ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.11.2015Справа №910/26083/15
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДСПЕЦРЕМОНТ"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго"
про стягнення 566 998,22 грн.
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства “Центренерго”
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДСПЕЦРЕМОНТ"
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 138 990,54 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 - довіреність від 07.07.2015 року;
від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2 - довіреність №613/22 від 09.09.2015 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІДСПЕЦРЕМОНТ" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 566 998,22 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі по тексту - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, ПАТ "Центренерго") порушило взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДСПЕЦРЕМОНТ" (далі по тексту - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, ТОВ "СХІДСПЕЦРЕМОНТ") , згідно умов Договору №12/77 про закупівлю (поставку) товарів від 22.07.2014 року.
З цих підстав, позивач за первісним позовом просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача за первісним позовом на свою користь 375 393,34 грн. - основного боргу, 41 190,43 грн. - пені, 6 263,41 грн. - 3% річних, 114 151,04 грн. - інфляційних втрат, 11 339,96 грн. - судового збору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.10.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.10.2015 року.
22.10.2015 року через канцелярію суду від ПАТ "Центренерго" надійшов відзив на позовну заяву та заява про розстрочку виконання рішення суду.
23.10.2015 року через канцелярію Господарського суду м. Києва Публічне акціонерне товариство “Центренерго” подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Східспецремонт” про стягнення штрафних санкцій в розмірі 138 990,54 грн.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "СХІДСПЕЦРЕМОНТ" в порушення умов Договору №12/77 про закупівлю (поставку) товарів від 22.07.2014 року було недопоставлено товар на суму 381 654,42 грн. та порушено строки поставки товару ПАТ "Центренерго", в зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом просив суд задовольнити зустрічний позов, стягнувши з відповідача за зустрічним позовом 138 990,54 грн. - штрафних санкцій (з яких: 15 391,13 грн. - пені за порушення строків поставки товару, 26 277,53 грн. - штрафу за порушення строків поставки товару, 70 606, 07 грн. - пені за недопоставлений товар, 26 715,81 грн. - штрафу за недопоставлений товар).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2015 року прийняти для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Центренерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Східспецремонт” про стягнення штрафних санкцій в розмірі 138 990,54 грн., розгляд справи призначено на 28.10.2015р.
В судовому засіданні 28.10.2015р. оголошено перерву до 04.11.2015р.
04.11.2015р. через канцелярію суду ТОВ "СХІДСПЕЦРЕМОНТ" подало відзив на зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні 04.11.2015 року представник позивача за первісним позовом первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.
В судовому засіданні 04.11.2015 року представник відповідача за первісним позовом первісні позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Судом 04.11.2015 року відмовлено в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду, в зв'язку з її необґрунтованістю.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 04.11.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом, господарський суд міста Києва, -
22.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Востокспецремонт" (перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІДСПЕЦРЕМОНТ»; далі по тексту - постачальник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, ТОВ "СХІДСПЕЦРЕМОНТ") та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської ТЕС ПАТ "Центренерго" (далі по тексту - покупець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, ПАТ «Центренерго») укладено Договір №12/77 про закупівлю (поставку) товарів (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. -1.2. Договору) Постачальник зобов'язується поставит и Покупцю Товари (Продукцію) згідно умов Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 1.3. Договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики Продукції зазначені в Додатку №1 до Договору.
Згідно з п. 5.3. Договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками ОСОБА_3 приймання-передачі продукції.
На виконання умов Договору позивачем поставлено та передано у власність, а відповідачем прийнято товар на загальною вартістю 375 393,34 грн., що підтверджується актом прийому-передачі товару від 24.09.2014 року видатковою накладною №277 від 11.09.2014 року т атомарно-транспортною накладною №Р277 від 11.09.2014 року, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 4 Додатку №1 від 20.06.2014р. до Договору, з урахуванням вимог п. 2.5. Договору, встановлено відстрочку платежу 45 банківських днів після підписання акта приймання-передачі Товару, а тому останній день оплати товару є 25.11.2014 року.
Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України».
Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції, відповідно до умов Договору, у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом виникла заборгованість в розмірі 375 393,34 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем за первісним позовом доказів вбачається, що позивач за первісним позовом взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідачу за первісним позовом продукцію за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач за первісним позовом в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача за первісним позовом вартість отриманої продукції, та має перед позивачем за первісним позовом заборгованість в розмірі 375 393,34 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги в частині стягнення 375 393,34 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, просить суд стягнути з відповідача 41 190,43 грн. - пені, 6 263,41 грн. - 3% річних, 114 151,04 грн. - інфляційних втрат.
Згідно п. 9.6. Договору, у випадку несвоєчасної оплати Продукції Покупець сплачує Постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої Продукції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Водночас судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 про порушення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Разом із тим, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу, пені та інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка та інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку та інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки та інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня, штраф та інші санкції за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постановах Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі № 34/201-10, від 18 травня 2011 року у справі № 20/281-10 та від 12 березня 2013 року у справі № 3-71гс12.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом пені за неналежне виконання зобов'язань за договором щодо оплати отриманої продукції у розмірі 41 190,43 грн., 6 263,41 грн. - 3% річних та 114 151,04 грн. - інфляційних втрат визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ "СХІДСПЕЦРЕМОНТ" на користь ПАТ "Центренерго" 138 990,54 грн. - штрафних санкцій (з яких: 15 391,13 грн. - пені за порушення строків поставки товару, 26 277,53 грн. - штрафу за порушення строків поставки товару, 70 606, 07 грн. - пені за недопоставлений товар, 26 715,81 грн. - штрафу за недопоставлений товар), суд зазначає наступне.
Фактичний об'єм кожної партії Продукції зазначається у відповідній письмовій заявці Покупця, яка є невід'ємною частиною даного Договору. При цьому, Покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в Договорі обсягу Продукції, має право перерозподіляти Продукцію між вантажоотримувачами без додаткового погодження з Постачальником (п. 3.3. Договору).
Відповідно до п. 5.2. Договору, постачальник зобов'язаний у письмовій формі(лист, факс) у розумний строк до дати поставки, сповістити Покупця про дату та час надходження Продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна Покупцю для прийняття Продукції.
Згідно з п. 9.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки Продукції з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені Покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання Постачальником зобов'язань за цим Договором, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає Покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.
Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ним було надіслано заявку відповідачу за зустрічним позовом від 25.07.2014 б/н, проте жодного документального підтвердження факту надсилання суду не подав.
ПАТ “Центренерго” заявило, що надсилало вказану заявку ТОВ "СХІДСПЕЦРЕМОНТ", але доказів надсилання суду не представило.
У свою чергу, відповідач за зустрічним позовом заперечив проти отримання заявки та вказав на узгодження поставки продукції шляхом телефонних переговорів.
Суд констатує, що позивачем за зустрічним позовом в підтвердження факту отримання відповідачем за зустрічним позовом заявки від 25.07.2014 б/н - не надано жодних доказів.
Таким чином, безумовних та допустимих доказів того, що ПАТ “Центренерго” надіслало, а ТОВ “Східспецремонт” отримало заявку від 25.07.2014 б/н суду не подано.
В процесі дії Договору постачальник здійснив постачання продукції, яка була прийнята покупцем без зауважень.
Суду не подано листування сторін щодо недопоставки продукції, а вимоги про стягнення штрафу та пені у ПАТ “Центренерго” виникли лише після заявлення первісного позову.
Таким чином, підстав для стягнення пені та штрафу немає, оскільки не доведено факт порушення умов Договору постачальником.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача за первісним позовом, підтверджували заперечення проти задоволення первісних позовних вимог та вказували на наявність підстав для задоволення зустрічного позову, а тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених вимог.
Що ж до клопотання ПАТ “Центренерго” про розстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з п. 7.1.2. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Відповідно до п. 7.2. Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною 3 ст. 121 ГПК України встановлено, що про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Зважаючи на викладені в заяві обставини, відзив ТОВ "СХІДСПЕЦРЕМОНТ" та вимоги ст. 121 ГПК України, господарський суд приходить до висновку, що ПАТ “Центренерго” не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим, а тому подана ПАТ “Центренерго” заява про розстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установити у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.
Таким чином, розмір судового збору (з 01.09.2015 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 1 218,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 218, 00 грн. та не більше 182 700,00 грн.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір в розмірі 11 339,96 грн. (платіжне доручення №9 від 24.06.2015 року на суму 11 339,96 грн.), позовну заяву подано до суду 02.10.2015 року, розмір заявлених первісних позовних вимог до стягнення становить 566 998,22 грн., а тому позивачу за первісним позовом необхідно було сплатити 8 504,97 грн. судового збору (566 998,22 грн. * 1,5% = 8 504,97 грн.), а не 11 339,96 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу за первісним позовом зайво сплачений судовий збір в розмірі 2 834,99 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Первісні позовні вимоги - задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 1; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДСПЕЦРЕМОНТ" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 6, приміщення 10; код ЄДРПОУ 38311208) 375 393 (триста сімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто три) грн. 34 коп. - основного боргу, 5 630 (п'ять тисяч шістсот тридцять) грн. 90 коп. - судового збору.
3. В решті задоволення первісних позовних вимог - відмовити.
4. В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 1; код ЄДРПОУ 22927045) про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.
5. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
6. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДСПЕЦРЕМОНТ" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 6, приміщення 10; код ЄДРПОУ 38311208) 2 834 (дві тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 99 грн. - зайво сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 10.11.2015 року.