ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25 грудня 2015 р. Справа № 909/1213/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Л.Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014
до відповідача: Приватного підприємства "Брати КІП", вул. Л.Українки, 31/208, с.Підбережжя, м.Болехів, Івано-Франківська область, 77212; а/с 3-А, м.Долина, 77503
про стягнення 242 409,94 грн. заборгованості
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 618 від 23.07.15,
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 15/12-3 від 21.12.15
Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Брати КІП" про стягнення заборгованості в сумі 242 409,94 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.15 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.11.15. Ухвалою суду від 24.11.15 розгляд справи відкладено на 15.12.15.
В засіданні суду 15.12.15 оголошувалась перерва до 25.12.15.
25.12.15 розгляд справи продовжено.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав. В обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №125 від 30.04.15 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Представник відповідач позов визнав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.
30.04.15між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу №125 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов"язується на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупця (відповідач), а покупець зобов"язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити лісопродукцію (п.1.1 договору).
Кількість та асортимент товару, що постачається згідно даного договору вказується в додатках до цього договору (специфікації), які є невід"ємною частиною даного договору (п.1.2 договору).
Згідно п.2.3 договору оплата за товар проводиться шляхом попереднього перерахунку коштів на банківський рахунок позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 247409,94 грн., що підтверджується накладними №28 від 30.04.15, №29 від 01.05.15, №30 від 02.05.15 та актом надання послуг №38 від 31.05.15 (а.с.18-21).
Вказана заборгованість підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04 по 21.08.15 (а.с.24) .
Враховуючи, що відповідач 31.08.15 частково оплатив заборгованість в сумі 5000 грн., заборгованість станом на день звернення до суду становила 242409,94 грн., яка визнана відповідачем в судовому засіданні.
Так як відповідач порушив умови п.2.3 договору щодо здійснення попередньої оплати за товар, позивач звертався до відповідача з листом від 21.08.15 №784 погасити заборгованість в сумі 247409,94 грн., до якого долучено рахунок на оплату №6 від 10.08.15 (а.с.22-23). Однак, відповідач станом на день звернення до суду позивача, вказану заборгованість не сплатив.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи вищенаведене та всі обставини справи, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 242409,94 грн. заборгованості за відвантажену продукцію обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 3636,15 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 121, 124 Конституції України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 629, 655, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" до Приватного підприємства "Брати КІП" про стягнення заборгованості в сумі 242409,94 грн. задоволити.
Стягнути з Приватного підприємства "Брати КІП" (вул. Л.Українки, 31/208, с.Підбережжя, м.Болехів, Івано-Франківська область, 77212; а/с 3-А, м.Долина, 77503, код 35799355) на користь Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Л.Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014, код 08033772) - 242409 (двісті сорок дві тисячі чотириста дев"ять) грн. 94 коп. основного боргу та 3636 (три тисячі шістсот тридцять шість) грн. 15 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.12.15
Суддя Цюх Г.З.