15 грудня 2015 року м. Київ К/800/42676/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 3 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерциклон+» до Державної екологічної інспекції в м. Києві про визнання неправомірними дій,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон+" (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду із позовом до Державної екологічної інспекції у місті Києві (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просило:
визнати неправомірними дії Інспекції щодо складанню розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів;
скасувати розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів;
визнати неправомірними дії щодо передачі матеріалів та розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, до прокуратури Дарницького району м. Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 26 червня 2014 року, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила, враховуючи уточнення, скасувати судові рішення попередніх інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
23 грудня 2010 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві товариству з обмеженою відповідальністю «Сузір'я сім» (змінено назву на ТОВ "Інтерциклон+") на три роки (з 23 грудня 2010 року) надано дозвіл № УКР-823-Кіє на спеціальне водокористування свердловини на території підприємства позивача (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7а) глибиною 50 м. .
Державною екологічною інспекцією у м. Києві проведено планову перевірку позивача щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт №05/1951а.
В ході перевірки Інспекцією встановлено наявність у Товариства вищезазначеної свердловини.
Також в ході перевірки встановлено, та не заперечувалось позивачем, що Товариством перевищено ліміт забору води з артезіанської свердловини: у 2011 році на 15664 куб.м.; у 2012 році - на 1698 куб.м. Загальний об'єм перевищення забраної води складає 17362 куб.м.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, враховуючи факт перевищення ліміту, сплатив у 2011 та 2012 роках п'ятикратний розмір збору понадлімітного забору води в добровільному порядку.
За результатами проведеної перевірки за зазначене правопорушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, про що 29 листопада 2013 року складено протокол № 003852 та винесено в цей же день постанову № 003852 про накладення адміністративного стягнення. Позивачем не заперечувався факт адміністративного правопорушення у вигляді перевищення встановленого ліміту забору води та в добровільному порядку сплачено адміністративний штраф.
Оскільки Товариство перевищило ліміт забору води, відповідач дійшов до висновку, що Товариство здійснило самовільний забір води з артезіанської свердловини, чим завдало матеріальної шкоди у розмірі 851 606,10 грн., що вбачається з розрахунку плати за збитки, заподіяні державі, внаслідок самовільного забору позивачем підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування за період 2011 - 2012 роки.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо складання розрахунків збитків, заподіяних державі, Товариство звернулось до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що Товариством не здійснювалось самовільного водокористування.
Колегія суддів погоджується із даним висновком з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.
Згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Пунктом 1.7. даної Методики № 389 визначено поняття самовільного водокористування - це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього. При цьому розділ дев'ятий Методики визначає порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів саме при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування).
Враховуючи те, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування, то він не здійснював самовільного водокористування.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при складанні розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів, відповідач діяв протиправно.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновків, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду м. Києва від 3 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Кравцов О.В.
Судді Єрьомін А.В.
Цуркан М.І.