23 грудня 2015 року м.Чернігів Справа № 825/3742/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Стасюк Т.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -
07.12.2015 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2015 №102000010/2015/000201/2 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №102110000/2015/00303 Чернігівської митниці ДФС.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосованні резервного методу визначення митної вартості товарів при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу. Крім того, ігноруючи положення чинного законодавства України Чернігівська митниця ДФС, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів поставлених відповідно до умов Контракту за резервним методом, обмежившись загальною фразою про те, що декларантом заявлені не повні відомості про митну вартість товару, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не вказала які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначила чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових. При цьому Чернігівською митницею ДФС було здійснено розрахунок митної вартості товару на підставі резервного методу. Враховуючи вказані обставини, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не можна вважати такою, яка прийнята з додержанням положень чинного законодавства України, тобто законною.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав додаткові пояснення.
Представник відповідача - Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, зазначивши, що при проведенні аналізу поданих до митного оформлення за Митною декларацією № 102110000/2015/023813 документів було встановлено, що прайс лист від 14.09.2015 №90060 не містив інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється вказана цінова пропозиція, калькуляція собівартості на товар від 01.10.2015 №ВТСN 2015383/01 дійсна на період з 05.07.2015 по 05.09.2015, в той час як відвантаження товару здійснювалось 19.09.2015 згідно інвойсу від 19.09.2015 №. Згідно платіжного доручення від 28.10.2015 №23 неможливо перевірити перерахування коштів за дану поставку, крім того, у наданому звіті про оцінку майна від 13.11.2015 №04-04/10/160 джерела інформації, на які посилається оцінювач, або не були знайдені в мережі Інтернет, або не містили інформації щодо оцінюваних товарів, а також вказаний звіт містив посилання на сайти з мережі інтернет, в той час як додатки до звіту були роздруковані з сайту, який не було зазначено в списку наведених джерел інформації. Також було встановлено, що цінова інформація у звіті була надана на умовах FOB, у той час як умови поставку згідно контракту CFR.
На підставі поданих до митного оформлення документів, здійснити відповідно до вимог ч. 9 ст.58 МК України розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню неможливо. При цьому, зазначив що згідно частини 2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Оскільки декларантом в порушення вимог ч.21 ст.58 МК України документально не підтверджено вартісні показники складових митної вартості, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовано. Отже, надані документи не можуть бути прийняті для підтвердження заявленої митної вартості оскільки містять неповні відомості про митну вартість товару. У відповідності до вимог ч.5 ст.55 та ч.4 ст.57 МК України було проведено консультацію між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації наявної у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів. У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів, при здійсненні митної оцінки було застосовано резервний метод та враховуючи наявність в поданих до митного оформлення документах не повних відомостей про митну вартість, митницею здійснене коригування митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, та винесене відповідне Рішення. Представник відповідача також зазначив, що позивач скористався наданим йому правом щодо випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання з метою надання додаткових документів, які б підтверджували визначену ним за ціною договору (контракту) митну вартість, проте жодних документів так і не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
10.09.2014 Приватним підприємством «Семенівська мануфактура» було укладено Контракт №BASM10/09/14 із CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD, відповідно до умов якого CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання поставити Приватному підприємству «Семенівська мануфактура» товари в асортименті, а Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного Контракту. Відповідно до умов Контракту - поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару. Умовами контракту передбачено також, що постачальник повинен завантажити товар на борт судна в порту завантаження у визначену дату або в межах узгодженого строку. Оплата за Товар здійснюється банківським перерахунком на рахунок Постачальника, вказаний в цьому контракті. Вартість тари, в якій здійснюється поставка включена в вартість Товара.
Приватне підприємство «Національні традиції», відповідно до умов Договору від 20.10.2014 №20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов'язання надати Приватному підприємству «Семенівська мануфактура» послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, та звернулося до Чернігівської митниці ДФС з митною декларацією №102110000/2015/026460 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту від 10.09.2014 №BASM10/09/14.
Митну вартість цієї поставки було визначена позивачем за основним методом - за ціною контракту.
Одночасно з митною декларацією по поставці товару були подані наступні документи:
контракт від 10.09.2014 №BASM10/09/14; міжнародна товарно-транспортна накладна від 21.11.2015 №6740, коносамент MSCUEEX902694 від 19.09.2015, калькуляція №BTCN2015383/01 від 01.10.2015, інвойс №BTCN2015383 від 19.09.2015, пакувальний лист до інвойсу, видаткова накладна 0000002015383 від 16.09.2015, відвантажувальна специфікація від 20.09.2015, звіт про оцінку майна №04-04/10/160 від 13.11.2015, лист №9.010/06.10 від 06.10.2015, лист №10.010/06.10 від 06.10.2015, лист №11.010/06.10 від 06.10.2015, лист №528 від 13.11.2015, лист №BTCN2015383/2 від 02.10.2015, лист №BTCN2015383/1 від 01.10.2015, лист №BTCN2015383/2 від 02.10.2015, лист №BTCN2015383 від 30.09.2015, прайс-лист №90060 від 14.09.2015, платіжне доручення №23 від 28.10.2015, договір про надання послуг митного брокера №20/10-14/02 від 20.10.2014, договір (контракт) про перевезення №11-03 від 01.11.2014, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2761 від 19.09.2015, декларація про походження №ВТСN2015383 від 19.09.2015, акт про зважування вантажів №8 від 25.10.2015, комерційна пропозиція від 01.08.2015, копія митної декларації країни відправлення №223120150813188569 від 19.09.2015.
З декларантом було проведено консультацію з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації наявної у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, відповідно до ч.5 ст.55 Митного кодексу України. У зв'язку з тим, що заявлена позивачем митна вартість товару не була визнана за основним методом, посадовою особою митного органу було прийняте рішення про коригування митної вартості з застосуванням резервного методу та відмовлено в митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю, а саме:
рішення про коригування митної вартості від 13.11.2015 № 102000010/2015/000201/2.
Відповідач у своєму рішенні (а.с. 17-18) зазначає причини здійснення коригування, а саме: відповідно до ч.5 ст.54 МКУ здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. За результатами здійсненого аналізу встановлено, що в звіті про оцінку майна від 13.11.2015 №04-04/10/160:
джерела інформації, на які посилається оцінювач, або не знайдені в мережі Інтернет, або не містять інформації щодо оцінюваних товарів;
вказаний звіт містить посилання на сайти з мережі інтернет, в той час як додатки до звіту були роздруковані з сайту, який не було зазначено в списку наведених джерел інформації. Цінова інформація надана на умовах FOB, у той час як умови поставку згідно контракту CFR-UA ILYICHEVSK;
згідно ст.5 "Умови платежу" контракту від 10.09.2014 №№BASM10/09/14 оплата товару здійснюється на умовах передоплати згідно рахунку-фактурі на попередню оплату. Відповідно рахунок-фактура та платіжне доручення на передоплату на момент митного оформлення не надані. Перевірити перерахування коштів на дану поставку товару згідно платіжного доручення від 28.10.2015 № 23 неможливо;
калькуляція собівартості від 01.10.2015 №ВТСN 2015383/01 дійсна на період з 05.07.2015 по 05.09.2015, в той час як відвантаження товару здійснено 19.09.2015 згідно інвойсу від 19.09.2015 №;
прайс лист від 14.09.2015 №90060 не містить інформації щодо періоду дії цін та країн, на які поширюється вказана цінова пропозиція;
Подані до митного оформлення документи відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Не можливість відповідно до вимог ч.9 ст.58 МК України здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
У митного органу наявна цінова інформація на подібні товари: митна декларації від 26.10.2015 №1002700003/2015/284122 тов. №1 - 3,02 USD/кг. Митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу - тов. 1-3,02 USD/кг.
Одночасно зазначено, що попередні методи не застосовані.
Другий метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано, так як відсутня цінова інформація на подібні товари.
Третій метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано, так як відсутня цінова інформація на подібні товари.
Четвертий метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовано, так як відсутня основа для віднімання.
П'ятий метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не застосовано, так як відсутня основа для додавання.
Митним постом «Чернігів-вантажний» Чернігівської митниці ДФС було складено картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110000/2015/00303, якою було відмовлено у прийнятті митної декларації (а.с.19-23).
Позивач скористався правом, наданим йому чинним законодавством України та відповідно до митної декларації від 13.11.2015 №102110000/2015/026461 в якій вказано, що Приватне підприємство «Семенівська мануфактура» забезпечує сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, вивільнило товар, поставлений за умовами Контракту №BASM10/09/14 від 10.09.2014, у вільний обіг.
Нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України).
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ст.52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто, частиною 3 ст.53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Частиною 4 ст.58 МК України передбачено митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
Частина 5 ст.58 МК України, встановлює, що ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Аналізуючи вищевказані норми, суд зазначає, що розрахунком митної вартості товару є ціна, що підлягає сплаті за Контрактом.
Крім того, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Частиною 10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів.
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця.
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
7) витрати на страхування цих товарів.
Як було встановлено, партія товару, що поставлялась на виконання умов Контракту №BASM10/09/14 від 10.09.2014 в митному оформленням (випуску) якої Чернігівською митницею ДФС було відмовлено, поставлялася на умовах, визначених інвойсом №BTCN2015383 від 19.09.2015, відповідно до якого товар поставляється за базисом поставки CFR Іллічівськ (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010». Тобто CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO. LTD взяло на себе зобов'язання сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, що також підтверджується пакувальним листом до зазначеного інвойсу (а.с.27-32).
В інвойсі №BTCN2015383 від 19.09.2015 та пакувальному листі зокрема зазначено, що партія товару, яка підлягає поставці складається з тканини, загальною вартістю 62 496,60 доларів США (а.с.40).
Товар, визначений інвойсом №BTCN2015383 від 19.09.2015, було передано перевізнику, що підтверджується коносаментом MSCUEX902694 від 19.09.2015 в якому вказується, що товар прибуде у місце призначення контейнером TGHU8176740, як і вказано в інвойсі та пакувальному листі до нього.
Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджується також видатковою накладною №0000002015383 від 16.09.2015, яка визначає, що на виконання Контракту №BASM10/09/14 від 10.09.2014 контейнером MSCUEX902694 буде здійснено поставку текстиль в асортименті, загальною вартістю 62 496,60 доларів США (а.с.49).
Вказаний товар у порту призначення було отримано Приватним підприємством «Інтервид» яку відповідно до умов Договору №11-03 від 01.11.2014 на транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного між Приватним підприємством «Семенівська мануфактура» та Приватним піфдприємством «Інтервид», надає транспортно-експедиторські послуги щодо перевезення експортно-імпортних вантажів по території України, для доправлення його до Чернігівської митниці ДФС для митного оформлення (випуску) товарів. (а.с.51-53).
Отже, будь-які складові митної вартості, який було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.
Положення ст.54 МК України визначають, що контроль правильності визначення митної вартості здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Натомість, зазначені відповідачем зауваження до таких документів, як прайс-лист, звіт про оцінку майна, платіжне доручення та калькуляція собівартості тканини не стосуються числових значень митної вартості, а перелічені підстави не можуть свідчити про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять усіх складових митної вартості виходячи з наступного.
Як було встановлено в судовому засіданні, однією із підстав відмови відповідача було те, що в звіті про оцінку майна від 13.11.15 №04-04/10/160 джерела інформації, на які посилається оцінювач, або не знайдені в мережі Інтернет, або не містять інформації щодо оцінюваних товарів, та те, що вказаний звіт містить посилання на сайти з мережі інтернет, в той час як додатки до звіту були роздруковані з сайту, який не було зазначено в списку наведених джерел інформації. Цінова інформація надана на умовах FOB, у той час як умови поставку згідно контракту CFR-UA ILYICHEVSK.
Як вбачається з наданих пояснень позивача, зазначений звіт було складено суб'єктом оціночної діяльності з використанням Міжнародних стандартів оцінки, Національних стандартів оцінки та норм професійної діяльності оцінювача. Підчас складання звіту було застосовано порівняльний метод. Цей метод включає в себе збір даних про ринок продажів і пропозицій по об'єктам аналогам, що максимально наближені до об'єкту оцінки, терміну експлуатації, коефіцієнт фізичної придатності, розрахунок середнього значення.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Ціною, згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально- технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Як визначає ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України на всі види продукції (робіт, послуг) встановлюються вільні ціни, за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Згідно з ч. 2 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, в зв'язку з чим він не може містити інформацію про ціноутворення, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності фахівця оцінювача та здійснюються кожним суб'єктом господарювання на власний розсуд. Оскільки такий висновок не повинен містити всі вказані параметри, а висновки, викладені в ньому не спростовані належним чином, відтак, вказаний висновок повинен враховуватись.
Щодо зауважень відповідача про використання цінової інформації на умовах FOB, суд зазначає, що застосування саме цих умов обумовлено тим, що постачальник за контрактом в даному випадку несе аналогічні витрати, тобто він доставляє товар до судна в порт та несе ще й витрати на фрахт.
Одночасно слід зазначити, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що надана калькуляція собівартості на тканини була дійсна на період з 05.07.2015 по 05.09.2015, в той час як відвантаження товару здійснено 19.09.2015 згідно інвойсу від 19.09.2015 №BTCN2015383, суд до уваги не приймає, оскільки дана калькуляція не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими підтверджуючими документами є інвойс та коносамент, а сама калькуляція лише розшифровує вартість товару, і відповідно вона може бути складена раніше, ніж поставка товару. Також калькуляція не містить періоду дії, в ній лише зазначається що вказана ціна дійсна щодо товарів, які було виготовлено у вказаний в ній період. Крім того, з аналізу положень ст.53 МК України, калькуляція не є обов'язковим документом для визначення митної вартості товарів, а є допоміжним документом, який надається декларантом на власний розсуд, та підпадає під визначення абзацу 5 ч.1 ст.53 МК України, оскільки підтверджуєь вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Також митним органом вказано на неможливість перевірити перерахування коштів на дану поставку товару згідно платіжного доручення від 28.10.2015 № 23. Як було встановлено, дане платіжне доручення було надано митному органу, як підтвердження реальності контракту. Неподання до митного оформлення рахунку для здійснення попередньої оплати обґрунтовано умовами договору, за якими залишкова сума від повної вартості партії сплачується на протязі трьох місяців з фактичної дати поставки. Окрім цього, поставка товару, що була здійснена за Інвойсом від 19.09.2015 №BTCN2015383, буде оплачуватися на умовах післяоплати у повному обсязі, оскільки попередня оплата за даною поставкою не здійснювалась та рахунок на попередню оплату не виставлявся, що підтверджується листом постачальника від 07.12.2015 №2/BTCN2015383.
Окрім цього, відповідачем в рішенні про коригування митної вартості зазначено, що прайс лист від 14.09.2015 №90060 не містить інформації щодо періоду дії цін та країн на які поширюється дана цінова пропозиція. З приводу цього суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено вимог до змісту та форми прайс-листу постачальника. Так само, порядок складання іноземними суб'єктами документів в іноземних державах та вимоги щодо форми та змісту таких документів визначаються законодавством відповідної іноземної держави. Подання прайс-листу продавцем за зовнішньоекономічним контрактом чи виробником товару покупцю товару не передбачено ані самим контрактом, ані діючим законодавством України. По частині поставок, даний документ взагалі подано позивачем за власним бажанням як додатковий наявний у нього документ для підтвердження того, що до ціни товару його продавцем включені вартісні складові, що виключає додаткове включення цих витрат при визначенні митної вартості товарів. Слід також звернути увагу, що посилання відповідача на те, що вказаний прайс-лист не містить інформації щодо періоду дії цін та країн на які поширюється дана цінова пропозиція є недоречними, оскільки в ньому містяться посилання на умови поставки товару яка відбудеться за базисом CFR Іллічівськ, а інформація що міститься в ньому відповідає іншим документам, що супроводжували проведення господарської операції. Також не викликає жодних сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну в якій здійснює свою господарську діяльність позивач, а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії товару. Окрім того, відповідач у своїх рішеннях не зазначив, яким чином відсутність зазначеної в прайс-листі інформації впливає на правильність визначення митної вартості товару чи не дає можливість перевірити числові значення заявленої митної вартості.
Підсумовуючи, слід зазначити, що прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості. Прайс-лист є документом довільної форми, що має додатково-інформаційний характер, а тому відповідач безпідставно посилається на недоліки в прайс-листі та на неповноту відомостей поданого прайс-листу, обґрунтовуючи неможливість визначення митної вартості за ціною договору.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.54, ч.1 ст.55 МК України, підставою відмови в митному оформленні за заявленою митною вартістю та її коригування є неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, позивачем подано документи, що підтверджували фактичну ціну товару та обставини, за яких складові митної вартості не додаються у зв'язку з обґрунтованою відсутністю.
Таким чином, при митному оформленні товарів по спірній поставці, підстави для коригування митної вартості та відмови в митному оформленні, що встановлені п.2 ч.6 ст.54 МК України, як і інші підстави, виключний перелік яких визначено в ч.6 ст.54 МК України, були відсутні.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, як на причину здійснення коригування, відповідач посилається на додаткові документи.
Відповідно до положень ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, якщо виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частина 6 ст.54 МК України передбачає, що рішення про відмову в митному оформленні приймається у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст.53 Кодексу);
- невірно проведений розрахунок митної вартості;
- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з п.2 ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділуцього Кодексу; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Слід зазначити, що митну вартість підтверджують саме основні документи, визначені в ч.2 ст.53 МК України, які містять відомості про ціну товару, та на підставі яких позивачем визначалась митна вартість. Тому, зауваження лише до додаткових документів, які не стосуються відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не можуть бути правомірною підставою коригування митної вартості.
Виходячи з наведених норм, така підстава коригування митної вартості як зауваження до додатково поданих документів, а саме до прайс-листа, звіту про оцінку майна та калькуляції, чинним законодавством не передбачена.
Крім того, згідно ч.3 ст.53 МК України, орган доходів і зборів витребує додаткові документи, зокрема, якщо подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зазначене положення закону кореспондується з правами органу доходів і зборів, закріплених ч.5 ст.54 МК України.
Так, згідно п.2 зазначеної норми, у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Подання позивачем певних додаткових документів за власним бажанням, не є перешкодою для витребування відповідачем інших додаткових документів, що передбачені ч.3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості.
Однак відповідач не скористався закріпленими законом повноваженнями для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості та передчасно прийняв рішення про відмову в митному оформленні та коригування митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не зазначено та не доведено, які саме складові митної вартості були відсутні. Факти, викладені відповідачем як підстави для коригування митної вартості не ґрунтуються на положеннях закону, не стосуються числових значень митної вартості, які повинні перевірятись митним органом та крім того, не є беззаперечною підставою для відмови в митному оформленні за основним методом визначення митної вартості.
Частинами 10-12 ст.264 МК України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених ст.335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до частин 1- 4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норми свідчить, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.
Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про не можливість на основі поданих документів підтвердити складову частину митної вартості.
Згідно ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Судом також встановлено, що підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митних деклараціях поданих позивачем, стала цінова інформація на подібні товари.
Згідно до роз'яснень наданих Міністерством доходів і зборів України у листі від 07.05.2014 № 10441/7/99-99-10-03-01-17 - відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Щодо посилань відповідача на набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №724 "Про використання у системі управління ризиками орієнтовних показників митної вартості товарів", суд зазначає, що вказана постанова запровадила використання орієнтовних показників митної вартості товарів виключно для аналізу ризиків в системі управління ризиками, яка використовується Державною фіскальною службою України. Невідповідність контрактної вартості імпортованих товарів орієнтовним показникам їх митної вартості не є підставою для коригування митної вартості товарів митницею, оскільки контроль за правильністю визначення митної вартості товарів має здійснюватися у повній відповідності до положень Митного кодексу, який в свою чергу ґрунтується на положеннях Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Враховуючи наведене, суд вважає, що Чернігівською митницею протиправно надано перевагу шостому (резервному) методу визначення митної вартості товару замість основного методу, за ціною визначеною в договорі, визначення митної вартості товару.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено неможливості застосування заявленого позивачем методу визначення митної вартості за ціною Контракту, а відтак, і правомірності відмови у прийнятті митної декларації позивача та у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою останнім митною вартістю, а також спірного рішення про коригування митної вартості товарів.
Аналіз наведених норм, за врахування ч.2 ст.58 МК України, дає підстави важати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
На підставі наведеного, суд визнав, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості.
Виходячи зі сказаного, суд критично ставиться до позиції відповідача, що подані позивачем до митного оформлення документи містять неповні відомості про митну вартість товару.
Тому, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, суд вважає, що відповідачем прийнято рішення та оформлено картку відмови за не обґрунтованих підстав. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України. В порушення зазначеної норми, спірне рішення не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товарів, тобто складових, які включені до такої вартості), джерел, що використовувались при її визначенні, не враховують, що кожна партія товару, імпортованого позивачем, має різну вартість, визначену та обґрунтовану продавцем товару.
Зазначена позиція відповідає практиці Верховного Суду України, що викладена у постанові від 31.03.2015 у справі №21-53а15.
Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, керуючись ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними, оскільки винесенні без врахування всіх обставин, за відсутності підстав для відмови в прийнятті митної декларації та підстав вважати, що митна вартість товару визначена відповідачем з порушенням вимог митного законодавства, тому позовні вимоги про скасуванн рішеннь та карток відмови підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Скасувати Рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 13.11.2015 № 102000010/2015/000201/2.
Скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110000/2015/00303.
Стягнути з Чернігівської митниці ДФС (проспект Перемоги, 6, м.Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 39482156) на користь Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» (вул.Червона площа, 20, м.Семенівка, Семенівський район, Чернігівська область, 15400, код ЄДРПОУ 35821783) 2 436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень) судового збору, сплаченого за квитанціями від 03.12.2015 № ПН83375 та № ПН83374.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Житняк