ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2015 року № 826/22179/15
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І., при секретарі Панченко О.О., за участю представників сторін:
від позивача: Столярська О.І. (дов. від 07.09.2015р.)
Кондратьєв М.М. (дов. від 16.12.2015р.)
Потапенко О.В. (дов. від 16.12.2015р.)
Фелів О.О. (дов. від 07.09.2015)
від відповідача: Сакала Я.О. (дов. від 24.07.2015р. №1047/9/26-53-10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Страхове Агентство» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Голо вного управління ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.12.2015 року в 15 год. 24хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Страхове Агентство» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Голо вного управління ДФС у м. Києві Державної фіскальної служби України (також - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправними і скасувати повністю з моменту прийняття Податкову вимогу Держа вної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.04.2015 року № 2325-23 та Рішення про опис майна, переданого в податкову заставу від 07.04.2015 року №2325-23.
Позивач в обґрунтування позовних вимог покликався на те, що оспорюванні рішення прийняті безпідставно, всупереч імперативним приписам чинного законодавства, що безумовно завдає шкоди охоронюваним законом правам та інтересам.
Відповідач проти задоволення заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності. При цьому, на підтвердження своєї правової позиції покликався на те, що за ТОВ «Порше Страхове Агентство» обліковується податковий борг за самостійно нарахованим позивачем авансовим внеском, відтак податкова вимога від 07.04.2015 року №2325-23 та рішення про опис майна, переданого в податкову заставу від 07.04.2015 року №2325-23 на є правомірними та не підлягають скасуванню, з огляду про що у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне.
Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем проведено камеральну перевірку Декларації ТОВ «Порше Страхове Агентство», за результатами якої контролюючим органом складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 2920/26-53-15-03-19 від 02.04.2015 року (надалі - акт перевірки).
Відповідач в ході перевірки дійшов до висновку проте, що TOB «ПОРШЕ СТРАХОВЕ АГЕНТСТВО» неправомірно враховано у зменшення нарахованої суми податку (р.13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік) суму 1 095 800,0 грн. авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів (р.13.5.1 додатка ЗП до р.13 декларації).
Крім того, перевіркою встановлено, що платіжним дорученням від 28.03.2014 №189 було сплачено авансовий внесок з податку на прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів в сумі 3 350 158, 38 грн., але, починаючи з 08.09.2014 до кінця 2014 року відбувалось перерахування коштів на інший рахунок. Загальна сума повернення становить 1 095 800,0 грн., внаслідок чого залишок сплаченої суми авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів, який може бути врахованим у зменшення нарахованої суми податку відповідно до п.п.153.3.3 п. 153.3 ст.153 Податкового кодексу складає суму у розмірі 2 254 358, 38 грн.
Також, не в повному обсязі враховано у зменшення нарахованої суми податку (рядок 13 декларації) суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу. Так, сума нарахованого протягом 2014 року авансового внеску з податку на прибуток становить 4 262 702, 0 грн. (протягом січня 2014 року - лютого 2014 року нараховано 199 661,0 грн. щомісяця та протягом березня 2014 року - грудня 2014 року -386 338,0 гривень).
При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що в результаті зарахування авансового внеску із податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток, суму зарахування слід відображати в іншому рядку Декларації.
Разом з тим, загальна сума зменшення нарахованого податку (рядок 13 Декларації) заде кларована вірно (6 517 060 грн.).
Водночас, на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003781503 від 21.04.2015 року, яким нарахувала позивачеві за платежем податок на прибуток підприємств (КБК 11021000) 0 грн. основного платежу та 273 950 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення №0003781503 від 21.04.2015 року, Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 03.07.2015 року №10354/10/26-15-10-06 задоволено скаргу ТОВ «Порше Страхове Агентство», податкове повідомлення - рішення скасоване.
Проте, відповідачем в подальшому з підстав наявності у позивача податкової заборгованості у сумі 1 145 789,62 грн. у зв'язку з нарахуванням TOB «Порше Страхове Агенство» самостійно задекларованих грошових зобов'язань відповідно до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік від 02.03.2015 №9081439996 (з урахуванням переплати у розмірі 3 067 797, 38 грн.), прийнято податкову вимогу від 07.04.2015 №2325-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07.04.2015 №2325-23.
За наслідками адміністративного оскарження податкової вимоги від 07.04.2015 №2325-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07.04.2015 №2325-23, рішенням Фіскальної служби України від 01.09.2015р. №18659/6/99-99-23-05-15, вказані рішення податкового органу залишено без змін, а скаргу TOB «Порше Страхове Агенство» без задоволення.
Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкової вимоги від 07.04.2015 №2325-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07.04.2015 №2325-23, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.
Відповідно до п.п. 153.3.2 п.153.3 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями у редакції до 01.01.2015 (далі - Податковий Кодекс), крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Підпунктом 153.3.3 п.153.3 ст.153,Податкового кодексу визначено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.
Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.
Водночас пп. 153.3.4 п. 153.3 ст., 153 Податкового кодексу передбачено, якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань з податку на прибуток за такий звітний період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - у зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.
При цьому дванадцятимісячний, період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.
Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 №872, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.01.2014 за №103/24880 затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток підприємства.
Листом Міністерства доходів і зборів України від 17.07.2014 р. № 17176/7/99-99-19-02- 02-17 визначено, що зменшення нарахованої суми податку здійснюється шляхом заповнення додатка ЗП, сумарне значення якого: переноситься до рядка 13 "Зменшення нарахованої суми податку" Податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Рядки 13.3 "Сума нарахованого авансового внеску зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді" та 13.4 "Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не врахована у зменшення податку..." є складовою рядка 13.5 "Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку Із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів)". Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку на прибуток та враховується при визначенні значення рядка 13 додатка ЗП, відображається у рядку 13.5.1 додатка ЗП, що є складовою рядка 13.5 цього додатка. Якщо сума авансових внесків, сплачених у зв'язку із виплатою дивідендів, перевищуватиме суму податкових зобов'язань за 2013 рік, то сума такого перевищення та сума сплачених авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів у 2014 році зменшуватиме суми щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягатимуть сплаті у 2014 році. При цьому платнику: податків доцільно звернутися із заявою до територіального органу Міндоходів на обліку в якому перебуває такий платник (для відокремлених структурних підрозділів - за місцем обліку таких підрозділів), щодо зарахування сум сплачених авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів у зменшення сум щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у 2014 році.
Як зазначав відповідач, згідно даних інтегрованої картки платника податків, суми нарахованого позивачем авансового внеску у зв'язку з виплатою дивідендів (р.20 декларації) у сумі 3 250 158, 00грн., призвело до виникнення боргу у сумі 1 145 789, 62грн.
Проте суд відхиляє такі доводи відповідача, з огляду про наступне.
В ході судового розгляду справи підтверджено, що камеральною перевіркою Декларації відповідачем було встановлено відсутність будь - яких відхилень показників Декларації, які вплинули на визначення об'єктів оподаткування.
Водночас, як свідчать матеріали справи (як актом перевірки № 2920/26-53-15-03-19 від 02.04.2015 року, і так рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 03.07.2015 року №10354/10/26-15-10-06), усі податкові зобов'язання з податку на прибуток, які задекларовані ТОВ «Порше Страхове Агентство» у Декларації, повністю і своєчасно сплачені до бюджету, а саме:
- податок на прибуток в сумі 863 429 грн. - платіжним дорученням від 05.03.2015 № 121;
- авансові внески при виплаті дивідендів в сумі 3 350 158 грн. - платіжним дорученням від 28.03.2015 року № 189;
- авансових внесків із податку на прибуток приватних підприємств до бюджету у розмірі 3 166 902 грн.
Зокрема, рішенням від 03.07.2015 року №10354/10/26-15-10-06, Головним управлінням ДФС у м. Києві, що авансові внески задекларовані та нараховані платником своєчасно та в повному обсязі; не було встановлено не нарахування, неутримання та/або несплату (неперахування) податків платником податків.
При цьому, суд звертає увагу на те, що положення ПКУ передбачали право зменшення щомісячних авансів з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів.
Так, у спірних правовідносинах, зарахування коштів у розмірі 1 095 800,00 грн. на інший рахунок бюджет ної класифікації 1102400 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств) від булося в повній відповідності зі п. 57.1 ПКУ. Поряд з цим, позивач скориставшись правом, наданим п. 57.1 ПКУ, звертався до податкового органу із заявами про врахування оплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок авансових внесків з податку на прибуток.
З наведених вище приписів чинного податкового законодавства та фактичних обставин справи слідує, що залік сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів у рахунок зменшення поточних щомісячних авансових внесків із податку на прибуток TOB «Порше Страхове Агенство» є таким, що повністю узгоджується з приписами п. 57.1 ст. 57 ПКУ.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд звертає увагу на те, що згідно пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 цього Кодексу право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В ході судового розгляду справи підтверджено, що на момент виникнення спірних правовідносин, у позивача податковий борг відсутній, відтак податкова вимога є незаконною та Рішення про опис майна у податкову заставу є протиправними, позаяк у повній мірі суперечать п. 89.1 ПКУ ст. 89 ПКУ.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваних рішень.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати повністю з моменту прийняття Податкову вимогу Держа вної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.04.2015 року № 2325-23 та Рішення про опис майна, переданого в податкову заставу від 07.04.2015 року №2325-23.
Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Страхове Агентство» понесені судові витрати в розмірі 18 404, 85 грн.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. А. Качур
Судді В.М. Данилишин
В.І. Келеберда