номер провадження справи 1/55/15
18.12.2015 Справа № 908/5560/15
Суддя господарського суду Запорізької області Немченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Національ” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.7)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” (69005, м. Запоріжжя, вул. 40-років Радянської України, буд.39)
про 1) розірвання договору банківського рахунку № 42178 від 15.01.2010 р.; 2) розірвання додаткової угоди від 11.03.2010 р. до договору банківського рахунку № 42178 від 15.01.10р.; 3) розірвання договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатним проектам) № 178 ЗП від 19.01.2010 р. 4) зобов'язання перерахувати залишок коштів відкритого у філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” на поточний рахунок у іншому банку
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №175 від 16.11.2015 р.;
від відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Національ” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про 1) розірвання договору банківського рахунку № 42178 від 15.01.2010 р.; 2) розірвання додаткової угоди від 11.03.2010 р. до договору банківського рахунку № 42178 від 15.01.10р.; 3) розірвання договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатним проектам) № 178 ЗП від 19.01.2010 р. 4) зобов'язання перерахувати залишок коштів відкритого у філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” на поточний рахунок у іншому банку.
Позов заявлено на підставі ст. 11, 15, 16, 317, 319, 530, 628, 629, 1066, 1068, 1071, 1074, 1075, 1091, 1092 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст.8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.
03.11.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 24.11.2015 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
18.11.2014 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло письмове клопотання, у якому останній просив винести ухвалу, якою відмовити позивачу у задоволенні вимоги щодо розірвання договорів банківського рахунку та перерахування коштів. У клопотанні, відповідач, зокрема, вказував на те, що 17.09.2015 р. у банку запроваджена тимчасова адміністрація, а відповідно до п.1 ч.5 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
23.11.2015 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та відкладення розгляду справи, у зв'язку із участю представника в судовому засіданні в іншому суді, про що до клопотання надані відповідні докази.
Представники сторін в судове засідання 24.11.2015 р. не з'явилися, відповідач про причини неявки в суд свого представника не повідомив. Відповідач витребувані ухвалою суду від 27.03.2014 р. документи не надав, а до того ж не надав письмовий відзив (заперечення).
Враховуючи неявку представників сторін у судове засідання та неподання витребуваних доказів, беручи до уваги клопотання позивача, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України суд виніс ухвалу від 24.11.2015 р. про відкладення розгляду справи на 18.12.2015 р. на 10 год.00 хв.
16.12.2015 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою позивач уточнив, що слід перерахувати грошові кошти в сумі 2 637,52 грн. з рахунку позивача №2600.2.05.53506.01, відкритого у Філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, на поточний рахунок позивача №26005060519885 у ПАТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, код банку 313399). Заява про уточнення позовних вимог не суперечить ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.
В судовому засіданні 18.12.2015 р. був присутній представник позивача. Судове засідання здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, свого представника в судове засідання 18.12.2015 р. не направив, причин неявки не повідомив.
Повідомлення сторін про час та місце судового засідання здійснювалося відповідно до норми статті 64 ГПК України та п.3.9.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”.
У п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140, матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.
Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.
Отже, у разі нез'явлення представників сторін за викликом господарського суду та ненадання витребуваних судом документів, останній має право розглянути спір за наявними у справі матеріалами.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні.
В судовому засіданні 18.12.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
15.01.2010 р. Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення №5 Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» (далі - клієнт, позивач) укладено договір № 42178 банківського рахунку, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26009054217801 (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку і порядку і на умовах, визначених договором.
Умовами пунктів 2.1-2.3 договору банківського рахунку передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.
Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинними законодавством України.
Накладення арешту на рахунок або припинення операцій за ним, що обмежує право клієнта на розпорядження коштами, можливе тільки у випадках, встановлених чинним законодавством України.
У п. 3.1 договору банківського рахунку закріплено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Пунктами 4.1, 4.3 договору банківського рахунку встановлено, що за розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнт сплачує банку винагороду у розмірах та строки, визначені діючими тарифами банку згідно додатку 1 до договору, які є його невід'ємною частиною. Клієнт доручає, а банк самостійно здійснює списання грошових коштів з рахунку клієнта на оплату його розрахунково-касового обслуговування згідно з діючими тарифами банку та відповідно до чинного законодавства України і банківських правил (договірне списання).
Відповідно до п. 8.1 договору банківського рахунку цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.
Пунктом 8.2 договору банківського рахунку встановлено, що договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України.
Доказів припинення дії договору банківського рахунку сторони не надали. Отже, його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.
11.03.2010 р. сторони уклали додаткову угоду до договору банківського рахунку, у пункті 1.1 якої передбачили, що банк зобов'язується провадити розрахункове обслуговування клієнта з використанням системи електронних платежів «Клієнт-Банк», тобто провадити розрахункові операції за дорученням клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі, переданих по каналах електронного зв'язку на умовах, передбачених договором банківського рахунку, цією додатковою угодою, чинним законодавством України (далі - розрахункове обслуговування).
У п. 5.1 додаткової угоди до договору банківського рахунку сторони зобов'язались дотримуватися Порядку проведення розрахункових операцій у системі електронних платежів «Клієнт-Банк» (додаток №1 до додаткової угоди, що є його невід'ємною частиною).
Також сторони уклали договір № 178ЗП про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатних проектах) від 19.01.2010 р.
За умовами п. 1.1 договору на відкриття поточних рахунків банк надає клієнту послуги по зарахуванню заробітної плати та інших виплат працівникам клієнта, передбачених чинним законодавством, в безготівковому порядку на карткові рахунки (в подальшому «КР») працівників клієнта на умовах, вказаних у цьому договорі.
Згідно з пунктами 1.2 - 1.4 договору на відкриття поточних рахунків банк виготовляє та надає платіжні картки (в подальшому «ПК») працівникам клієнта через уповноваженого представника клієнта відповідно до отриманої від клієнта заяви (додаток 1 до цього договору) із загальним переліком працівників, скріпленим підписами та печаткою клієнта, де вказується прізвище, ім'я, по-батькові та ідентифікаційний номер працівників клієнта, для яких відкриваються КР та надаються ПК (паперова версія), та документів встановленого зразку для кожного працівника. Банк забезпечує обслуговування ПК працівників клієнта відповідно до умов даного договору та договорів про відкриття КР та надання і використання зарплатної ПК, укладених з кожним працівником клієнта (додаток 2 до цього договору). Плата за виготовлення ПК, обслуговування КР та плата за зарахування заробітної плати на зарплатні ПК банку стягується згідно з діючими тарифами банку (додаток 3 до цього договору).
Відповідно до п. 2.1.1 договору на відкриття поточних рахунків банк зобов'язується забезпечити розрахунки за допомогою ПК для працівників клієнта, а також отримання готівкових коштів у пунктах видачі готівки або банкоматах згідно з тарифами банку у всіх пунктах обслуговування ПК в Україні та у світі, крім тих випадків, коли на прийняття ПК банками-сквайрами встановлюються обмеження.
У пунктах 5.1-5.2 договору на відкриття поточних рахунків закріплено, що договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє протягом 1 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії (розірвання) за 1 місяць до закінчення дії договору.
Доказів припинення договору на відкриття поточних рахунків сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2015 р. позивач мав намір сплатити з поточного рахунку № 26009054217801 наступні платежі:
1) 10.02.2015 р. позивач оформив та направив через систему «Клієнт-банк» для опрацювання до Філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення № 10 на суму 606,05 грн. з призначенням платежу - єдиний внесок, нарахований на ЗП 37,36% за 01.2015 р.
2) 10.02.2015 р. позивач оформив та направив через систему «Клієнт-Банк» для опрацювання до Філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення № 12 на суму 22,25 грн. з призначенням платежу - військовий збір за січень 2015 р.
3) 10.02.2015 р. позивач оформив та направив через систему «Клієнт-Банк» для опрацювання до Філії «Запорізьке РУ» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення № 13 на суму 1 284,45 грн. з призначенням платежу - заробітна плата за січень 2015 р., згідно дог. № 1783ЗП від 19.01.2010 р. ТОВ «Компанія Національ».
4) 10.02.2015 р. позивач оформив та направив через систему «Клієнт-банк» для опрацювання до Філії «Запорізьке регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення № 14 на суму 11,56 грн. з призначенням платежу - комісія банку за касове обслуговування за січень 2015 р., згідно дог. № 1783ЗП від 19.01.2010р. ТОВ «Компанія Національ».
Зазначені платіжні доручення були отримані відповідачем в електронному вигляді через систему «Клієнт-Банк» в день їхнього оформлення 10.02.2015 р., однак банком дані платіжні доручення не були опрацьовані, а грошові кошти не перераховані.
Позивачем були направлені відповідачу листи №41 від 02.04.2015 р. та №49 від 09.04.2015 р. з вимогами усунути порушення укладених між сторонами договорів та здійснити розрахункові операції за дорученням клієнта.
Відповідачем зазначені вимоги залишені без відповіді та задоволення.
Згідно з довідкою від 04.09.2015 р. вих. № 04/09-1 на поточному рахунку позивача №2600.9.05.42178.01 у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» знаходиться сума 2 637,52 грн., тобто в розмірі достатньому для виконання платіжних доручень позивача.
Позивач вказує, що не може використати дані кошти, оскільки відповідач жодних платежів за рахунком не проводить, зняти кошти з цього рахунку не дозволяє. У зв'язку з порушенням відповідачем умов укладених з позивачем договорів банківського рахунку №42178 від 15.01.2010 р. та договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатним проектам) № 178 ЗП від 19.01.2010 р., позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, в якому просить суд:
1) розірвати договір банківського рахунку № 42178 від 15.01.2010 р.;
2) розірвати додаткову угоду від 11.03.2010 р. до договору банківського рахунку №42178 від 15.01.10р.;
3) розірвати договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатним проектам) № 178 ЗП від 19.01.2010 р.
4) зобов'язати перерахувати залишок коштів відкритого у філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” на поточний рахунок у іншому банку.
У заяві про уточнення позовних вимог позивач уточнив, що слід перерахувати грошові кошти в сумі 2 637,52 грн. з рахунку позивача № 2600.2.05.53506.01, відкритого у Філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, на поточний рахунок позивача № 26005060519885 у ПАТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, код банку 313399).
Відповідач у клопотанні до суду вказав на те, що 17.09.2015 р. у банку запроваджена тимчасова адміністрація, а відповідно до п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» 17.09.2015 р. правління Національного банку України прийняло постанову № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку шляхом запровадження і ньому тимчасової адміністрації на 3 місяці з 18 вересня по 17 грудня 2015 року (включно). На цей строк призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені Законом, зокрема статтями 37-39 Закону, заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2
Частиною 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно з ч. 5 ст. 36 даного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);
3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;
5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
З викладеного вбачається, що за приписами п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на яку посилається відповідач, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
У ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Суд зазначає, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором банківського рахунку № 42178 від 15.01.2010 р. та договором про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатних проектах) №178ЗП від 19.01.2010 р., які за своїм змістом не є договорами банківського вкладу, а позивач за цими договорами не має статусу вкладника, оскільки він не передавав відповідачу грошові кошти як вклад під виплату процентів або доходу в іншій формі.
У спірних правовідносинах позивач також не є кредитором відповідача в розумінні п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки предметом спірних договорів є не грошові кошти, а послуги банку з обслуговування рахунків позивача (виконання розпоряджень позивача про перерахування коштів).
Так, за умовами п. 1.1 договору банківського рахунка № 42178 від 15.01.2010 р. банк відкриває клієнту поточний рахунок та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку і порядку і на умовах, визначених договором. Згідно з п. 1.1 договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатних проектах) №178ЗП від 19.01.2010 р. банк надає клієнту послуги по зарахуванню заробітної плати та інших виплат працівникам клієнта, передбачених чинним законодавством, в безготівковому порядку на карткові рахунки (в подальшому «КР») працівників клієнта на умовах, вказаних у цьому договорі.
Тобто умови цих договорів передбачають виконання банком операцій з грошовими коштами клієнта, які знаходяться на рахунках клієнта у банку, за розпорядженням клієнта на умовах вказаних договорів, що відповідає правовому визначенню договору банківського рахунка, закріпленому у ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 статті 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
У частині 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зауважено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо:
1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті;
11) сплати регулярного збору до Фонду;
2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті;
3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;
4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку;
41) виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
5) виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.
Зобов'язання банку, передбачені пунктами 2, 6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.
З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених пунктом 1 цієї частини, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більш як 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Таким чином, на зобов'язання банку щодо виконання розпоряджень клієнта по перерахуванню грошових коштів за договорами банківського рахунку № 42178 від 15.01.2010 р. з додатковою угодою до нього від 11.03.2010 р. та договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатних проектах) №178ЗП від 19.01.2010 р. не поширюється обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 5.3 додаткової угоди від 11.03.2010 р. до договору банківського рахунку розрахункові документи, прийняті банком від клієнта по системі «Клієнт-Банк» в операційний день з 09.00 до 17.00 проводяться по рахунках у той же день, за умовами наявності відповідної суми коштів на рахунку. Документи, прийняті після 17.00 проводяться наступного дня.
За приписами ч. 1 ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, на рахунку клієнта в банку були наявні грошові кошти в розмірі, достатньому для виконання платіжних доручень клієнта. Попри це, платежі не проведенні банком станом на час розгляду справи, що відповідачем не заперечується.
В порушення умов укладених між сторонами договорів відповідач безпідставно відмовив позивачу у виконанні його платіжних доручень.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження правомірності відмови у виконанні платіжних доручень позивача. Посилання відповідача на норму ч. 1 ч. 5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як підставу для відмови від виконання вимог позивача визнані судом необґрунтованими та спростовані.
Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 8.2 договору банківського рахунку передбачено, що договір може бути розірваний за заявою будь-якої із сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України. У пунктах 8.2 - 8.4 додаткової угоди до договору банківського рахунку визначено, що ця додаткова угода може бути достроково розірвана з взаємної згоди сторін. Сторона, що бажає достроково розірвати цю додаткову угоду, зобов'язана попередити іншу сторону письмово не менш ніж за 20 днів до дати передбачуваного розірвання додаткової угоди.
Пунктом 5.3 договору на відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб передбачено, що у разі неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, цей договір може бути розірваним достроково за умови письмового повідомлення про це однією із сторін за 1 місяць.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов укладених договорів щодо виконання платіжних доручень позивача на перерахування коштів, позивач звернуся до відповідача з листом вих. №83 від 14.07.2015 р., в якому на підставі ч. ч. 1, 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, умов п. 8.2 договору банківського рахунка та п. 5.3 договору про відкриття поточних рахунків просив достроково розірвати договір банківського рахунку № 42178 від 15.01.2010 р. з додатковою угодою до нього від 11.03.2010 р. і договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатних проектах) №178ЗП від 19.01.2010 р., перерахувати грошові кошти, які знаходяться на рахунку у Філії «ЗРУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рахунок позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк». Даний лист отриманий відповідачем 14.07.2015 р. Однак в добровільному порядку договори не були розірвані відповідачем, грошові кошти не повернуті.
За приписами ч. 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Тобто законом передбачено право клієнта в односторонньому порядку розірвати договір банківського рахунка в будь-який час без обґрунтування причин.
Враховуючи допущені відповідачем порушення умов договорів банківського рахунку № 42178 від 15.01.2010 р. з додатковою угодою до нього від 11.03.2010 р., договору про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатних проектах) №178ЗП від 19.01.2010 р., дотримання клієнтом умов спірних договорів щодо порядку їх розірвання, з огляду на передбачене частиною 1 статті 1075 Цивільного кодексу України право клієнта розірвати договір банківського рахунка в односторонньому порядку, суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про розірвання спірних договорів та додаткової угоди, у зв'язку з чим вони підлягають розірванню судом.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку розірвання договору банківського рахунку за заявою клієнта залишок грошових коштів на рахунку клієнта видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
З огляду на зазначене, оскільки на рахунку клієнта №2600.9.05.42178.01, відкритого у Філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, на час подання позову наявний залишок грошових коштів у розмірі 2 637,52 грн., суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про зобов'язання Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” перерахувати залишок коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Національ” № 2600.9.05.42178.01, відкритого у Філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, у сумі 2 637,52 грн. на поточний рахунок позивача № 26005060519885 у ПАТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір банківського рахунку № 42178 від 15.01.2010 р.
3. Розірвати додаткову угоду від 11.03.2010 р. до договору банківського рахунку № 42178 від 15.01.2010 р.
4. Розірвати договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (надання послуг по зарплатних проектах) №178ЗП від 19.01.2010 р.
5. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” (69005, м. Запоріжжя, вул. 40-років Радянської України, буд.39, код ЄДРПОУ 25821086) перерахувати залишок коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Національ” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.7, код ЄДРПОУ 36836455) № 2600.9.05.42178.01, відкритого у Філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, у сумі 2 637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 52 коп., на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Національ” № 26005060519885 у ПАТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, код банку 313399).
6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Запорізьке регіональне управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” (69005, м. Запоріжжя, вул. 40-років Радянської України, буд.39, код ЄДРПОУ 25821086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Національ” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сєдова, буд.7, код ЄДРПОУ 36836455) судовий збір у сумі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.
7. Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено і підписано « 24» грудня 2015 р.
Суддя О.І. Немченко