ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2015 року № 826/11663/15
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Ільчука О.П. про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі також - відповідач1), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Ільчука О.П. (надалі також - відповідач2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» Ільчука О.П. при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 в ПАТ «ЕНЕРГОБАНК»;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» Ільчука О.П. включити ОСОБА_1 в Загальний перелік вкладників (ПЕРЕЛІКУ ВКЛАДНИКІВ, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивача безпідставно, в порушення норм чинного законодавства, не включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, що у свою чергу призводить до порушення законних прав та законних інтересів позивача.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували з мотивів необґрунтованості та безпідставності.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.
Матеріали справи свідчать, 26 січня 2015 року уклала із ПАТ «Енергобанк» договір банківського вкладу (депозиту) №ДФ -122600-0105 по якому в подальшому були відкриті депозитні рахунки за НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у відділенні місто Жмеринка, вулиця Пушкіна, 3.
Згідно з п. 1.2 договору загальна сума вкладу (депозиту) складає 80 000 грн.
На виконання п. 1.1. Частини 2 Договору, Банк прийняв 26.01.2015 р., а позивач передав в управління Банку грошові кошти у сумі 80000 грн. (що підтверджується квитанцією №150076, копія якої міститься у матеріалах справи) на строк до 26.02.2015р. включно, зі сплатою процентів.
Відповідно до п. 1.2. Частини 1 Договору, Банк нараховує прості відсотки вкладнику на вклад з розрахунку 19,5 % річних щомісячно, шляхом зарахування на банківський рахунок за НОМЕР_2, відкритий в Банку.
13.02.2015 року позивач звернулася до Банку із заявою про повернення вкладу (депозиту).
Вказані обставини не спростовані відповідачами як суб'єктами владних повноважень.
Однак, станом на момент звернення до суду, ПАТ «Енергобанк» не повернув позивачеві суму депозиту, а відповідачами усупереч приписів чинного законодавства, незважаючи на неодноразові звернення позивача, останню не включено до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, що на переконання позивача свідчить про допущення у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності. З огляду про що позивач звернулась з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до положень статті 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду.
Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладом, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Так, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Водночас, у відповідності з частиною шостою цієї статті, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини п'ятої цієї статті, протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Разом з тим, відповідно до пунктів 3 - 5 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Проте, у відповідності до Закону та Положення про порядок відшкодувати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року № 14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 7 вересня 2012 року за № 1548/21860, виплати відшкодування коштів вкладникам здійснюють на підставі затвердженого в установленому Законом порядку Реєстру.
Таким чином, єдиною підставою для включення до Загального реєстру має бути наявність особи: в складеному Уповноваженою особою Переліку вкладників (частина п'ята статті 27 Закону) або в наданій Уповноваженою особою додатковій інформації про вкладників, як це передбачено пунктом 6 розділу III Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 09.08.2012.
З огляду про що, позовні вимоги щодо включення позивача до Загального реєстру є передчасними, а тому задоволенню наразі не підлягають.
Водночас, суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі, у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що внаслідок укладення Договору №ДФ -122600-0105 від 26 січня 2015 року діють передбачені чинним законодавством застереження, які унеможливлюють виплату коштів ОСОБА_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За таких обставин, суд приходить до висновку проте, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 в ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» допущено протиправну бездіяльність.
При цьому, суд за наслідком розгляду справи приходить до висновку про те, що позивачем помилково обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, відтак в порядку частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність виходу за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
Так, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк», що наділений виключною компетенцією з визначення переможця конкурсу, відновити порушені права позивача шляхом переліку вкладників ПАТ «Енергобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №ДФ -122600-0105 від 26 січня 2015 року.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 в ПАТ «ЕНЕРГОБАНК».
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «ЕНЕРГОБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №ДФ -122600-0105 від 26 січня 2015 року.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур