08 грудня 2015 рокусправа № 804/8360/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.
за участю представників:
позивача: - не з'явився
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року
у справі № 804/8360/15
за позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради
про стягнення заборгованості,-
Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, в якому просило стягнути заборгованість по податку на прибуток з Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради в розмірі 448325,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявною заборгованістю відповідача перед бюджетом у розмірі 448325,14 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою заборгованості по податку на прибуток. Борг у відповідача виник у 2004 році, за наслідками застосованих до відповідача заходів для стягнення податкового боргу вручено податкові вимоги від 24.02.2004 № 1-184 та від 29.03.2004 № 2-294, вказаний борг дотепер не погашений, що є підставою для звернення позивача до суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, на користь бюджету податковий борг по податку на прибуток в сумі 448325,14 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що судом першої не враховано клопотання відповідача про перенесення розгляду справи, чим порушено ст. 49 КАС України. Крім того, судом не взято до уваги, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати» оплата праці працівників здійснюється в позачерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. На виконання зазначеного Закону, в першу чергу підприємством виплачувалась заробітна плата працівникам, а тому відповідач не мав можливості проводити своєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства і організацій.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради є платником податків, зборів (обов'язкових платежів), перебуває на податковому обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції.
За даними позивача станом на момент звернення до суду з позовом 08.07.2015 відповідач має податковий борг у загальному розмірі 448325,14 грн. з податку на прибуток.
Означений борг виник внаслідок несплати відповідачем грошових зобов'язань, визначених податковим органом податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2014 №0000831503 в загальному розмірі 448325,14 грн. - штрафні санкції у зв'язку із затримкою сплати підприємством самостійно нарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток більш ніж на 30 днів.
Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.02.2014 оскаржене відповідачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 у справі № 804/7476/14, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015, в задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на адресу відповідача надсилались та отримувались останнім перша податкова вимога № 1-184 від 24.02.2004 та друга податкова вимога № 2-294 від 29.03.2004, доказів скасування яких підприємством суду не надано.
Ці податкові вимоги направлялись податковим органом на підставі пп.6.2.2, 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000, яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) на час виникнення податкового боргу відповідача, тобто до 01.01.2011.
За умови, якщо сума податкового боргу, зазначена в податкових вимогах, добровільно не погашена, інші законодавчо встановлені підстави для відкликання податкових вимог відсутні, у податкового органу відповідно до приписів ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.59 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, відсутні правові підстави для формування та надсилання платнику податку окремої податкової вимоги на суму нового податкового боргу.
На момент звернення податкового органу до суду з даним позовом, відповідачем сума податкового боргу не погашена.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.
У відповідності до п.58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
За правилами п.58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити розраховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За приписами п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У відповідності до абз.1, 4 п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом (пп. 14.1.175 п. 14.1 ПК України).
За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п.п.59.3, 59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України).
Відповідно до абз.2 пп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України у разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Стаття 87 ПК України визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, а саме: джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, зокрема, п.87.3 ст.87 ПК України, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст.87 ПК України).
У відповідності до пп. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Посилання відповідача на той факт, що несплата податкового зобов'язання з податку на прибуток зумовлена виплатою заробітної плати працівникам як першочергового зобов'язання підприємства, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки наведені відповідачем обставини не є законодавчо встановленою підставою, яка б звільняла платника податків від обов'язку своєчасного погашення узгоджених грошових зобов'язань або відстрочувала виконання такого обов'язку.
Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги в повній мірі узгоджуються з наведеними приписами Податкового кодексу України.
З огляду на узгодженість податкового зобов'язання з податку на прибуток та дотримання податковим органом процедури, що передує стягненню грошових коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з рахунків Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь державного бюджету заборгованості з податку на прибуток в сумі 448325,14 грн.
З приводу посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про час і місце судового засідання у даній справі повідомлявся судом першої інстанції належним чином, в судове засідання 29.07.2015 представник відповідача не з'явився.
Суд першої інстанції, посилаючись на ч.4 ст.128 КАС України, дійшов висновку, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що права відповідача, визначені ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, судом першої інстанції порушені не були.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 804/8360/15 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко