"21" грудня 2015 р. Справа № 908/145/15-г
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.,
при секретарі Томіній І.В.,
за участю представників:
прокурора - Горгуль Н.В., службове посвідчення № 036152 від 29.10.2015р.,
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
3-ї особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу В.о. Красноармійського міжрайонного прокурора (вх. № 2213 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 року у справі № 908/145/15-г,
за позовом В.о. Красноармійського міжрайонного прокурора, в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Державного відкритого акціонерного товариства" Донецькшахтобудтранс", м. Донецьк,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторинок-Донбас", м. Донецьк,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області, м. Красноармійськ Донецької області,
про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути майно, зобов'язання зареєструвати право власності, -
08.01.2015р. до господарського суду Запорізької області звернувся В.о. Красноармійського міжрайонного прокурора в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Державного відкритого акціонерного товариства “Донецькшахтобудтранс” з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авторинок-Донбас” про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути майно, зобов'язання зареєструвати право власності.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 р. у справі № 908/145/15-г (суддя Сушко Л.М.) в задоволенні позову відмовлено.
В.о. Красноармійського міжрайонного прокурора не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають її обставинам та неправильно застосував норми матеріального процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення у відповідності до ст. 104 ГПК України.
Позивач в судове засідання не з'явився, 21.12.2015р. на адресу суду від ліквідатора ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. В наданій ним заяві повністю підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі В.о. Красноармійського міжрайонного прокурора, та просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015р. у справі № 908/145/15-г як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також, просить прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач та третя особа в призначене судове засідання також не з'явились, причини їх неявки суду невідомі, докази їх належного повідомлення про час та місце судового розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач, відповідач та третя особа не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у запереченнях на неї доводи позивача, вислухавши доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколів №№262, 263, 264, 266 аукціону (прилюдних торгів) від 18.12.2002р. переможцем аукціону (прилюдних торгів) з продажу 63/100 частки майна СП “Красноармійська автобаза” ДВАТ “Донецькшахтобудтранс”, а саме: приміщення посту змазки та зварювання - 87,8 кв.м; приміщення підсобних майстерень - 222,3 кв.м; приміщення авторемонтних майстерень - 809,1 кв.м; адміністративна будівля - 398,4 кв.м; приміщення автомийки - 93,8 кв.м, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, став ПП Левітан ОСОБА_2.
18.12.2002р. на виконання умов аукціону (прилюдних торгів) від 18.12.2002р. між брокером Селидівської біржі нерухомості ОСОБА_3, яка діяла від імені ДВАТ “Донецькшахтобудтранс” (продавець) та брокером ОСОБА_4, який діяв від імені ПП ОСОБА_5 (покупець) укладено договори купівлі-продажу №№ 151, 152, 153, 154, 155, які зареєстровані Красноарміським БТІ за реєстраційними №№ 3142182, 3141929, 3147735, 3142416, 3147935 відповідно.
Згідно акту приймання-передачі нерухомого майна СП “Красноармійська автобаза”, що розташоване за адресою: м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна Селідівської біржі нерухомості: підсобні майстерні (договір №152 від 18.02.2002р.); адміністративна будівля (договір №154 від 18.02.2002р.); пост змазки та зварювання (договір №151 від 18.02.2002р.); авторемонтна майстерня (договір №153 від 18.02.2002р.); автомобільна мийка (договір №155 від 18.02.2002р.) перейшли у власність ПП ОСОБА_5
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 27.07.2004 р. по справі №2-2781/2004 визнано дійсними договори №№ 151, 152, 153, 154, 155 від 18.02.2002р. купівлі-продажу на аукціоні приміщення посту змазки та зварювання - 87,8 кв.м; приміщення підсобних майстерень - 222,3 кв.м; приміщення авторемонтних майстерень - 809,1 кв.м; адміністративна будівля - 398,4 кв.м; приміщення автомийки - 93,8 кв.м, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33 та визнано за ОСОБА_5 право власності на 63/100 частки майна СП “Красноармійська автобаза” ДВАТ “Донецькшахтобудтранс”.
08.09.2004р. між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу 63/100 частки автобази, що розташована за адресою: м. Красноармійськ Донецької області, вул. Дніпропетровська, 33, який посвідчено ОСОБА_7 приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстровано в реєстрі №5845.
Згідно акту приймання-передачі майна, розташованого за адресою: м. Красноармійськ, Донецька область, вул. Дніпропетровська 33, вищезазначене майно перейшло у власність ОСОБА_6
В подальшому ОСОБА_6 подав до ТОВ “Авторинок Донбас” заяву про прийняття його у склад співзасновників ТОВ “Авторинок Донбас” та у якості внеску до статутного фонду вніс належне йому майно, розташоване за адресою: м. Красноармійськ, Донецька область, вул. Дніпропетровська 33.
Згідно акту приймання-передачі майна, розташованого за адресою: м. Красноармійськ, Донецька область, вул. Дніпропетровська 33, у зв'язку зі вступом в засновники ТОВ “Авторинок Донбас”, майно, що знаходиться за адресою: м. Красноармійськ, Донецька область, вул. Дніпропетровська 33, яке належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі №5845, перейшло у власність ТОВ “Авторинок Донбас”.
Рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради №540 від 20.10.2004р., за заявою засновників ТОВ “Авторинок Донбас”, відповідно до рішення зборів засновників ТОВ “Авторинок Донбас” оформленого протоколом №1 від 08.09.2004р., оформлено право власності на 63/100 частини комплексу будівель та споруд ТОВ “Авторинок Донбас” по вул. Дніпропетровській, 33 в м. Красноармійськ та зобов'язано КП “Красноармійське бюро технічної інвентаризації” (Перова) видати свідоцтво про право власності на 63/100 частини комплексу будівель та споруд ТОВ “Авторинок Донбас”.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 12.06.2013р. по справі № 235/1884/13-ц рішення Красноармійського міськрайонного суду від 27.07.2004 р. по справі №2-2781/2004 за позовом ОСОБА_5 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу №№ 151, 152, 153, 154, 155 від 18.12.2002р. та визнання права власності скасовано та в задоволенні позову відмовлено.
Прокурор звернувся до суду першої інстанції з віндикаційним позовом в інтересах Міністерства енергетики та вугільної промисловості в особі Державного відкритого акціонерного товариства “Донецькшахтобудтранс” до ТОВ “Авторинок Донбас” про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання повернути майно, зобов'язання зареєструвати право власності, оскільки, як зазначає прокурор, не зважаючи на наявність рішення Красноармійського міськрайонного суду від 12.06.2013р. по справі № 235/1884/13-ц, до теперішнього часу майно СП “Красноармійська автобаза” ДВАТ “Донецькшахтобудтранс”, а саме: приміщення посту змазки та зварювання - 87,8 кв.м; приміщення підсобних майстерень - 222,3 кв.м; приміщення авторемонтних майстерень - 809,1 кв.м; адміністративна будівля - 398,4 кв.м; приміщення авто мийки - 93,8 кв.м, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, знаходиться в незаконному володінні та користуванні ТОВ “Авторинок Донбасу”, у зв'язку з чим позивач не має змоги володіти та користуватися належними майном.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно зі ст. ст. 317, 319, 320, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею ст. 387 ЦК України встановлено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й особам, у яких майно власника перебувало у законному володіння за відповідною правовою підставою (“титулом”). Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом (ст. 48 Закону України "Про власність").
Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір, необхідно з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення прав особи, яка звернулася з позовом, а також наявність спору між сторонами - конкретними суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Вимога у віндикаційному позові (витребування майна із чужого незаконного володіння) є речово-правовою і може бути подана щодо індивідуально визначеного майна. Крім того, віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати, зокрема, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Тобто, прокурор повинен довести факт права власності на майно позивача, індивідуальні ознаки спірного майна, що витребовується, а також відсутності у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
У відповідності до ст. ст. 397, 398 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.
Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 23 Постанови від 07.02.2014року №2 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” роз'яснює, що відповідно до статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.
Також цією постановою роз'яснено, що, застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.
Згідно з ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а також іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
У разі передання нерухомого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу юридичної особи право власності на таке майно виникає з моменту державної реєстрації права за такою юридичною особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, фізична особа подала до ТОВ “Авторинок Донбас” заяву про прийняття у склад співзасновників ТОВ “Авторинок Донбас” та у якості внеску до статутного фонду внесла майно, розташоване за адресою: м. Красноармійськ, Донецька область, вул. Дніпропетровська 33.
Як свідчить акт приймання-передачі майна, розташованого за адресою: м. Красноармійськ, Донецька область, вул. Дніпропетровська 33, у зв'язку зі вступом в засновники ТОВ “Авторинок Донбас”, майно що знаходиться за зазначеною адресою, яке належало фізичній особі на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7В та зареєстрованого в реєстрі №5845, перейшло у власність відповідачу - ТОВ “Авторинок Донбас”.
Право власності ТОВ “Авторинок Донбас” на спірне майно оформлено рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради №540 від 20.10.2004р., відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за №7/5 та доповненнями внесеними Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5.
На підставі ст. ст. 128 та 334 ЦК України та відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно за №7523095 від 15.06.2005р., Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна станом на 01.12.2014 р., право власності на об'єкт нерухомості 63/100 частини комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, зареєстровано за ТОВ “Авторинок Донбас” на підставі рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради №540 від 20.10.2004р., свідоцтва про право власності САА №330993.
Пунктом 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юста України від 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстрованого 18.02.2002 р. за № 157/6445 (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрація права власності) визначено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.
Згідно з п. 6 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, викладених у додатку до вказаного Положення, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування, є правовстановлювальним документом.
Отже, право власності на об'єкт нерухомості 63/100 частини комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, набуто ТОВ “Авторинок Донбас” на підставі рішення загальних зборів ТОВ “Авторинок Донбас”, оформленого протоколом №1, та рішення виконавчого комітету Красноармійської міської ради №540 від 20.10.2004 р. (свідоцтва про право власності на нерухоме майно), а саме на підставі актів цивільного законодавства, які до теперішнього часу ніким не оскаржені та не скасовані в судовому порядку, тобто є чинними.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що право власності ТОВ “Автороник Донбас” на спірне майно набуте правомірно, на даний час ніким не оскаржено та не скасовано в судовому порядку.
З наданої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна не вбачається, що до відчуження право власності на об'єкт нерухомості: 63/100 частини комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, було раніше зареєстровано за позивачем. Інших доказів того, що право власності на зазначений об'єкт нерухомості було раніше зареєстровано за позивачем суду не надано.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, у статуті ДВАТ “Донецькшахтобудтранс”, наказі Голови правління ДВАТ “Донецькшахтобудтранс” про перетворення структури №6 від 04.06.1997р., плані санації ДВАТ “Донецькшахтобудтранс”, на які посилається прокурор, мається вказівка на СП “Красноармійська автобаза”, однак відсутній перелік об'єктів нерухомого майна, що позбавляє можливості на цей час ототожнити об'єкти (63/100 ідеальної частки) та стверджувати, що до їх складу входить спірне майно.
Також, судова колегія погоджується із судом першої інстанції про те, що позовна вимога про витребування майна не має індивідуальних ознак спірного майна, що витребовується, оскільки має лише зазначення назви та площі майна: приміщення посту змазки та зварювання - 87,8 кв.м; приміщення підсобних майстерень - 222,3 кв.м; приміщення авторемонтних майстерень - 809,1 кв.м; адміністративна будівля - 398,4 кв.м; приміщення авто мийки - 93,8 кв.м, що розташовані за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33.
Проте, як свідчить ОСОБА_6 з реєстру прав власності на нерухоме майно за №7523095 від 15.06.2005р., за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право власності САА №330993, виданого 21.10.2004 р. виконавчим комітетом Красноармійської міської ради, зареєстровані будівлі та споруди з індивідуальними літерами (А,Д,Б,В-Г,Д-1) та площею. Площа та назва окремих будівель не співпадає, зокрема: приміщення авторемонтних майстерень - гараж - 808,1 кв.м; адміністративна будівля - 398,1 кв.м.
Статтею 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Таким чином, індивідуальних ознак майна прокурором і позивачем не доведено.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вимога прокурора про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ “Авторинок Донбас” 63/100 частки Красноармійської автобази, розташованої за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, у складі: приміщення посту змазки та зварювання - 87,8 кв.м; приміщення підсобних майстерень - 222,3 кв.м; приміщення авторемонтних майстерень - 809,1 кв.м; адміністративна будівля - 398,4 кв.м; приміщення автомийки - 93,8 кв.м, задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги прокурора про зобов'язання ТОВ “Авторинок Донбас” повернути ДВАТ “Донецькшахтобудтранс” 63/100 частки автобази, що розташована за адресою: м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні цієї позовної вимоги, оскільки позивач та відповідач не перебували у зобов'язальних відносинах, ДВАТ “Донецькшахтобудтранс” вищезазначене майно ТОВ “Авторинок Донбас” не передавав.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при виділенні цієї частки майна із статутного капіталу відповідача може вплинути на права інших учасників товариства, оскільки статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. За рахунок статутного фонду підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти. Розмір статутного фонду підприємства в процесі його господарської діяльності змінюється. Статутний фонд є стартовим капіталом, від якого залежить функціонування підприємства. Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток виробництва.
Щодо вимоги прокурора про зобов'язання Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області зареєструвати за ДВАТ “Донецькшахтобудтранс” право власності на 63/100 частки Красноармійської автобази, розташованої за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, 33 суд першої інстанції також правомірно не задовольнив, оскільки прокурором не надано доказів того, що ДВАТ “Донецькшахтобудтранс” на даний час є власником спірного майна, а також не надано доказів звернення до Реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області про реєстрацію права власності на нерухоме майно та відмову Реєстраційної служби у такій реєстрації.
Крім того, в даному випадку прокурором вимога пред'являється до особи, яка визначена третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
На підставі вищевикладеного, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 року у справі № 908/145/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу В.о. Красноармійського міжрайонного прокурора на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 року у справі № 908/145/15-г залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2015 року у справі № 908/145/15-г залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2015 р.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Слободін М.М.