ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 грудня 2015 року № 826/6904/15
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №139826552206 від 13.10.2014 р., яким нараховано пеню за порушення термінів у сфері ЗЕД у сумі 1 053 835, 31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.
Відповідач проти задоволення позову заперечував та зазначав, що спірне податкове повідомлення - рішення є правомірним, оскільки прийняте з підстав порушення позивачем
ст.2 Закону України від 23.09.1994 №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне повернення валютних коштів в сумі 30 000 000, 00 дол. США, в тому числі: по сумі 30 000 000,00 дол. США - на 1 день, по сумі 200 000,00 дол. США (еквів. 2 330 932,60 грн.) - на 1 день.
В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.
Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «ДПКЗУ з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними договорами: №ЕХР120214-1 від 12.02.14 з «Grain Trading Group AG» (Швейцарія) та № ЕХР050314-2 від 05.03.14 з «Guangzhou Green Oil Industrial Co., LTD» (Китай) згідно листів ПАТ «Укрексімбанк» від 09.07.2014 № 153- 02/2470 та ПАТ «ПУМБ» від 06.08.2014.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 24.09.2014 № 884/26- 55-22-06/37243279.
Із матеріалів справи слідує, що ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» (Покупець) уклало контракт № ЕХР120214-1 від 12.02.2014 із нерезидентом «Grain Trading Group AG» (Швейцарія, Продавець) на купівлю кукурудзи для кормових цілей в кількості 180 000,00 м.т. по ціні 278,00 дол. США. Загальна вартість контракту - 50 050 000,00 дол. США +/-10%. Умови поставки - СФР один безпечний причал одного безпечного порту Південного Китаю.
На виконання умов контракту, відповідно до виписки банку від 12.03.2014 року ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» з валютного рахунку перерахувало на користь нерезидента «Grain Trading Group AG» (Швейцарія) валютні кошти в сумі 38 000 000,00 дол. США (еквів.353 305 000,00 грн.).
Граничний строк надходження товару - 10.06.2014 року.
Відповідачем у ході перевірки встановлено, що ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» товару не отримало, у зв'язку із невиконанням умов контракту валютні кошти в сумі 38 000 000, 00 дол. США (еквів. 442 785 534,80 грн.) нерезидентом повернуті на основний валютний рахунок товариства.
Водночас, контролюючий орган дійшов до висновку проте, що валютні кошти повернуті нерезидентом із порушенням строків розрахунків на 1 день, а отже з підстав порушення позивачем положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідачем нараховано ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» пеню у розмірі 1 053 835,31 грн.
Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення - рішення №139826552206 від 13.10.2014, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Перевіряючи дотримання позивачем термінів у сфері ЗЕД, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі також - Закон № 185/94), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Статтею 3 Закону № 185/94, Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.
Згідно статті 4 Закону № 185/94, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № 959 суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно п. 1 Постанови правління національного банку України № 453 від 14.11.2013 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка діяла до 17 травня 2014 року, було установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Як було судом встановлено, згідно п.5 зовнішньоекономічного контракту №ЕХР120214-1 від 12.02.2014 укладеного між ПАТ «ДПЗКУ» (Покупець) та «Grain Trading Group AG» (Продавець), оплата за товар проводиться в доларах США шляхом банківського переводу на валютний рахунок Продавця. У випадку, якщо Продавець не здійснить відвантаження Товару в період, зазначений у п. 4.1. Контракту, то він зобов'язаний повернути отриману передплату в повному обсязі не пізніше 90 календарних днів від дати оплати.
В межах судового розгляду справи підтверджено, що повернення позивачем коштів відбулось 10.06.2014 (згідно платіжного доручення ПЗК00000968), тобто у встановлений законом та Контрактом строк, зарахування коштів у сумі 27800 000,00 дол. США здійснено 10.06.2014, ПЗК 00000978 від 11.06.2014 зарахування коштів у сумі 2000 000дол. США. - 11.06.2014, ПЗК 00000977 від 11.06.2014 на суму 200 000 - 11.06.2014.
З вищевикладених обставин вбачається, що до банку грошові кошти надійшли вчасно, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про порушення позивачем приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зокрема щодо несвоєчасного повернення валютних коштів, а отже податкове повідомлення - рішення №139826552206 від 13.10.2014 р. є неправомірним, та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.
Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №139826552206 від 13.10.2014 р., яким ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» нараховано пеню за порушення термінів у сфері ЗЕД у сумі 1 053 835, 31 грн.
Присудити з Державного бюджету України на користь ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» понесені судові витрати в розмірі 487, 20 грн.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур