23 грудня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3657/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представників відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу,-
Позивач 24.11.2015 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУ НП в Чернігівській області) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області від 30.10.2015 № 406 о/с;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Чернігівській області поновити її на посаді.
17.12.2015 позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог. Так, відповідно до вищевказаної заяви, ОСОБА_1 остаточно просить суд визнати протиправним та скасувати наказ № 406 о/с від 30.10.2015 начальника Управління МВС України в Чернігівській області полковника міліції ОСОБА_5 про її звільнення як майора міліції з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Деснянського відділу міліції ЧМВ УМВС України з 02.11.2015 за п.п. «й» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу. Тобто, попереднім наказом № 224 о/с від 05.12.2012 про її звільнення з органів внутрішніх справ даний вид стягнення вже було виконано. Оскаржуваний наказ № 406 о/с від 30.10.2015 є третім накладенням дисциплінарного стягнення за одне і те саме дисциплінарне правопорушення, що в силу положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України є неприпустимим. Зазначене підтверджується копіями судових рішень: Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 та Вищого адміністративного суду України від 03.09.2015 по справі № 825/3300/13-а. Враховуючи вищевикладене, вважає, що наказ начальника Управління МВС України в Чернігівській області полковника міліції ОСОБА_5 Е.В.№ 406о/с від 30 жовтня 2015 року є протиправним, а тому повинен бути скасованим.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з урахуванням уточнень.
26.11.2015 ухвалою суду про відкриття провадження було залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - УМВС України в Чернігівській області).
16.12.2015 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, змінено процесуальний статус УМВС України в Чернігівській області з третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на відповідача по справі.
Представник відповідача УМВС в Чернігівській області позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, надав заперечення та пояснив, що перебування на державній службі позивачки припинено на підставі Закону України «Про міліцію» та Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а не у зв'язку із вчиненням дисциплінарного проступку. Тому, в даному випадку, підлягають застосуванню саме норми вищевказаних законів, якими регламентується порядок припинення державної служби в разі притягнення особи до відповідальності за вчинення корупційного діяння та які є спеціальними нормами щодо звільнення осіб з зазначених підстав. Крім того, при звільненні зі служби на підставі Закону України «Про міліцію» та Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», норми КЗпП України щодо заборони звільнення під час перебування на лікарняному або у відпустці, строків звільнення, отримання письмових пояснень, заборони звільнення після оголошення догани і та інше, не застосовуються. За наявності судового рішення, яке набрало законної сили та яким позивача визнано винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, у відповідача відсутні визначені законом інші правові підстави для її звільнення, окрім тих, що визначені ч. 15 ст. 18 Закону України «Про міліцію», ст. 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в редакції від 01.06.2012) та п. 67 «й» Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу ОВС України.
Представник відповідача ГУ НП в Чернігівській області позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, підтримав заперечення представника - УМВС в Чернігівській області.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1994 року по 2012 рік, та з 2013 року працювала в органах внутрішніх справ, що підтверджується трудового книжкою позивача серії БТ-ІІ № 7625290 (а.с. 6-8).
Наказом УМВС України в Чернігівській області від 30.10.2015 № 406 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «й» (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення), з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Деснянського відділу міліції Чернігівського міського відділу УМВС, 02.11.2015. Підстава: постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 22.11.2012 № 2506/7815/12 (а.с. 5).
Не погоджуючись з винесеним наказом, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає затверджене постановою КМ УРСР від 29.07.1991 року №114 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).
Згідно пп. «й» п. 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.
При цьому пунктом 67 вказаного Положення передбачено, що особи рядового або начальницького складу, засуджені за вчинення злочину або притягнуті до адміністративної відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня отримання органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Зазначені приписи прямо кореспондують вимогам абзацу другого ч. 2 ст. 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», згідно яким інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.
Наведене вище дає підстави для однозначного висновку про те, що особи, яких притягнуто, зокрема, до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, підлягають безумовному звільненню зі служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня отримання органом внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Одночасно, суд зазначає, що сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ч. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту за кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
Приписи ст. 18 Дисциплінарного статуту визначають, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
У разі подання скарги виконання накладеного дисциплінарного стягнення не припиняється.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Так, судом встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.09.2012 по справі № 2506/7815/2012, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 22.12.2012, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-2 ч. 1 КпАП України та ст. 6 ч. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» та призначено їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. (а.с. 77-80, 81-87).
05.12.2012 наказом т.в.о. начальника УМВС України в Чернігівській області полковником міліції ОСОБА_6 позивача було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі вищевказаної постанови Підстава: постанова Апеляційного суду Чернігівської області від 22.11.2012 № 2506/7815/12 (а.с. 68).
Не погоджуючись з вказаним наказом, ОСОБА_1 його було оскаржено в судовому порядку і постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 по справі № 825/78/13-а наказ т.в.о. начальника Управління МВС України в Чернігівській області полковника міліції ОСОБА_6М № 224 о/с від 05.02.2012 визнано незаконним та зобов'язано УМВС України в Чернігівській області поновити позивача на роботі (а.с. 51-52).
31.07.2013 наказом начальника УМВС України в Чернігівській області генерал-майора міліції ОСОБА_7 № 176 о/с ОСОБА_1 було увільнено з органів міліції на підставі постанови Апеляційного суду Чернігівської області від 22.11.2012 по справі № 2506/7815/12 (а.с. 67).
Не погоджуючись із таким наказом, позивачем було подано адміністративний позов щодо визнання зазначеного наказу незаконним та його скасування.
21.01.2014 постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 825/3300/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ від 31.07.2015 № 176 о/с в частині увільнення позивача з займаної посади (а.с. 53-57).
У зазначеному рішенні по справі № 825/3300/13-а суд зазначив, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 було виконано після видання наказу від 05.12.2012 № 224 о/с. При цьому подальше скасування зазначеного наказу у судовому порядку свідчить про його неправомірний характер, однак жодним чином не заперечує факт видання такого наказу.
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що видання наказу від 31 липня 2013 року №176 о/с в частині увільнення позивача від займаної посади та залишення у розпорядженні начальника Чернігівського міського відділу УМВС до закінчення дії обставин, що визнані судом як такі, що забороняють звільнення, є фактично повторним накладенням дисциплінарного стягнення за одне й те саме дисциплінарне правопорушення, що в силу положень Дисциплінарного статуту є неприпустимим»
Із цим висновком погодився Вищий адміністративний суд України, виклавши його в ухвалі від 03.09.2015 (а.с. 58-59).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
З огляду на встановлені судом обставини, а також на обставини, встановлені в постановах Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 825/78/13-а та по справі № 825/3300/13-а (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.09.2015), суд приходить до висновку про те, що видання оскаржуваного наказу від 30.10.2015 № 406 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ, є фактично накладенням дисциплінарного стягнення втретє за одне й те саме дисциплінарне правопорушення, що в силу положень Дисциплінарного статуту та, виходячи із змісту конституційного принципу "ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення", є неприпустимим.
Враховуючи наведене, наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 30.10.2015 № 406 о/с є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірність прийнятого наказу.
За таких обставин, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, необхідно задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 30.10.2015 № 406 о/с про звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Деснянського відділу міліції Чернігівського міського відділу УМВС.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна