"17" грудня 2015 р. м. Київ К/800/10692/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства Агропромисловий комбінат «Ужгородський»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року
у справі за позовом Державного підприємства Агропромисловий комбінат «Ужгородський» (далі - ДП АК «Ужгородський») до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області (далі - УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області) про визнання дій протиправними, скасування вимог про сплату боргу та рішень про застосування фінансових санкцій,
У листопаді 2012 року ДП АК «Ужгородський» звернулося до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та вимог про сплату боргу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у жовтні 2012 року УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області провело планову перевірку за результатами якої, підприємству донараховано 1462,43 недоїмки зі сплати страхових внесків і 950,58 грн штрафу, у зв'язку з чим надіслано вимогу про сплату боргу від 31 жовтня 2012 року №Ю-1710 та рішення №278. Крім того, відповідачем донараховано ДП АК «Ужгородський» 13238,72 грн недоїмки зі сплати єдиного внеску і зобов'язано сплатити штраф у сумі 6619,37 грн, згідно з вимогою від 31 жовтня 2012 року № Ю-0424 У та рішення № 1126. Посилаючись на те, що УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області провело перевірку без відома керівника позивача, а штрафні санкції нараховані під час дії мораторію, у зв'язку з поновленням провадження у справі про банкрутство ДП АК «Ужгородський», просив суд визнати неправомірними дії відповідача та скасувати вимоги про сплату боргу від 31 жовтня 2012 року №Ю-1710, № Ю-0424 У і рішення про застосування фінансових санкцій №278 та № 1126.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області щодо проведення планової перевірки ДП АК «Ужгородський». Визнано протиправною та скасовано вимогу УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року №Ю 1710 про сплату боргу в розмірі 1462,43 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року №278 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на суму 950,58 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року №Ю 0424 про сплату боргу в сумі 13238,72 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області від 31 жовтня 2012 року № 1126 про застосування фінансових санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6619,37 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). Вказує, що за приписами Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-ХІІ) відповідач не мав права нараховувати штрафні санкції під час дії мораторію.
УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судове рішення без змін, посилаючись на те, що судом правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки, оскільки про проведення перевірки позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами встановлено, що ДП АК «Ужгородський» є юридичною особою, яка перебуває на обліку в УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області як платник страхових внесків.
Позивачем оспорюється вимога від 31 жовтня 2012 року №Ю-1710 про сплату недоїмки зі страхових внесків в сумі 1462,43 грн; рішення про застосування фінансових санкцій від 31 жовтня 2012 року № 278 в розмірі 950,58 грн; вимога від 31 жовтня 2012 року № Ю-0424 У про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 13238,72 грн та рішення про застосування фінансових санкцій від 31 жовтня 2012 року № 1126 в розмірі 6619,37 грн.
Підставою прийняття цих документів стали висновки проведеної відповідачем планової перевірки ДП АК «Ужгородський» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01 лютого 2009 року до 31 жовтня 2012 року, про що складено акт від 31 жовтня 2012 року № 217.
За результатами цієї перевірки, позивачем занижено фонд оплати праці лютого 2010 року на 32000,00 грн, у зв'язку з чим, занижено нарахування на фонд оплати праці (далі - ФОП) єдиного внеску, що є порушенням пункту 2 статті 9 Закону № 2464-VI та допущено помилку при обчисленні суми коригування нарахованих внесків на ФОП лютого 2010 року, чим порушено вимоги пункту 1 статті 19 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 5 Закону № 877-V встановлено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Як встановлено апеляційним судом, УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області провело перевірку згідно з планом - графіком перевірок платників єдиного внеску на IV квартал (наказ УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області від 18 вересня 2012 року № 189) та направленням від 29 жовтня 2012 року № 8396/06 на проведення перевірки (а.с.22).
Повідомлення про проведення цієї перевірки № 7321/06 вручено першому адміністратору підприємства ОСОБА_4 20 вересня 2012 року під розписку (а.с.57), яка перебувала у трудових відносинах з ДП АК «Ужгородський» і мала право підпису звітності підприємства, а відтак була уповноваженим представником на отримання такого повідомлення (а.с.75-76, 96). При цьому, доводи ДП АК «Ужгородський» щодо звільнення ОСОБА_4 з роботи перевірені судом апеляційної інстанції, який правильно зазначив, що звільнення посадової особи у жовні 2012 року не свідчить про неналежне повідомлення підприємства про початок перевірки. Крім того, накази про її звільнення позивач не надав.
Посилання ДП АК «Ужгородський» на відсутність керівника підприємства на час проведення перевірки не мають правового значення, оскільки зміст Акту від 31 жовтня 2012 року №217 свідчить, що перевірка проводилась на підставі первинних документів підприємства, висновки ґрунтуються на співставленні первинних бухгалтерських документів з даними, що були фактично подані страхувальниками у звітності; місцем її проведення, а також фактичним допуском посадової особи пенсійного органу до цієї перевірки.
При цьому, окремі порушення, допущені органом Пенсійного фонду під час організації проведення такої перевірки не є підставою для звільнення страхувальника від сплати страхових внесків та не звільняє його від відповідальності за порушення норм Законів № 2464-VI та № 1058-ІV.
За визначенням, наведеним у абзаці 24 статті 1 Закону № 2343-ХІІ, в редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів це - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) (частина 4 статті 12 Закону № 2343-ХІІ).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
Водночас, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Враховуючи те, що після введення мораторію ДП АК «Ужгородський» продовжувало працювати і спірні правовідносини виникли щодо правильності нарахування страхових внесків на поточну заробітні плату, яка виплачувалась у 2010 році, застосування відповідачем штрафних санкцій та пені за порушення позивачем зобов'язань щодо сплати страхових внесків є правомірним.
Разом з тим, така відповідальність може бути застосована до страхувальника у разі наявності у нього недоїмки зі сплати страхових внесків.
За визначенням, наведеним у частині 3 статті 18 Закону № 1058-ІV, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
При цьому, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати (частина 6 статті 18 Закону № 1058-ІV) і відповідно до положень частини 6 статті 20 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Отже, в силу імперативності наведених норм закону, сплата страхових внесків здійснюється страхувальником в обов'язковому порядку та в установлені законом строки, порушення яких є підставою для безумовного стягнення заборгованості уповноваженим органом та застосування до порушника відповідних санкцій.
Із змісту Акту від 31 жовтня 2012 року № 217 видно, що виявлені УПФУ в Ужгородському районі Закарпатської області порушення стосуються правильності нарахувань страхових внесків по заробітній платі у лютому 2010 року, зокрема, нарахування компенсації втрати частини заробітної плати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року та допущених підприємством помилок при обчисленні суми коригування нарахованих внесків на ФОП у лютому 2010 року.
У касаційній скарзі ДП АК «Ужгородський» послалося на, те, що сума недоплати з єдиного страхового внеску до Пенсійного фонду у розмірі 13238,74 грн була задекларована до сплати сукупно у 2010 році. Проте, питання щодо наявності чи відсутності у позивача заборгованості, виявленої органом Пенсійного фонду, судами не досліджувалось і висновки щодо обґрунтованості нарахованих відповідачем сум у судових рішеннях відсутні.
Зазначені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Державного підприємства Агропромисловий комбінат «Ужгородський» задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак