33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 грудня 2015 року Справа № 918/910/15
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І. Ю. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі судового засідання: Новоселецький І.А.
за участю представників сторін:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_4 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.15р. у справі № 918/910/15 (суддя Гудзенко Я.О.)
за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором на купівлі-продажу природного газу
Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/910/15 від 12.10.15р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованість за поставлений природний газ в сумі 2 159 221 грн. 85 коп. основної суми боргу, пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 121 767 грн. 56 коп., 6 088 грн. 38 коп. три відсотки річних та 73 080 грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 35 043 911, 74 грн. Відстрочено виконання рішення суду на три місяці.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_4 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-132-Н, а саме обов'язку повної оплати вартості поставленого йому природного газу, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою про сальдо, платіжними дорученнями відповідача (т. 1 а.с. 66, 124-142). У зв'язку із сплатою відповідачем в процесі розгляду справи основного боргу у розмірі 35 043 911, 74 грн. провадження у справі в частині стягнення 35 043 911, 74 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Залишок заборгованості в сумі 2 159 221, 85 грн. підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи змінення сторонами договору, порядку проведення розрахунків за договором, строк його дії, суд дійшов висновку про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання за умовами договору настало лише з 20.07.2015 року. Оскільки, позивачем не було враховано проплати відповідача здійснені останнім у липні 2015 року, суд першої інстанції встановив, що сума богу станом на 20.07.2015 року становила становить не 8 995 465, 35 грн., як було вказано позивачем у його розрахунку, а 8 829 965, 69 грн., на які і підлягає нарахуванню пеня та 3% річних за зобов'язаннями травня 2015 року. Здійснивши перерахунок пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про стягнення з ПАТ "Рівнегаз" 121 767, 56 грн. пені, тому позовна вимога ПАТ НАК "Нафтогаз" до відповідача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з чим в іншій частині цієї вимоги у позові відмовлено. Що ж стосується нарахування 3% річних, то здійснений судом першої інстанції перерахунок свідчить, що задоволенню підлягає вимога про стягнення 3% річних в сумі 6 088, 38 грн., а в іншій частині цієї вимоги у позові слід відмовити. А з огляду на те, що відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань настала тільки із 20.07.15р., та враховуючи лист Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у повному обсязі.
Також оскаржуваним судовим рішенням надано відстрочку виконання рішення суду на три місяці, оскільки ПАТ "Рівнегаз" є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі, а негайне виконання рішення суду загрожує зупинкою діяльності, що може мати негативні наслідки соціального та економічного характеру.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 12.10.15р. у справі №918/910/15 в частині відмови у стягненні 3869490,30 грн. - пені, 431716,62 грн. - річних, 1529697,83 грн. - інфляційних втрат, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В іншій частині судове рішення позивачем не оскаржується.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку, що право вимагати сплати неустойки, 3% річних та інфляційних втрат виникло у позивача лише 20.07.2015р. Оскільки, відповідно до статті 6 договору, додаткової угоди №2 та додаткової угоди №3, термін остаточного розрахунку за поставлений природний газ залишився незмінним - 20 число місяця, наступного за місяцем поставки природного газу. Також апелянт зважає на те, що місцевий господарський суд обґрунтовуючи висновок про зміну сторонами порядку та умов проведення розрахунків, послався на зміну сторонами п. 7.2 договору. Однак, п. 7.2 договору регулює не строк розрахунку, а відповідальність за порушення строку, встановленого п. 6.1 договору. Зазначає, п. 7.2 договору не розповсюджує свою дію на нарахування і стягнення річних та інфляційних втрат, оскільки останні передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідки порушення боржником грошового зобов'язання не є неустойкою. Звертає увагу, що місцевим господарським судом порушено норми ст.ст. 3, 526, ч. 2 ст. 625 та ст.ст. 627, 629 ЦК України.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2015р. апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_4 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.12.2015р. об 15:00 год.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.15р. в частині відмови в стягненні пені, річних та інфляційних нарахувань залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві. Крім того, просить суд припинити провадження у справі щодо стягнення 2159221,85 грн. заборгованості по договору №13-132-Н, оскільки вказана сума сплачена на відповідні рахунки позивача після подання апеляційної скарги апелянтом та порушення апеляційного провадження.
У судовому засіданні 23.12.2015р. представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній. З рішенням суду першої інстанції (в частині відмови у стягненні частково пені та 3% річних та повністю інфляційних нарахувань) не погоджується, тому просив суд його скасувати в частині відмови у стягненні 3869490,30грн. - пені, 431716,62грн. - 3% річних, 1529697,83грн. - інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.
Представник відповідача - ОСОБА_2 заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просила суд рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені, річних та інфляційних нарахувань залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вимогу про припинення провадження у даній справі щодо стягнення 2159221,85грн. заборгованості по договору №13-132-Н (зазначеної у відзиві на апеляційну скаргу) пояснила тим, що зазначена сума заборгованості сплачена відповідачем. Після з'ясування Рівненським апеляційним господарським судом обставин сплати суми боргу, представник відповідача в усному порядку (про що відображено у протоколі судового засідання) у межах повноважень, наданих їй довіреністю від 31.12.14р., відкликала вимогу про припинення провадження у справі щодо стягнення решти суми заборгованості на стадії апеляційного оскарження судового рішення.
Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.15р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом декількома абзацами вище у цій постанові зазначалося, що позивач оскаржує судове рішення господарського суду Рівненської області в частині відмови у стягненні інфляційних втрат (повністю); стягненні пені та 3% річних (частково). В частині стягнення суми основного боргу, припинення провадження у справі, стягнення частково пені та 3% річних а також надання відстрочки виконання судового рішення терміном на три місяці апелянт рішення господарського суду Рівненської області від 12.10.15р. не оскаржує.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.
Щодо позовних вимог про стягнення суми основного боргу.
Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.
Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013р. між ОСОБА_4 акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (у подальшому по тексту судової постанови також Продавець або НАК «Нафтогаз України») та ОСОБА_4 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» (у подальшому по тексту судової постанови також Покупець або ПАТ "Рівнегаз") був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13-132-Н (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити цей газ на умовах такого договору (т. 1 а.с. 12-17).
Додатковою угодою №8 від 19 червня 2015 року строк дії Договору встановлено з 1 січня 2013 року по 30 червня 2015 року включно, а в частині проведення розрахунків за отриманий природний газ - до їх повного здійснення.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток юридичних осіб.
Згідно із пунктом 1.2 Договору газ, що передається за Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до положення п. 3.4 Договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
До основного Договору сторонами укладено додаткові угоди від 10.07.2013 року №1, від 31.12.2013 року №2, від 28.04.2014 року №3, від 15.05.2014 року №4, від 10.06.2014 року №5, від 22.12.2014 року №6, від 27.03.2015 року №7, від 16.06.2015 року №8.
Додатковою угодою №2 від 31.12.2013р. сторони виклали п. 7.2 ст. 7 Договору в іншій редакції і зазначили, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 договору).
Згідно умов додаткової угоди №8 від 16.06.2015р. сторони домовились, що договір вважається таким, що припинив дію в частині поставки природного газу з 01.07.2015 року. Статтю 11 викладено в іншій редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.01.2013 року і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення». (т. 1 а.с. 32).
На виконання умов основного Договору (з урахуванням додаткових угод) позивачем за період із 01 січня 2013 року по 30 червня 2015 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 608 237 042 грн. 98 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі (т. 1 а.с. 33-66).
Будь-яких зауважень чи претензій з приводу поставки природного газу (у його кількісних та якісних характеристиках, чи строках поставки), відповідач позивачу не пред'являв.
Зазначені обставини можуть свідчити про дотримання позивачем зі своєї сторони умов Договору у повному обсязі.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до пункту 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди №3), оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2 Договору (а.с. 23).
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (т. 1 а.с. 23).
Додатковою угодою №3 від 28.04.2014 року, п. 6.1. Договору викладено в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що на момент звернення позивача із позовом ПАТ "Рівнегаз" прийнятий обов'язок з оплати вартості поставленого йому природного газу виконав не в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою про сальдо, платіжними дорученнями відповідача (т. 1 а.с. 66, 124-142).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В суді апеляційної інстанції представники сторін підтвердили, що під час розгляду спору у суді першої інстанції відповідачем було проведено оплату суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 35043911,74 грн.
А оскільки оплата була проведена в ході розгляду позовної заяви, то позивач не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про зменшення суми позову.
Оскільки предмет позову в частині стягнення 35 043 911,74 грн. до прийняття судового рішення перестав існувати, то провадження у справі саме у цій частині підлягає припиненню з підстав, визначених п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Місцевий господарський суд прийшов саме до такого висновку.
Поряд з тим відповідач - ПАТ "Рівнегаз" доказів сплати суми основного боргу позивачу за поставлений природний газ у розмірі 2159221,85грн. суду першої інстанції не надав. Відсутність коштів пояснив складним фінансовим становищем, а також тим, що ним були вжиті заходи для сплати значної суми коштів у межах даного предмету спору.
Частиною 1 ст. 173 ОСОБА_5 кодексу (надалі - ГК) України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
ОСОБА_5 кодексу України, а так само норми Цивільного кодексу України не ставлять у залежність звільнення боржника від виконання зобов'язання наявністю складного фінансового становища.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на зазначене заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 2159221,85грн. підлягає стягненню на користь останнього.
Судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про порушення відповідачем умов зобов'язання та підставно стягнуто з відповідача на користь позивача 2159221,85грн.
Щодо позовних вимог про стягнення нарахованої пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо оплати поставленого природного газу у строки, слугувало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 3991257грн.86коп. пені, з яких:
38525грн.62коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у січні 2013 року;
50839 грн.62коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у лютому 2013 року;
58487 грн.52коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у березні 2013 року;
54865 грн.18коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у квітні 2013 року;
12945грн.20коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у травні 2013 року;
3109 грн. 81 коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у червні 2013 року;
2836грн.06коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у листопаді 2013 року;
14268грн.18коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у грудні 2013 року;
92969грн.44коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у січні 2014 року;
174829грн.33коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у лютому 2014 року;
307355грн.25 коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у березні 2014 року;
451022грн.44коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у квітні 2014 року;
478908грн.84коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у травні 2014 року;
290127грн.58коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у червні 2014 року;
145335грн.37коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у липні 2014 року;
41779грн.79коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у серпні 2014 року;
13337грн.77коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у вересні 2014 року;
6140 грн. 26 коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у жовтні 2014 року;
11070грн.79коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у листопаді 2014 року;
75788грн.19коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у грудні 2014 року;
55840грн.59коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у січні 2015 року;
20595грн.12коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у лютому 2015 року;
681019грн.87пені на суму боргу за поставлений природний газ у квітні 2015 року;
816522грн.50коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у травні 2015 року;
92737грн.54коп. пені на суму боргу за поставлений природний газ у червні 2015 року.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вищезазначених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 вищезазначеного Закону, платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Враховуючи зміну сторонами умов основного Договору, порядку проведення розрахунків за договором, строк його дії, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що право на нарахування пені за порушення грошового зобов'язання у позивача виникло з 20.07.2015 року. До такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції.
Як встановлено судами апеляційної та першої інстанцій, в розрахунку пені позивачем не було враховано проплати відповідача здійснені останнім у липні 2015 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 01.07.2015 року №96123998 на суму 127 696, 28 грн., від 08.07.2015 року №96467505 на суму 33 927, 18 грн., від 10.07.2015 року №96639518 на 3 876, 20 грн., що разом складає 165 499, 66 грн. Відтак, сума богу станом на 20.07.2015 року становила не 8 995 465, 35 грн., як було вказано позивачем у його розрахунку, а 8 829 965, 69 грн. (т. 1 а.с. 124, 126, 135) на які і підлягає нарахуванню пеня та 3% річних за зобов'язаннями травня 2015 року.
При перерахунку розміру пені встановлено, що пеня за зобов'язаннями травня 2015 року підлягає нарахуванню саме на суму 8829965,69грн. за період з 20.07.2015 року по 21.07.2015 року (кінцева дата розрахунку пені). За цей період розмір пені становить 29030,02 грн. Пеня за зобов'язаннями червня 2015 року за розрахунком позивача становить 92737,54 грн., що у даних правовідносинах є вірним.
Суд апеляційної інстанції здійснивши свій перерахунок пені погоджується з висновком господарського суду Рівненської області про те, що з ПАТ "Рівнегаз" підлягає до стягнення 121767,56грн. пені. В іншій частині нарахованої суми пені - 3869490,30грн. - позивачу слід відмовити.
З огляду на проведений перерахунок суми пені, що підлягає стягненню із відповідача, у клопотанні про зменшення розміру пені на 90% (т. 1 а.с. 121, відзив) відповідачу слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.
Позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 437 805 грн. 00 коп. нарахованих на відповідні суми заборгованості з яких: 7 705 грн. 12 коп. за період з 20.02.2013 року по 05.03.2013 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у січні 2013 року; 10 167 грн. 92 коп. за період з 20.03.2013 року по 29.03.2013 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у лютому 2013 року; 11 697 грн. 50 коп. за період з 20.04.2013 року по 14.05.2013 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у березні 2013 року; 11 014 грн. 14 коп.. за період з 20.05.2013 року по 19.06.2013 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у квітні 2013 року; 2 773 грн. 97 коп. за період з 20.06.2013 року по 10.07.2013 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у травні 2013 року; 666 грн. 39 коп. за період з 20.07.2013 року по 29.07.2013 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у червні 2013 року; 654 грн. 48 коп. за період з 20.12.2013 року по 24.12.2013 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у листопаді 2013 року; 3 292 грн.65 за період з 20.01.2014 року по 28.01.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у грудні 2013 року; 21 454 грн. 51 коп. за період з 20.02.2014 року по 19.03.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у січні 2014 року; 37 608 грн. 80 коп. за період з 20.03.2014 року по 24.04.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у лютому 2014 року; 48 529 грн. 78 коп. за період з 20.04.2014 року по 25.06.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у березні 2014 року; 66 706 грн. 68 коп. за період з 20.05.2014 року по 29.08.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у квітні 2014 року; 61 859 грн. 95 коп. за період з 20.06.2014 року по 29.09.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у травні 2014 року; 34 815 грн. 32 коп. за період з 20.07.2014 року по 29.09.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у червні 2014 року; 17 440 грн. 25 коп. за період з 20.08.2014 року по 26.09.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у липні 2014 року; 5 013 грн. 58 коп. за період з 20.09.2014 року по 10.10.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у серпні 2014 року; 1 600 грн. 54 коп. за період з 20.10.2014 року по 29.10.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у вересні 2014 року; 657 грн. 88 коп. за період з 20.11.2014 року по 20.11.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у жовтні 2014 року; 1 186 грн. 16 коп. за період з 20.12.2014 року по 22.12.2014 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у листопаді 2014 року; 8 120 грн. 17 коп. за період з 20.01.2015 року по 29.01.2015 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у грудні 2014 року; 4 295 грн. 43 коп. за період з 20.02.2015 року по 27.02.2015 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у січні 2015 року; 1 029 грн. 76 коп. за період з 20.02.2015 року по 24.03.2015 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у лютому 2015 року; 34 051 грн. 00 коп. за період з 20.05.2014 року по 04.06.2015 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у квітні 2015 року; 40 826 грн. 14 коп. за період з 20.06.2015 року по 21.07.2015 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у травні 2015 року; 4 636 грн. 88 коп. за період з 20.07.2015 року по 21.07.2015 року за прострочення оплати природного газу, поставленого у червні 2015 року (т. 1 а.с. 78-96).
Рівненським апеляційним господарським судом декількома абзацами вище встановлено, що право на нарахування 3% річних у позивача виникло з 20.07.2015 року.
При перерахунку судом апеляційної інстанції 3% річних за період з 20.07.2015 року по 21.07.2015 року розмір 3% річних складає 1 451, 50 грн., а за зобов'язаннями червня 2015 року розрахунок позивача є вірним - 4 636, 88 грн.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимоги про стягнення 3% річних в сумі 6 088, 38 грн., а в іншій частині цієї вимоги (431716,62грн.) слід відмовити.
Крім того, позивач, просив суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у зв'язку із несвоєчасним проведенням розрахунків на відповідні суми основного боргу у розмірі 1 529 697 грн. 83 коп., з яких: 51 738 грн. 04 коп. грн. - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями січня 2014 року; 254 931 грн. 66 коп. - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями лютого 2014 року; 391 627 грн. 65 коп. - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями березня 2014 року; 171 310 грн. 73 коп. - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями квітня 2014 року; 269 590 грн. 85 - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями серпня 2012 року; 228 564 грн. 70 - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями червня 2014 року; 161 934 грн. 20 - інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями липня 2014 року.
Враховуючи зміну сторонами умов основного Договору, порядку та умов проведення розрахунку за договором, строк його дії, і те, що прострочення виконання грошового зобов'язання за умовами договору настало з 20.07.2015 року, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у повному обсязі.
Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Щодо заяви про надання відстрочки виконання рішення суду на 3 місяці.
09.10.2015р. відповідачем, в порядку ст. 83 ГПК України, було подано до господарського суду Рівненської області заяву про відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців. В обґрунтування заяви відповідач посилається на скрутне фінансове становище, про зобов'язання товариства проведення оплати поточних платежів за надані послуги з постачання природного газу, прийняття Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію" від 20.02.2003 року № 554-6, який дав можливість реструктуризувати заборгованість населення за спожитий газ на 60 місяців, що ускладнює процес надходження коштів від населення, крім того просив врахувати погашення основного боргу за договором в процесі розгляду справи в значній мірі.
За приписами ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити виконання рішення.
Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року №9 передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд першої інстанції врахував те, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" є бюджетоутворюючим підприємством для бюджету м. Рівне, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі. В разі негайного виконання рішення, прийнятого по даній справі та стягнення заборгованості товариство може припинити свою діяльність повністю, що матиме негативні наслідки як для працівників підприємства - мешканців міста Рівного та Рівненської області, які залишаться без роботи так і для державного та місцевих бюджетів, до яких товариство регулярно сплачує податки та збори встановлені чинним законодавством, чим суттєво наповнює їх. Також враховано те, що в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено основну заборгованість в розмірі 35 043 911, 74 грн., із заявленої до стягнення позивачем 37203133,59грн.
Приймаючи до уваги зазначені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду на три місяці.
Під час розгляду апеляційної скарги по суті судом апеляційної інстанції з'ясовано, що сума основного боргу 2159221,85грн. сплачена. І у запереченні (відзиві) на апеляційну скаргу відповідач просив в цій частині припинити провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції здійснюється перегляд рішення саме на момент винесення його судом першої інстанції, тобто суд першої інстанції розглядаючи позов по суті та приймаючи кінцеве рішення не міг знати, що в майбутньому буде сплачена вищезазначена сума заборгованості.
Отже, норми процесуального права не передбачають такої можливості як припинення провадження щодо стягнення суми заборгованості, яка була сплачена вже після прийняття судом першої інстанції рішення. З метою недопущення подвійного стягнення нормами ОСОБА_5 процесуального кодексу України у сукупності із нормами Закону України "Про виконавче провадження" визначено інші процесуальні інструменти, які може застосувати як одна так і інша сторона даного спору.
Відтак представник відповідача в усному порядку відкликала клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 2159221,85грн. заборгованості по договору №13-132-Н.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача: 2 159 221 грн. 85 коп. основної суми боргу, 121 767 грн. 56 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 6 088 грн. 38 коп. три відсотки річних. У задоволенні решти вимог правомірно відмовлено. Правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 35 043 911, 74 грн. та відстрочено виконання рішення суду на три місяці.
Доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі щодо моменту настання прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме те, що відповідальність за несвоєчасну оплату за поставлений природний газ настала 20.07.2015р. не знайшла свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, оскільки в п.7.2. статті 7 "Відповідальність сторін" Додаткової угоди №2 від 31.12.2013р. до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013р. №13-132-Н чітко зазначено: "У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 договору)". Відтак облік прострочення виконання зобов'язання настав з 20.07.2015р., що у своєму поясненні ще у суді першої інстанції (т.1 а.с.168-170) визнав позивач.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 02.11.15р. залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2015 року у справі №918/910/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №918/910/15 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Крейбух О.Г.