 року за №37/У-2013. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідачем не зазначено, які саме умови договору були порушенні перевізником. Позивач вказував, що він належним чином виконував умови договору на здійснення пасажирських перевезень від 16 січня 2012 року за №20/12, а тому рішення відповідача та дії по розірванню вказаного договору, які не підтверджені належними доказами є протиправними.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункти 8-10 наказу Управління ОДА від 26 червня 2013 року за №37/У-2013 і визнано протиправними дії Управління ОДА стосовно розірвання в односторонньому порядку договору за №20/12 від 16 січня 2012 року.
У касаційній скарзі Заступник прокурора Одеської області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм норми матеріального та процесуального права. Вказує, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, зазначає, що судами не взято до уваги докази щодо систематичного використання позивачем резервного транспортного засобу, який не відповідає умовам договору, що слугувало підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 16 січня 2012 року Управління ОДА уклало з позивачем договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті (маршрутах) загального користування №20/12 за маршрутом №1043/1044 Малоярославець-1-Одеса АВ «Привоз» з терміном дії до 15 січня 2017 року.
13 травня 2013 року Прокуратурою Одеської області внесено подання до ОДА за №07/2/1-540 вих.13, в якому вимагається прийняти заходи щодо розірвання в односторонньому порядку договорів з перевізниками, які не виконували умови перевезень у січні 2013 року, в тому числі й з позивачем.
На виконання вимог прокуратури Управлінням ОДА 26 червня 2013 року виданий наказ за №37/У-2013, пунктом 8 якого прийнято рішення про розірвання договору на організацію перевезень з позивачем від 16 січня 2012 року за №20/12 через порушення пунктів 2.4.1, 2.4.8 договору відповідно до пункту 4.3 договору з 04 липня 2013 року. Пунктом 9 наказу доручено відділу автомобільного транспорту та безпеки руху Управління ОДА розглянути питання щодо призначення тимчасового перевізника на обслуговування автобусного маршруту загального користування №1043/1044 Малоярославець-1-Одеса АВ «Привоз» та пунктом 10 доручено винести питання про визначення переможця за цим маршрутом на розгляд обласного конкурсного комітету з визначення перевізників на приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Згідно із статтею 7 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ) забезпечення організації пасажирських перевезень покладається, зокрема, на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.
До повноважень таких органів відноситься, зокрема, проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; забезпечувати укладення договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу; достроково розірвати договір з автомобільним перевізником чи позбавити його дозволу в разі порушення ним умов договору чи дозволу.
Із змісту пункту 1.1. Договору (а.с. 12) видно, що його предметом є надання організатором перевізнику права на перевезення пасажирів та багажу на автобусному маршруті загального користування №1043/1044 Малоярославець-1-Одеса АВ «Привоз» на умовах, визначених рішенням конкурсного комітету і цим Договором.
Таким чином, Одеська ОДА, як організатор перевезень, уклала договір перевезення із визначенням умов роботи на маршруті перевізника, спрямувавши договірні права та обов'язки на реалізацію своїх управлінських функцій суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою укладений між Управлінням ОДА та ФОП ОСОБА_4 договір №20/12 від 16 січня 2012 року є адміністративним, тому спір щодо розірвання такого договору підлягає розгляду адміністративним судом відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 КАС України.
Приймаючи спірний наказ від 26 червня 2013 року за №37/У-2013 та розриваючи договір на обслуговування автобусного маршруту загального користування, Управління виходило з того, що позивачем порушені пункти 2.4.1 і 2.4.8. Договору.
Що стосується порушення п.2.4.8 Договору, яким встановлено, що до обов'язків перевізника належить забезпечення регулярності руху на маршруті не нижче 95%, то суди дали належну оцінку доказам та дійшли обґрунтованого висновку про те, що недотримання позивачем в січні 2013 року цього нормативу регулярності руху сталося з об'єктивних причин, які не залежать від перевізника. Такий висновок ґрунтується на повідомлені Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 18 лютого 2013 року за № 02/01-20/397, в якому повідомляється, що в зв'язку з рясними опадами у вигляді снігу та через снігові замети в період з 01 по 07 та з 10 по 17 січня 2013 року було частково зупинено автобусне сполучення.
Пунктом 2.5.1 Договору передбачено право перевізника відміняти рейси своїх автобусів за умов виникнення форс-мажорних обставин, які перевізник не міг передбачити і не міг запобігти. Отже, суд апеляційної інстанції правильно визнав, що несприятливі погодні умови в даному випадку підпадають під визначення форс-мажорних обставин.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що підстав для розірвання договору в односторонньому порядку не було, оскільки тимчасове, на час проведення ремонту основного автобусного парку, використання транспортного засобу - автобусу марки Мерседес з кількістю місць для сидіння 18, відповідає умовам проведеного конкурсу та договору.
Проте погодитись з такими висновками судів не можливо.
Згідно із пунктом 2.4.1 Договору до обов'язків перевізника належить забезпечення при перевезенні пасажирів та багажу виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, інших нормативних актів, паспорту маршруту, конкурсних умов та умов договору.
Відповідно до пункту 3.1.1. Договору кількість місць для сидіння в автобусі має складати не менше 25, а згідно із пунктом 2.6.4. передбачено обов'язок перевізника забезпечити технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів з урахуванням вимог статті 23 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, Договором від 16 січня 2012 року за №20/12 не передбачено можливості використання автобуса, з кількістю місць для сидіння менше 25.
Водночас, у справі на а.с. 98-102 міститься витяг з диспетчерського журналу АС «АВ Привоз» за період з 01 січня по 23 квітня 2013 року, у якому зазначені марки транспортних засобів, якими виконувались перевезення пасажирів, їх реєстраційні номери, прізвища водіїв, із зазначенням дати та часу відправлення.
Із записів у цьому журналі видно, що у вказаний період позивач систематично використовував автобус марки Мерседес, в якому кількість місць для сидіння складає 18, що не відповідає умовам п.3.1.1. Договору.
Суду також надані Акти виконаних робіт щодо ремонту автомобілів БАЗ А.079.25 та БАЗ А.079.23 за період січень-квітень2013 року на замовлення ФОП ОСОБА_4. (а.с.103-143). Проте, суди не надали аналіз цих доказів та доводів відповідача щодо невиправданого використання позивачем транспортного засобу із меншою кількістю місць для сидіння, ніж передбачено Договором. Зокрема, 12, 13, 14 лютого 2013 року, 3, 4, 6, 7 квітня 2013 року позивачем використовувався автобус марки Мерседес із кількістю місць для сидіння 18, проте докази щодо обґрунтованості необхідності використання такого автобусу в ці дні відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, доводи прокурора про систематичне використання автобуса марки Мерседес, в якому кількість місць для сидіння складає 18, з порушенням умов Договору не перевірені судами і цим доказам не дано належної оцінки.
Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частини 1 статті 220 КАС України).
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Головчук
Судді Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак