22 грудня 2015 року Чернігів Справа № 825/516/13-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді - Д'якова В.І.,
суддів - Добрянського В.В., Падій В.В.,
за участю секретаря - Воєдило Л.П.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування припису та постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, в якому просив суд: визнати протиправними дії головного державного інспектора Інспекції з державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області ОСОБА_3 щодо здійснення перевірки 17.12.2012 житлового будинку за адресою: вул. Червона площа, будинок 38, м. Семенівка, Чернігівської області; визнати протиправним та скасувати припис Інспекції з державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області від 18.12.2012 №146; визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції з державного архітектурно - будівельного контролю у Чернігівській області від 20.12.2012 №73; стягнути понесені позивачем судові витрати із Державного бюджету України.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним та не обґрунтованим, оскільки перевірка проводилась протиправно, а рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2015 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
16.12.2015 протокольною ухвалою суду здійснено заміну неналежного відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області на належного - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - ДАБІ України).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на те, що він у 2011 році, до реєстрації як фізична особа-підприємець, почав ремонт власного житлового будинку та поліпшив прилеглу до нього територію, тому вважає протиправним притягнення його до відповідальності на підставі п. 3 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявленого позову, посилаючись на те, що незважаючи на помилки допущені при оформленні документів, державним інспектором Інспекції з державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області був виявлений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в як фізична особа-підприємець 03.04.2012, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №828213 (а.с. 22).
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №095854 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, за адресою: вулиця Скоробогатого, будинок №2, місто Семенівка, Чернігівська область (а.с. 23).
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: вулиця Червона площа, будинок №38, місто Семенівка, Чернігівська область (а.с. 19-20).
У грудні 2012 року позивачем отримано повідомлення від 10.12.2012 головного державного інспектора Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області ОСОБА_4 про проведення планової перевірки реконструкції житлового будинку в місті Семенівка по вулиці Центральній під станцію технічного обслуговування щодо дотримання та виконання законодавства у сфері містобудування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 7).
17.12.2012 головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області ОСОБА_4 відповідно до направлення від 10.12.2012 №341 для здійснення планової перевірки реконструкції житлового будинку в місті Семенівка по вулиці Центральній під станцію технічного обслуговування, на підставі наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області від 03.12.2012 №546-ОД та на виконання планових перевірок на 4 квартал 2012 року, затвердженого начальником інспекції, проведено перевірку житлового будинку, який знаходиться за адресою: вулиця Червона площа, будинок №38, місто Семенівка, за результатами якої складено акт перевірки від 17.12.2012 №341 дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 8, 9-11).
Перевіркою встановлено виконання підготовчих робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а саме: виконано земельні роботи біля об'єкта реконструкції та влаштовано вимощення з пустотних плит.
На підставі акту перевірки від 17.12.2012 №341 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області винесено припис від 18.12.2012 №146 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державний стандартів і правил, яким позивача зобов'язано зупинити виконання підготовчих робіт за адресою: вул. Червона Площа, 38, м. Семенівка, Чернігівська область до 18.01.2013, а також прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 20.12.2012, згідно з якою на позивача, як фізичну особу-підприємця, на підставі пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальністю за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» накладено штраф у розмірі 22 680,00 грн. (а.с. 13, 17).
Згідно статті 41 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №3038-VІ) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок №553).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до пункту 6 Порядку №553, плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи інспекції, який затверджується керівником відповідної інспекції.
В той же час, пунктом 13 Порядку № 553 встановлено, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб інспекції дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб інспекції службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.
При цьому, у відповідності до пункту 14 Порядку № 553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки складається відповідний акт.
Судом встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області було видано направлення від 10.12.2012 №341 на проведення планової перевірки реконструкції станції технічного обслуговування по вул. Центральній, м.Семенівка щодо дотримання та виконання законодавства у сфері містобудування.
У той же час, інспектором фактично перевірку здійснено за адресою місця знаходження житлового будинку позивача, а саме: м. Семенівка, вул. Червона площа, будинок 38.
В судовому засіданні встановлено, що незважаючи на розбіжності в адресі об'єкта перевірки, зазначеної в направленні та місці фактичної перевірки, ОСОБА_1 допустив головного державного інспектора Інспекції з державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області ОСОБА_3 до проведення перевірки.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій головного державного інспектора Інспекції з державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області ОСОБА_3 щодо здійснення перевірки 17.12.2012 житлового будинку за адресою: вул. Червона площа, будинок 38, м. Семенівка, Чернігівської області.
Крім того, статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком №533, передбачено повноваження посадових осіб Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів проводити перевірки, складати за їх наслідками акти перевірок, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та приписи про усунення виявлених порушень, а також притягувати винних у вчиненні порушень осіб до відповідальності.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої останньому компетенції та являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.
Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи.
Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - в даному випадку постанова про притягнення до відповідальності у вигляді штрафу. Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав або інтересів.
З огляду на вказане, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення його прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права і є надлишковим.
До того ж скасування прийнятого відповідачем рішення про накладення штрафу є достатнім заходом для захисту порушених прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» дано визначення поняттю «правопорушень у сфері містобудівної діяльності», а саме: правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності - є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Так, судом встановлено, що актом перевірки було встановлено порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в той час як фактично перевірку здійснено за адресою місця знаходження житлового будинку позивача, а саме: м. Семенівка, вул. Червона площа, будинок 38.
В судовому засіданні позивач зазначив, що ремонт придбаного будинку, що знаходиться в м. Семенівка по вул. Червона площа, 38, почав у 2011 році, коли не був зареєстрований як ФОП, та там підприємницької діяльності не здійснював.
Натомість, послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів надає за адресою: вулиця Скоробогатого, 2, місто Семенівка, що також підтверджується фотознімками будівлі шиномонтажу (а.с. 161-167).
Суд звертає увагу, що оскаржуваний припис № 146 від 18.12.2012 та постанова № 73 від 20.12.2012 були винесені відповідачем у відношення до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, коли перевірка дотримання законодавства у сфері містобудування була проведена щодо житлового будинку позивача, як фізичної особи.
Представник відповідача в судовому засіданні не надав суду доказів, що спростовували б доводи позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ремонт житлового будинку ОСОБА_1 здійснював як фізична особа.
Таким чином, позивач не може нести відповідальність, як фізична особа-підприємець за ремонт належного йому житлового будинку на праві приватної власності.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування припису № 146 від 18.12.2012 та постанови № 73 від 20.12.2012 Інспекції з державного архітектурно- будівельного контролю у Чернігівській області.
Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами Кодексу адміністративного судочинства України.
Як передбачає ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано встановлені судом обставини та не доведено правомірності прийнятих рішень, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції з державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області № 146 від 18.12.2012.
Визнати протиправним та скасувати постанову Інспекції з державного архітектурно- будівельного контролю у Чернігівській області № 73 від 20.12.2012.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя: В.І. Д'яков
Судді: В.В. Добрянський
ОСОБА_5