"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/27091/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Корецькому І.О.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013
у справі № 2а-15472/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця (СПД) ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2012 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2012 № 0029781740.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку СПД ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 02.10.2012 № 3215/1740-1997304306. Згідно з цими висновками підприємство порушило норми пунктів 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 354735,81 грн. у податковому обліку за період з січня по жовтень 2011 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Ріне» за наслідками нікчемного правочину з поставки товару (молока), у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 354735,81 грн. за вище вказані податкові звітні періоди.
На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення 31.10.2012 № 0029781740 про збільшення СПД ОСОБА_4 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 354735,81 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 37608,81 грн.
У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «РІНЕ» (постачальник) укладений договір від 21.12.2010 №4/12 на постачання сировини (молока). З посиланням на виконання вказаного договору постачальник виписав позивачу видаткові, спеціалізовані товарні та податкові накладні; позивач сплатив вказану у них ціну, в тому числі ПДВ, та збільшив на цю суму ПДВ податковий кредит у податкових деклараціях за період з січня по жовтень 2011 року.
На підтвердження подальшої реалізації придбаного молока СПД ОСОБА_4 надала в судовому процесі договір від 10.08.2010 №171 на постачання сировини (молока) з ПАТ «Галактон» (покупець), спеціалізовані товарні накладні, реєстри постачання сировини за вартісними показниками; приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини, виписані ПАТ «Галактон»; акт звірки розрахунків між СПД ОСОБА_4 та ПАТ «Галактон»; виписки з банківського рахунку; договір про надання транспортних послуг від 01.08.2011, укладений з СПД ОСОБА_5, за яким здійснювалось транспортування сировини (молока) від позивача до ПАТ «Галактон», акти виконаних робіт, податкові накладні (а.с. 164-250, т. 1; а.с. 1-148, 150-174, 162-180, т.2; а.с. 93-175 т.3).
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у судовому процесі доведено безтоварність поставки позивачу від ТОВ «Ріне» сировини (молока) з огляду на відсутність у позивача доказів щодо отримання молока саме від цього постачальника, зокрема щодо транспортування молока (як-то, товарно-транспортних накладних, подорожних листів вантажного автомобіля), ветеринарних свідоцтв щодо якості молока,джерелом походження в яких було б вказано ТОВ «Ріне», його виробничі потужності чи контрагенти-постачальники (позивач надала ветеринарні свідоцтва (форма № 2) на молоко коряче незбиране, видані Бобровицькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини, згідно з якими молоко зібране в господарстві району, вивозиться із ТОВ «Світанок (м. Бобровиця) і направляється до ПАТ «Галактон» (м. Київ) (а.с. 14-25, т. 1). З огляду на відсутність доказів щодо поставки молока від ТОВ «Ріне» суд першої інстанції не визнав доказами, які б підтверджували право позивача на податковий кредит, первинні документи, виписані на оформлення операцій з поставки молока між ТОВ «Ріне» і позивачем (спеціальні товарні накладні, податкові накладні, платіжні доручення на оплату вартості поставки).
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, дав протилежну оцінку доказів у справі та зробив висновок про реальний характер поставки позивачу від ТОВ «Ріне» сировини (молока), обґрунтувавши цей висновок посиланням, зокрема на договір між позивачем і СПД ОСОБА_5 про надання транспортних послуг; письмові пояснення СПД ОСОБА_5, згідно з якими він здійснював перевезення молока на ПАТ «Галактон»; спеціалізовані товарні накладні форми № 1-ТН, акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, платіжні документи щодо сплати позивачем вартості придбаного молока.
З висновками апеляційного суду не можна погодитись, оскільки оцінка доказів судом зроблена з порушенням норм ст. 86 КАС України.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця (вантажоотримувача), так і у продавця (вантажовідправника), безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару.
Відхиляючи довід ДПІ про відсутність товарно-транспортних накладних у позивача на перевезення молока як одне із свідчення безтоварності поставок, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ці правові норми, так само, як і не звернув увагу на те, що згідно з пунктом 2.2 договору № 4/12 на постачання сировини (молока) від 21.12.2010 між СПД ОСОБА_4 та ТОВ «Ріне» передача сировини повинна супроводжуватися передачею постачальником покупцю ветеринарного свідоцтва форми № 2 (щомісячно) та товарно-транспортною накладною (на кожну партію) (а.с. 15, т. 1).
Натомість суд першої інстанції, з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, обов'язковість яких передбачена вищенаведеними нормами Правил № 363, врахувавши особливості транспортування та зберігання такої сировини, як молоко, оцінки умов договору від 21.12.2010 №4/12, ветеринарних свідоцтв, в яких відправником молока вказано ТОВ «Світанок» (м. Бобровиця), тоді як адреса ТОВ «Ріне» - м. Кіровоград, вул. Леніна, 56 (а.с.15, т.1), зробив обґрунтований висновок про не підтвердження у судовому процесі факту поставки молока позивачу від ТОВ «Ріне». Оцінка судом першої інстанції доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України. Відповідно до встановлених обставин суд першої інстанції правильно застосував норми пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК.
Зміст вищевказаних правових норм свідчить, що сам факт наявності податкової накладної не може бути беззаперечним підтвердженням правомірності декларування платником ПДВ податкового кредиту, оскільки поряд з наявністю цього документу юридичне значення має те, що податкова накладна повинна бути виписана за наслідками фактичного виконання поставки товарів (послуг) тією особою, яка реально здійснювала поставку і яка зареєстрована платником ПДВ.
У зв'язку з цим встановлених ст. 202 КАС України підстав для скасування постанови суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції не було.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2013 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: ПідписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев