ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
10 грудня 2015 року м. Київ № 826/26768/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., розглянувши адміністративний позов
ОСОБА_1
до Головного управління Національної гвардії України
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної гвардії України, в якому просив:
- прийняти рішення щодо поновлення позивача на військовій службі до забезпечення родини ОСОБА_1 житлом в межах норм, передбачених чинним законодавством України;
- вказати посадовим особам Головного управління Національної гвардії України про недопустимість викривлено трактувати нормативні законодавчі акти, тип більше приймати за ними рішення.
Ознайомившись із позовною заявою та поданими документами, з доводами викладеними у позовній заяві на обґрунтування причин пропущення строку звернення до суду, суд прийшов до висновку про неповажність таких причин, з огляду про наступне.
З позовного матеріалу встановлено, позивач перебував на військовій службі з 1974 року.
Відповідно до наказу УМВС України на Південно-Західній залізниці №143 о/с від 15.11.2012, полковника ОСОБА_1, який перебуває у розпорядженні командувача внутрішніх військ МВС України, звільнено з військової служби у відповідності 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі свідоцтва про хворобу від 30.10.2012 №98 та рапорту військовослужбовця від 12.11.2012.
Позовну заяву про поновлення позивача на військовій службі та зобов'язання вчинити дії, позивачем подано наручно через канцелярію Окружного адміністративного суду лише 08.12.2015р.
В розрізі наведеного, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Так, до публічної служби у встановлених випадках відноситься державна служба. Так, за змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів. Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.
Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач просить прийняти рішення щодо поновлення позивача на військовій службі до забезпечення родини ОСОБА_1 житлом в межах норм, передбачених чинним законодавством України.
Однак з огляду на те, що позивача було звільнено з військової служби 15.11.2012, позивач звернувся до суду з пропущенням строку звернення до суду.
Разом з тим, позивачем не надано пояснень щодо причин пропущення встановленого строку звернення до суду з даним позовом та належних доказів на підтвердження неможливості вчасного звернення до суду з даним позовом з поважних причин.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
В той час, як поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, на підставі поданих позивачем документів, суд прийшов до висновку про неповажність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, а відтак і відсутність правових підстав для поновлення строку звернення до суду.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Керуючись ст. 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії.
У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
2. Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку з клопотанням про поновлення строку звернення до суду з визначенням поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.А. Качур