Справа № 819/3462/15
22 грудня 2015 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючої судді Ходачкевич Н.І. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції в Тернопільській області про зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_2) ОСОБА_3 (надалі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції у Тернопільській області (далі відповідач) про зобов'язання відділ державної реєстрація актів цивільного стану реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції у Тернопільській області внести зміни до актового запису про шлюб №4 від 27 лютого 1970 року складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області на громадян ОСОБА_2 - діда позивачки та ОСОБА_4 - бабці позивачки, шляхом внесення змін у графу «національність нареченого» з «українець» на «поляк» та у графу «національність нареченої» з «українки» на «польку».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновком про внесення змін до актового запису цивільного стану від 26.11.2015 р., відділом ДРАЦСРС Зборівського районного управління юстиції відмовлено у внесенні змін до вищезазначеного актового запису про одруження через відсутність підтверджуючих документів. Позивач вважає даний висновок протиправним, оскільки згідно з даними довідки Печеськівської сільської ради хмельницької області, виданої на підставі господарської книги Печеськівської сільської ради вбачається, що дідусь позивачки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за національністю є поляком.
Позивач, в судове засідання не з'явилася, проте подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. З підстав викладених в позовній заяві просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, та відповідну заяву позивача про розгляд справи без його представника, - суд, у відповідності до положень статей 12, 41, частини 6 статті128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_2) ОСОБА_3 звернулася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції у Тернопільській області із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб №4 від 27 лютого 1970 року складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області на громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_4, щодо внесення змін у графу «національність нареченого» з «українець» на «поляк» та у графу «національність нареченої» з «українки» на «польку».
За наслідками розгляду даної заяви висновком ДРАЦСРС Зборівського районного управління юстиції позивачці відмовлено у задоволенні даної заяви, через відсутність підтверджуючих документів.
Згідно з положеннями ст.ст. 1 та 3 Закону України Про національні меншини в Україні Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення.
Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах.
При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.
До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Відповідно до ст. 4 даного Закону відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.
Відповідно до ст.11 Закону України Про національні меншини громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.
Згідно з приписами ч.2 ст.300 ЦК України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
У Постанові Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 року Про практику розгляду судами справ щодо встановлення неправильності запису в актах громадянського стану зазначено, що при розгляді таких справ слід враховувати, що в актових записах про народження повинні міститись відомості про національність батьків, а якщо їх не було внесено чи неправильно зазначено то такий актовий запис має бути доповнено відповідно до рішення суду. Питання щодо національності батьків, суд вирішує на підставі письмових та інших доказів.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме із свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_4, серії І-АБ №007414, у відомостях про нареченого у графі "національність" вказано "українець" та у відомостях про наречену у графі «національність» вказано «українка».
Аналогічно вказано і у записі акта про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 №4 від 27.02.1970 р., складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області.
Однак, в матеріалах справи знаходиться довідка видана на підставі господарської книги Печеськівської сільської ради за 1947-1949 р.р. №08 від 17.07.2015 року, видана Печеськівською сільською радою Хмельницької області, у якій вказано, що в селищі Печеськи проживала родина ОСОБА_2 - дідуся позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1, поляка, в складі ОСОБА_5, польки, - дружини, ІНФОРМАЦІЯ_2 (бабуся позивачки).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон) відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх, формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд, здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Згідно ч.1 ст.22 Закону внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793 (далі - Правила).
Пунктом 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
За приписами п.1.7 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
Згідно з п.2.13.3 та п.2.15.9 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України. Висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається зокрема, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).
Відповідно до п.п. 2.13.2 та 2.16.7 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, постанова адміністративного суду. На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1.Позов задовольнити.
2. Зобов'язати відділ державної реєстрація актів цивільного стану реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції у Тернопільській області внести зміни до актового запису про шлюб №4 від 27 лютого 1970 року складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області на громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а саме у графі «національність нареченого» з «українець» на «поляк» та у графі «національність нареченої» з «українки» на «польку».
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.
копія вірна
Суддя Ходачкевич Н.І.