25 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Головачова Я.В., Соколової В.В.
при секретарі: Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення грошових коштів та визнання права власності на нежитлові будівлі,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/12390/2015
Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_10
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору оренди, стягнення грошових коштів та визнання права власності на нежитлові будівлі.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 55,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. сплачених грошових коштів по договору підряду від 09 грудня 2014 року та штраф у розмірі 500,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, заступник прокурора м. Києва Тимченко С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на нежитлові будівлі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені цих позовних вимог.
В ході апеляційного розгляду справи встановлені наступні факти.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 25 травня 2015 року звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1
Відповідно до ч.1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, до якого за положеннями ст.181 ЦК належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на ній, тобто жилі і нежитлові приміщення, будівлі тощо.
У відповідності до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність ( стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Недотримання правил підсудності тягне за собою повернення заяви позивачеві, про що постановляється ухвала.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Земельна ділянка, відносно якої сторонами укладено договір оренди, розташована по АДРЕСА_1 що територіально відноситься до Деснянського району м.Києва.
Однак, порушуючи правила підсудності, суддя ОСОБА_10 прийняв заявлений позов до провадження Святошинського районного суду м.Києва.
Ухвалою від 28 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки відкрито провадження.
02 червня 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог та порушив питання про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 55,2 кв.м., що розташована за вищевказаною адресою.
15 червня 2015 року у справі ухвалено рішення про часткове задоволення позову, яке в подальшому в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності було скасовано як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Указані порушення самі по собі не стали підставою для скасування судового рішення, однак свідчать про недотримання суддею вимог процессуального законодавства під час прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, а тому потребують реагування апеляційної інстанції з метою недопущення їх у подальшому.
Крім того, звертає увагу на себе той факт, що аналогічні порушення норм процесуального права були допущені суддею при прийнятті до провадження Святошинського районного суду м.Києва позову ОСОБА_7, ОСОБА_8 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 про визнання права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, загальною площею 104,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1), яка розташована в Дніпровському районі м.Києва.
Ухвалене у справі рішення від 03 вересня 2014 року також було скасовано внаслідок апеляційного перегляду та у справі ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Зазначені обставини свідчать про систематичне не виконання суддею ОСОБА_10 основних засад цивільного процесу.
Про зазначені порушення правил виключної підсудності колегія суддів вважає за необхідне довести до відома Вищої кваліфікаційної комісії суддів для перевірки в діях судді ОСОБА_10. ознак дисциплінарного проступку.
Керуючись ст. 320 ЦПК України, колегія суддів,
Про викладене довести до відома голові Святошинського районного суду м. Києва для обговорення та вжиття відповідних заходів реагування з метою недопущення таких порушень процесуального законодавства у подальшій роботі.
Про вжиті заходи повідомити Апеляційний суд м. Києва протягом місяця з дня надходження окремої ухвали.
Ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується, щляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду ц3ивільних та кримінальних справ.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Я.В. Головачов
В.В.Соколова