25 грудня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3769/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Войтович І.І.,
при секретарі - Сичовій Н.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
ОСОБА_3 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.11.2015 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага в сумі 1305745,59 грн. без нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за ознакою доходу "126" - додаткове благо. Вважає, що відповідачем протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 273816,94 грн., у тому числі за основним платежем на суму 219053,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 54763,39 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав наведених в письмовому запереченні. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, Закону України від 08.07.2010 р. №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області від 23.09.2015 р. №992 та відповідно до повідомлення від 23.09.2015 р. №667/21-03-17-03, виданого ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області, проведена позапланова документальна невиїзна документальна перевірка ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 29.01.2015 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 29.01.2015 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 29.01.2015 р., за результатами якої складено акт перевірки від 05.10.2015 р. №690/21-03-17-03/НОМЕР_2.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, платником податку не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 1305 745,59 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 219053,55 грн.
За висновками акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми № НОМЕР_1 від 19.11.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 273816,94 грн., у тому числі за основним платежем на суму 219053,55 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 54763,39 грн.
Підставою для винесення оскаржуваного рішення слугувало встановлення відповідачем факту неподання ОСОБА_3 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік з відображенням у ній доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1305745,59 грн., отриманого від ПАТ «Дельта Банк» внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в сумі 1305745,59 грн. за Додатковою угодою № 1 від 21.01.2014 року до Договору №11365663000 від 26.06.2008 року.
Не погоджуючись з даним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 21.01.2014 року між ПАТ «Дельта -Банк» та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Додаткову угоду № 1 від 21.01.2014 року до Договору №11365663000 від 26.06.2008 року, згідно якої, сторони визнали наявність боргу Позичальника за Кредитним договором, який становить 1305745,59 грн. станом на 21.01.2014 року та домовились про порядок та умови погашення вказаного боргу, а саме Позичальник зобов'язується повернути Банку у строк до 21.01.2014 року суму заборгованості перед Банком за Кредитним договором у розмірі 60 000 дол. США, що було еквівалентно 479580,00 грн., у зв'язку з чим за умови своєчасного та у повному обсязі виконання Позичальником своїх зобов'язань, Банком здійснюється прощення боргу в сумі 1305745,59 грн.
Листом від 25.09.2015 р. №8963 ПАТ «Дельта Банк» повідомлено ДПІ у м. Херсоні, що сума 1305745,59 грн. є сумою анульованого боргу.
Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Податкового кодексу України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно пункту 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8.1. статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.
Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Правові засади справляння податку на доходи фізичних осіб встановлюються розділом IV Податкового кодексу України.
Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1. статті 162 розділу IV Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 цього Кодексу, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Суд не погоджується із твердженням позивача, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, який ОСОБА_3 в будь-якій формі і не отримувався, оскільки, на переконання суду, доходом платника податку є не тільки фактично отриманий дохід у матеріальній чи нематеріальній формі, а й також отримана можливість зберегти існуючі активи на суму зобов'язання, яке мало бути виконане платником, однак, у силу певних обставин він був звільнений від такого обов'язку.
Також, суд зазначає, що ПАТ «Дельта Банк» повідомлено платника податку - боржника ОСОБА_3 особисто під підпис 21.01.2014 р. про те, що непогашену частину кредитної заборгованості у розмірі 1305745,59 грн. було відшкодовано банком за рахунок резерву відповідно до вимог законодавства та відображено цю інформацію у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.
Крім цього, відповідно до п.4 Додаткового договору № 1 від 21.01.2014 року до Договору №11365663000 від 26.06.2008 року, встановлено, що підписанням даного Додаткового договору позичальник підтверджує, що вона повідомлена про те, що згідно пп. "д" п.164.2.17 Податкового кодексу України, Позичальник зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану Кредитором суму боргу в розмірі 1305745,59 грн. та відобразити їх у своїй податковій декларації.
Таким чином, системний аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, дозволяє зробити висновок про те, що анульований ПАТ «Дельта Банк» борг позивача за Кредитним договором у сумі 1305745,59 грн. є доходом останнього, який підлягав включенню платником податку до його річного оподатковуваного доходу, як отримане додаткове благо відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України. Підставами для такого включення є Додаткова угода № 1 від 21.01.2014 року до Договору №11365663000 від 26.06.2008 року та письмове повідомлення ПАТ «Дельта Банк» від 25.09.2015 року за № 8963.
Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно пункту 179.7. статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3, як платник податку, зобов'язаний був подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 1305745,59 грн., отриманий від ПАТ «Дельта Банк» внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в сумі 1305745,59 грн. за Договором про надання споживчого кредиту від 26.06.2008 року, та відповідно сплатити податок на доходи фізичних осіб.
У судовому засіданні встановлено, що на момент проведення контролюючим органом перевірки ОСОБА_3 не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, податок на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих у 2014 році, не сплачено. Дана обставина також не заперечувалася позивачем.
Відповідно до підпункту 54.3.5. пункту 54.3. статті 53 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Згідно пункту 167.1. статті 167 Податкового кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Таким чином, оскільки судом встановлено факт отримання ОСОБА_3 у 2014 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1305745,59 грн., останній підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України, а отже позивач зобов'язаний був сплатити 219053,55 грн. податку на доходи фізичних осіб.
Пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
За таких обставин, відповідачем згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 19.11.2015 року за № НОМЕР_1 правомірно донараховано позивачу 219053,55 податку на доходи фізичних осіб та накладено на даного платника податку штраф у розмірі 54763,39 грн.
Згідно пункту 58.2. статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому слід відмовити в його задоволенні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 грудня 2015 р.
Суддя Войтович І.І.
кат. 8.3.2