"09" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/14750/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Компанія Фортіс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 по справі №2-а-7744/11/2070 за позовом Приватного підприємства «Компанія Фортіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Приватне підприємство «Компанія Фортіс» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова щодо визнання правочинів, укладених підприємством позивача з контрагентами такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; визнання відсутності у Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова повноважень по визнанню правочинів такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2011 №0000502307 та від 08.06.2011 №0000492307.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 закрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Компанія Фортіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова в частині позовних вимог про визнання відсутності у Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова повноважень по визнанню правочинів такими, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Компанія Фортіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Приватне підприємство «Компанія Фортіс» 20.02.2012 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.04.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Компанія Фортіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 143846,00грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість суму 118661,00грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова складено акт від 17.05.2011 № 1906/233/35349265 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.06.2011 №0000502307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 148326,25грн.; від 08.06.2011 №0000492307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 179808,50грн.
Підставою для прийняття спірного рішення став висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Балакліяпродукт» та нікчемність правочинів, укладених ними.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова щодо визнання правочинів, укладених підприємством позивача з контрагентами такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.
В свою чергу, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності включенню до актів перевірки будь-яких даних.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2011 №0000502307 та від 08.06.2011 №0000492307 колегія суддів зазначає наступне.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит, оскільки розрахунки з контрагентом проводилися готівкою і перевищували граничний розмір готівкового розрахунку, що свідчить про недійсність укладеного контрагентами правочину.
Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає їх помилковими та передчасними з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та валових витрат.
При цьому, порушення контрагентами порядку готівкових розрахунків не можна розцінювати як свідчення протиправності формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки таке порушення не доводить відсутність здійснення господарських операцій між Приватним підприємством «Компанія Фортіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Балакліяпродукт» та тягне за собою окрему відповідальність, передбачену законодавством.
З метою ж дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо..
Натомість, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано обставин щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом.
Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального законодавства не виконали, що і потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2011 №0000502307 та від 08.06.2011 №0000492307 підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій в цій частині як таких, що не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Компанія Фортіс» задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 по справі №2-а-7744/11/2070 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2011 №0000502307 та від 08.06.2011 №0000492307 скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті позовних вимог постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 по справі №2-а-7744/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв