Справа № 2-а-444/10
05 жовтня 2010 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Андросова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду м. Барвінкового адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення,
21 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконним дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання здійснити перерахунок суми щорічної допомоги на оздоровлення та виплатити недоотримані за 2007 - 2009 роки кошти в загальній сумі 7875 грн., за виключенням раніше здійснених виплат, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, а тому має право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте нарахування та виплата вказаної соціальної виплати здійснювалася відповідачем в значно менших розмірах, ніж передбачено законом.
Раніше з письмовою заявою позивач звертався до відповідача з проханням провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, проте йому було відмовлено.
Відповідач - управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації подало клопотання про слухання справи у відсутність представника та надало заперечення проти позову, з якого вбачається, що заявлений позов відповідач не визнає, вказуючи на те що управління дійсно проводить нарахування та виплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-А категорії. Вважає, що їх дії при виплаті вказаної допомоги є цілком законними, оскільки вони проводили нарахування та виплату допомоги в межах бюджетних асигнувань на ці цілі, передбачених Законами України «Про Державний бюджет» на відповідний рік та відповідними постановами Кабінету Міністрів України, якими було визначено розміри вказаних виплат та порядок їх проведення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про можливість розгляду справи за їх відсутності, що суд вважає за можливе і розглядає справу в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності і взаємозв'язку, дійшов наступного.
Позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та має 2 категорію, що підтверджується копією посвідчення серії А № 124200, виданого 30.12.1992 року.
Відповідно до листа Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення від 29.09.2010 року № 1933, позивачеві виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2А категорії: 15.07.2007 року - 100 грн., 19.08.2008 року - 100 грн., 14.10.2009 року - 100 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ІІ, щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС 2-А категорії виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно з ч. 7 ст. 48 цього ж Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності правового акту закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р., визнано неконституційними деякі положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, в тому числі п. 30 ст.71 Закону , яким було зупинено дію статті 48 Закону № 796-ХІІ, в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до довідки відповідача, виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік позивачу була здійснена 15.07.2007 року, тобто після набрання чинності вищезазначеним рішенням КСУ, в зв'язку з чим дії відповідача слід визнати неправомірними, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме п.п.11,28 розділу 2, ст.48 Закону України “Про соціальний статус і захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо розміру і порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції, яка набрала чинності з 01.01.2008 року.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, в тому числі і внесення змін до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, виходячи із зазначеного рішення Конституційного Суду України, в 2008 році органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом в редакції, що діяла до внесення змін Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до довідки відповідача, виплата грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік позивачу була здійснена 19.08.2008 року, тобто після набрання чинності вищезазначеним рішенням КСУ, в зв'язку з чим дії відповідача слід визнати неправомірними, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В 2009 році позивачеві була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС 2-ї категорії в сумі 100 грн. 14.10.2009 року, тобто після 22.05.2008 року, а отже органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними, діяли протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення з Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення у конкретно визначеній грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення замість органу, якому надані такі повноваження.
Відповідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Суд вважає, що позивачу слід поновити пропущений строк для звернення до суду, оскільки дійшов висновку про поважність причини його пропуску в зв'язку з юридичною необізнаністю позивача.
Керуючись ст. ст. 6-14, 71, 102, 159-163, 167, 186 КАС України, ст. 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)», суд
Позов задовольнити частково.
Відновити позивачу пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2007, 2008 та 2009 роки незаконною.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки згідно вимог ч. 4 ст. 48 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи фактично виплачені суми .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративному суду через Барвінківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М.Андросов