79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.12.2015р. Справа№ 914/3579/15
За позовом: Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс 555», м. Львів,
про: стягнення 120 825,17 грн.
Суддя Синчук М.М.
при секретарі Гринчишин О.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 08.09.15р., ОСОБА_2 - директор;
відповідача: не з'явився.
Представникам позивача роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс 555» про стягнення 120 825,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди нерухомого державного майна №161 від 26.11.2013 р. своєчасно та в повному обсязі не вніс орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 80 673,87 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 10% від суми заборгованості - 8 067,40 грн., пеню в розмірі 32 083,90 грн.
Ухвалою суду від 15.10.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 02.11.2015р. Ухвалою суду від 02.11.2015р. розгляд справи відкладено на 16.11.2015р. Ухвалою суду від 16.11.2015р. розгляд справи відкладено на 23.11.2015р. Ухвалою суду від 23.11.2015р. розгляд справи відкладено на 30.11.2015р.
В судове засідання 30.11.2015 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
В судове засідання 30.11.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвали суду від 16.11.2015р. не виконав.
30.11.2015 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи та підготувати відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 30.11.2015 р. розгляд справи відкладено до 07.12.2015 р. В судовому засіданні 07.12.2015 р. розгляд справи відкладено до 21.12.2015 р.
В судове засідання 21.12.2015 р. представники позивача з'явилися, подали заяву про збільшення розміру позовних вимог, просять суд стягнути з відповідача на користь позивача 127 840,91 грн. заборгованості. Доказів надсилання заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу та доказів оплати заяви судовим збором позивачем суду не надано.
Судом не прийнято до розгляду заяву позивача від 21.12.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог.
18.12.2015 р. від представника відповідача до суду надійшла заява, згідно якої відповідач визнав заборгованість в повному обсязі та просить суд у зв'язку із важким фінансовим становищем розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості на 12 місяців. Доказів перебування підприємства у важкому фінансовому становищі суду не надано.
В судове засідання 21.12.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимоги ухвали суду від 16.11.2015р. не виконав, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.
Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторонни зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши представників позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс 555» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого державного майна №161 від 26.11.2013 р. (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передав, а орендар (відповідач у справі) прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 388,9 кв.м., які розміщені на першому та другому поверхах будівлі за адресою: м. Львів, вул. Уманська, 25, що перебуває на балансі Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», позивач у справі (балансоутримувач). (а/с 13-18)
26.11.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс 555» підписано Акт приймання-передачі нерухомого державного майна до Договору згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 388,9 кв.м., які розміщені на першому та другому поверхах будівлі за адресою: м. Львів, вул. Уманська, 25, що перебуває на балансі Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», позивач у справі (балансоутримувач). (а/с 20)
Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення: 29,8 кв.м. - офісу (приміщення 3а); 359,1 кв.м. - майстерні, що здійснює ремонт автомобілів.
Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. №786, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2013 року 10 095,41 грн.
Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата за кожний наступний місць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:
- 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме одержувач коштів - Держбюджет м. Львова.
- 30% на рахунок балансоутримувача.
Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в не повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 5.3. Договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до п. 10.1. Договору, строк дії Договору 2 роки та 364 дні, тобто діє Договір з 26.11.2013 р. по 23.11.2016 р. включно.
26.11.2013 р. між Державним підприємством «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс 555» (орендар) укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Відповідно до п. 2.1.1. цього договору балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити: виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Розмір плати за обслуговування та ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача, а також земельний податок. (а/с 22-24)
12.02.2015 р. відповідачеві надіслано претензію №3, 01.04.2015 р. надіслано претензію №10, 30.06.2015 р. надіслано претензію №11 з проханням перерахувати суму заборгованості, згідно виставлених рахунків (а/с 41-52), на рахунок позивача.
Відповідачем порушено умови договору оренди нерухомого державного майна №161 від 26.11.2013 р., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 80 673,87 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою до відповідача про стягнення 80 673,87 грн. заборгованості.
Згідно п. 3.8. Договору, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 10% від суми заборгованості - 8 067,40 грн.
Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в не повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 32 083,90 грн.
Станом на день розгляду справи судом, відповідач заборгованість визнав в повному обсязі, про що вказав у заяві від 18.12.2015 р., доказів погашення заборгованості суду не надано.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як встановлено в судовому засіданні, Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс 555» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого державного майна №161 від 26.11.2013 р. (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передав, а орендар (відповідач у справі) прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 388,9 кв.м., які розміщені на першому та другому поверхах будівлі за адресою: м. Львів, вул. Уманська, 25, що перебуває на балансі Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», позивач у справі (балансоутримувач). (а/с 13-18)
Згідно п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:
- 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме одержувач коштів - Держбюджет м. Львова.
- 30% на рахунок балансоутримувача.
Відповідно до п. 5.3. Договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Станом на день розгляду справи судом, відповідач заборгованість визнав в повному обсязі, про що вказав у заяві від 18.12.2015 р.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач допустив заборгованість згідно договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи рахунками, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 80 673,87 грн.
Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення 80 673,87 грн. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. (Постанова Верховного Суду України «Про одночасне стягнення штрафу і пені» від 27 квітня 2012 р.)
Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно п. 3.8. Договору, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 10% від суми заборгованості - 8 067,40 грн.
Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в не повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 32 083,90 грн.
Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині своєчасного внесення орендної плати, нарахування позивачем 10% річних - 8 067,40 грн. та 32 083,90 грн. - пені є обґрунтованими.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідачем не наведено доказів наявності обставин, для розстрочення виконання судового рішення, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а вказані в заяві обставини, зокрема важке фінансове становище підприємства, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення.
Таким чином, керуючись п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд відмовляє повністю у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості на 12 місяців.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судові витрати потрібно покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс 555» (адреса: 81050, Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вулиця без назви, 42; ідентифікаційний код 37511111) на користь Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (адреса: 79058, Львівська область, м. Львів, проспект Чорновола, 4; ідентифікаційний код 00702009) 80 673,87 грн. заборгованості, 8 067,40 грн. - 10% штрафу, 32 083,90 грн. - пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс 555» (адреса: 81050, Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, вулиця без назви, 42; ідентифікаційний код 37511111) на користь Державного підприємства «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (адреса: 79058, Львівська область, м. Львів, проспект Чорновола, 4; ідентифікаційний код 00702009) 1 813,00 грн. судового збору.
4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.12.2015 р.
Суддя Синчук М.М.