10 грудня 2015 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Рейнарт І.М.
ШаховоїО.В.
при секретарі Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Друга Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 серпня 2015 року, -
У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи: Друга КДНК, ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 3 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апелянт, зокрема, посилається на ті обставини, що суд дійшов помилково висновку про те, що позивачем не надано правовстановлюючого документу, який свідчив би про те, що померла ОСОБА_5 володіла Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1, оскільки з матеріалів заповіту вбачається, що заповідачем є ОСОБА_5, а відповідно до свідоцтва про право власності, власником є ОСОБА_6 Також вказує, що судом не надано правової оцінки доказам, які підтверджують факт родинних відносин ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_4
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача Київської міської ради, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність, що не з'явилися на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Справа № 752/2381/15-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/12685/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
Третя особа Друга КДНК надіслала до суду листа з проханням слухати справу без представника нотаріальної контори, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у відсутність представника, що не з'явилися на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 27).
Відповідно до заповіту від 14 квітня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Другої КДНК Кулиничем В.М., ОСОБА_5 заповіла все своє майно синам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 19).
Після смерті ОСОБА_5 залишилась спадщина, а саме квартира НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 належала спадкодавцю відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 14 квітня 2010 року державним виконавцем Другої КДНК Кулиничем В.М., інша Ѕ квартири - відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого сектором приватизації Московської РДА 6 травня 1994 року).
Постановою державного нотаріуса Другої КДНК ТкачО.А. від 18 грудня 2014 року відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_4 у видачі їм свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідченим 14 квітня 2010 року за реєстровим № 9-684, Другою КДНК після смерті матері ОСОБА_5, у зв'язку з неможливістю встановити родинні стосунки між спадкоємцями та спадкодавицею, та встановити належність спадкового майна спадкодавці ОСОБА_5 (а. с. 25-26).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позивачем не надано правовстановлюючого документу, який свідчив би про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 володіла Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1, оскільки з матеріалів заповіту вбачається, що заповідачем є ОСОБА_5, а відповідно до свідоцтва про право власності, копія якого надана позивачем, власником частини квартири, на яку позивач хоче визнати право власності, є ОСОБА_6.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до свідоцтва про право на житло від 6 травня 1994 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної, спільної (сумісної) власності ОСОБА_11 та ОСОБА_6
З копій матеріалів спадкової справи № 920/09 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_12 Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з Ѕ частини квартири НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки від 7 жовтня 2009 року № 131/1165 Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні, з лінгвістичного погляду прізвища «ОСОБА_2» та «ОСОБА_2» (українські варіанти), які належать одній і тій особі чи одній родині, про що свідчать подані документи, вважаються цілком ідентичними.
Відповідно до довідки від 7 жовтня 2009 року № 131/1164 Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні, згідно зі словником-довідником Л.Г.Скрипник і Н.Д.Дзятківської «Власні імена людей» (К., вид. «Наукова думка», 1996 р.) імена «Левантина» та «Левантіна» (українські варіанти) мають однакове етимологічне значення і вважаються цілком ідентичними (а. с. 99).
Згідно довідки відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 24 березня 2009 року № 26/46, виданої ОСОБА_12, про те, що він 20 березня 2009 року у зв'язку з уточненням прізвища отримав паспорт громадянина України НОМЕР_3 замість паспорту громадянина України НОМЕР_4 на прізвище ОСОБА_6, який був виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 27 листопада 2001 року (а. с. 98).
Згідно довідки Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 10 січня 2009 року № 26-ПВ, виданої ОСОБА_5, про те, що вона 30 грудня 2008 року у зв'язку з уточненням прізвища та імені з ОСОБА_6 отримала паспорт громадянина України НОМЕР_5 замість паспорту НОМЕР_6 на прізвище ОСОБА_6, який був виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 27 листопада 2001 року (а. с. 17).
Як вбачається з копії паспорту НОМЕР_5, виданого Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 30 грудня 2008 року, ім'я зазначено ОСОБА_5 (а. с. 15-16).
Наведене свідчить про те, що ім'я ОСОБА_5 та ім'я ОСОБА_15 є ідентичними та належать одній і тій самій особі.
На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.
У зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає, що права ОСОБА_2 підлягають захисту шляхом визнання за останнім права власності на Ѕ частини квартири НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування.
Щодо позовної вимоги позивача ОСОБА_2 про визнання за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, то заявлення вказаної вимоги суперечить нормам ЦПК України, а тому задоволенню не підлягає.
Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 3 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Друга Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини квартири НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.М. Вербова
Судді: І.М. Рейнарт
О.В.Шахова