справа № 22-ц/796/10779/2015 головуючий у 1-й інстанції: Рибак М.А.
22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Поливач Л.Д., Соколової В.В.
при секретарі: Бугай О.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 2 липня 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 11 грудня 2014 року Сосницьким відділенням ПАТ "КБ "Надра" було проведено платіжним дорученням № 1 переказ безготівкових валютних коштів в сумі 108000 доларів США до Ощадного банку України, у зв'язку з чим грошові кошти в іноземній валюті були списані з рахунку ОСОБА_1 Проте, вказані кошти на інший рахунок так і не поступили, що підтверджується випискою Ощадного банку від 26 січня 2015 року № 74/5.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд виконати платіжне доручення № 1 від 11 грудня 2014 року та перерахувати 108000 доларів США на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1, відкритий в Ощадному банку України.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 2 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не вірно прийшов до висновку про те, що відповідно до ст. 509 ЦК України позивач є кредитором банку, тому на його вимоги поширюються положення п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", які містять заборону під час дії тимчасової адміністрації заборону задовольняти вимоги вкладників та інших кредиторів банку; суд не вірно тлумачить вказаний Закон та помилково не застосував до спірних правовідносин вимоги п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким обмеження п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону не поширюються на здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їх рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ПАТ "КБ "Надра" - Лисюк А.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що 11 грудня 2014 року Сосницьким відділенням ПАТ "КБ "Надра" було проведено платіжним дорученням № 1 переказ безготівкових валютних коштів ОСОБА_1 в сумі 108000 доларів США до Ощадного банку України, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (а. с. 5).
Станом на 26 січня 2015 року вказані кошти на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 в Ощадному банку України зараховані не були (а. с. 6).
Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
Судом також установлено, що постановою правління Національного банку України від 5 лютого 2015 року № 83 ПАТ "КБ "Надра" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 лютого 2015 року № 26 в ПАТ "КБ "Надра" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 6 лютого 2015 року; рішенням цього ж органу № 85 від 23 квітня 2015 року строк тимчасової адміністрації продовжено до 5 червня 2015 року включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 4 червня 2015 року № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 113 від 5 червня 2015 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку з 5 червня 2015 року та призначено уповноваженою особу Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" - Стрюкову І.О.
Отже, станом на момент звернення позивача з позовом до суду у в ПАТ "КБ "Надра" була запроваджена тимчасова адміністрація, а на момент вирішення спору - відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"(далі - Закон), який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 цього Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
У пункті 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" міститься визначення поняття "вкладник" - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка власником іменного депозитного сертифіката.
Разом з цим, вказаний Закон не дає визначення поняття кредитор банку "кредитор банку".
Cтаттею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Таким чином, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.
Виходячи із результатів системного аналізу положень ЦК України, законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та "Про банки і банківську діяльність", колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини з приводу переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку, які носять майново-грошовий характер, а відтак у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 3-217гс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
Згідно із ч. 2 ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операції по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому відповідач не має правових підстав для задоволення вимог позивача поза процедурою ліквідації, в іншій ніж передбачено законом черговості, оскільки позивач має право отримати грошові кошти виключно у порядку та на умовах передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, належні та допустимі докази на підтвердження вказаних доводів суду не надано.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 2 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: Л.Д. Поливач
В.В.Соколова