"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/36473/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,
за участю: секретаря Латишевої Л.П.,
представника позивача Бужор А.Ю.,
представника відповідача Богач М.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненської митниці Міндоходів на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі №817/840/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс» до Рівненської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія
На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс» до Рівненської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2013 №26, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари» у розмірі 778550,60грн. та №27, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 155710,13грн.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 з урахуванням ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.02.2013 №26 та №27.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Рівненська митниця Міндоходів 04.07.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.07.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить змінити постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2013.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», статей 2, 3 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рівненською митницею Міндоходів було проведено перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс» вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.12.2009 по 31.10.2012.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», статті 7 Закону України «Про єдиний митний тариф» пункту 188.1 статті 188, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань за митними платежами в сумі 934260,73грн., в тому числі мито - 778550,60грн., податок на додану вартість - 155710,13грн.
Висновок митного органу про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтується на тому, що товариством імпортовано на митну територію України як іноземні інвестиції до свого статутного фонду автобус NEOPLAN Cityliner N1217 HDC 440, календарний рік виготовлення - 2010, ідентифікаційний номер (шасі) WAGP15ZZ0A5001311, митне оформлення якого відповідно до статті 251 Митного кодексу України та Закону України «Про режим іноземного інвестування» було здійснено зі звільненням від сплати ввізного мита на підставі простого векселя від 27.02.2012 АА1740746 погашеного - 23.03.2012. Вказаний автомобіль було передано позивачем у платне володіння та користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Олександрія» на підставі договору оренди транспортних засобів, без сплати всіх податків та зборів.
За результатами перевірки Рівненською митницею Міндоходів складено акт від 05.02.2013 №0003/3/204000006/0003567150 та прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 22.02.2013 №26, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у загальному розмірі 778550,60грн., з яких 346022,49грн. - основний платіж та 432528,11грн. - штрафні санкції; від 22.02.2013 №27, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у загальному розмірі 155710,13грн., з яких 69204,50грн. - основний платіж та 86505,63грн. - штрафні санкції.
З розрахунку грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2013 №26 вбачається, що позивачу визначено зобов'язання за ввізним митом в розмірі 778550,60грн., що складається з суми несплаченого ввізного мита в розмірі 346022,49грн. та штрафної санкції у розмірі 432528,11грн. (86505,62грн. - 25% від суми заниженого ввізного мита відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та 346022,49грн. - 100% від суми заниженого ввізного мита відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).
З розрахунку грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2013 №27 вбачається, що позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 155710,13грн., що складається з суми несплаченого податку на додану вартість в розмірі 69204,50грн. та штрафної санкції у розмірі 86505,63грн. (17301,13грн. - 25% від суми заниженого податку на додану вартість відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та 69204,50грн. - 100% від суми заниженого податку на додану вартість відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі в найм майна, яке ввезене в Україну без сплати мита як внесок іноземного інвестора до статутного капталу підприємства, не звільнені від обов'язку сплати митних та інших обов'язкових платежів незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, а тому визначення позивачу суми податкових зобов'язань внаслідок порушення вимог пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні», статті 7 Закону України «Про єдиний митний тариф» пункту 188.1 статті 188 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України є правильним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спеціальним законом з питань оподаткування автомобілів при їх ввезені в Україну в якості внеску іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями є Закон України «Про режим іноземного інвестування», а тому майно що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняються від обкладання митом. До того ж, передача придбаного позивачем транспортного засобу в оренду іншому товариству відповідає статуту підприємства та свідчить про його використання у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс».
Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.
Відповідно до частини п'ятої статті 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.
Разом з тим, на момент ввезення Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахункової фірми «Камаз-Транс-Сервіс» транспортного засобу на митну територію України діяли положення Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», який спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.
Офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» надав Конституційний Суд України у рішенні від 29.01.2002 №1-рп/2002.
Так, за висновками Конституційного Суду України, з дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Положення частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Таким чином, Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», який прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про режим іноземного інвестування», припинив пільги для підприємств з іноземними інвестиціями.
В той же час, згідно з положенням пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.
Метою зазначеного Закону є стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу. Закон України «Про режим іноземного інвестування» та Закон України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» взаємопов'язані щодо припинення податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями, зокрема, при ввезені в Україну автомобілів.
Згідно з положеннями статей 3, 11 Митного кодексу України, в редакції, що була чинна на час виникнення спірних відносин, безпосереднє здійснення митної справи, що, зокрема, включає митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням податків і зборів, покладається на митні органи України.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати податків і зборів при передачі у володіння або (та) у користування автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 29.01.2002 №1-рп/2002, застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні» щодо сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України, що був попередньо ввезений в Україну без сплати відповідних податків та зборів як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі такого автомобіля у володіння або (та) у користування.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийняття митним органом податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 22.02.2013 №26 та №27 є правильним.
При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи позивача про неправомірність застосованих штрафних санкцій, оскільки розрахунок проведений правильно у відповідності до вимог пунктів 123.1 та 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, а цілі податкової пільги, яка використана позивачем всупереч цілям її надання, визначаються власне метою її введення в Законі України «Про режим іноземного інвестування».
Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Рівненської митниці Міндоходів задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 по справі №817/840/13-а скасувати, залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.04.2013.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв