№ 33/796/1346/2015 Постанова винесена суддею Лазаренко В.В.
Категорія: ст. 471 МК України
14 грудня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П., за участю представників Київської митниці ДФС України Юрківа В.В. і Паньківа Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_4 та його захисника Кобилецького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу про порушення митних правил щодо
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1),
за апеляційною скаргою захисника Кобилецького В.В. на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада
2015 року ОСОБА_4 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил, вилучених відповідно до протоколу від 10 вересня 2015 року № 0703/10000/15, а саме: вісімдесят восьми купюр номіналом 100 доларів США, двох купюр по 500 гривень, одної купюри номіналом 200 гривень, одної купюри номіналом 100 гривень, двох купюр номіналом 20 гривень, які зберігаються в касі Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.
Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
Як встановив суддя в постанові, 10 вересня 2015 року о 15 год. 00 хв. на митному посту «Аеропорт «Київ» (Жуляни)» Київської міської митниці ДФС на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» залу «Приліт» терміналу «А» Міжнародного аеропорту «Київ (Жуляни)», співробітниками органу доходів і зборів було зупинено громадянина України ОСОБА_4, який слідував рейсом FZ727 Дубаї-Київ, літаком авіакомпанії «FlyDubai», після перетинання ним «білої лінії», яка позначає закінчення «зеленого коридору».
В ході проведення усного опитування щодо наявності у ОСОБА_4 валютних коштів, останній заявив про наявність у нього 20 000 доларів США та 1 500 гривень.
Враховуючи, що без письмового декларування митному органу фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, яка не перевищує в еквіваленті 10 000 Євро, ОСОБА_4 порушив митні правила, передбачені ст. 471 МК України. Через митний кордон України пропущено 11 207 доларів США та 160 гривень, що є еквівалентом 10 000 Євро, а решту грошей в сумі 8 800 доларів США та
1 340 гривень вилучено.
Дійшовши висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, суддя місцевого суду наклав на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн., з конфіскацією предмету порушення митних правил.
В апеляційній скарзі адвокат Кобилецький В.В., не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_4 у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, просить постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року скасувати в частині застосування до ОСОБА_4 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти.
Вважає, що суд, застосувавши до ОСОБА_4 додаткове стягнення, не дотримав вимог ст.ст. 11, 33 КУпАП, бо не врахував, що правопорушення було вчинено ОСОБА_4 вперше і з необережності, а вилучена валюта ввозилась на митну територію України для потреб його родини та її конфіскація буде сприяти лише погіршенню матеріального становища ОСОБА_4.
Звертає увагу, що жодні дані, які б давали підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність, в справі відсутні, а сума грошей, яку вилучили у ОСОБА_4 є дня нього значною, при цьому шкода, яку ОСОБА_4 потенційно міг завдати державі, є незначною, а тому застосування конфіскації в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції, тобто таке стягнення є не пропорційним і покладає на ОСОБА_4 «індивідуальний надмірний тягар».
За таких обставин вважає, що накладення на ОСОБА_4 стягнення у виді штрафу буде достатнім для виправлення та належної його поведінки в подальшому, а також співмірним вчиненому ним правопорушенню.
Заслухавши пояснення ОСОБА_4 та його захисника Кобилецького В.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, заперечення представників Київської міської митниці ДФС щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про порушення митних правил та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, як це визначено у ст. 294 КУпАП.
Висновки, викладені в постанові судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у порушенні митних правил, передбачених ст. 471 МК України, за обставин, встановлених в суді, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених судом доказах, які проаналізовані в судовому рішенні.
Зазначені висновки в апеляційній скарзі не оспорюються, підстав їх вважати прийнятими у результаті неправильного застосування судом норм матеріального права або з порушенням норм процесуального закону у суду апеляційної інстанції немає, а відтак вони не є предметом апеляційної перевірки.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника, де він ставить під сумнів законність судового рішення в частині накладення на ОСОБА_4 стягнення за вчинене правопорушення, то, з матеріалів провадження та змісту постанови судді вбачається, що вирішуючи зазначене питання суддя місцевого суду в повній мірі дотримав вимоги ст. 23, 33 - 35 КУпАП, оскільки врахував в тій частині, яка знайшла своє підтвердження в суді, обставини, з якими апелянт пов'язує свої вимоги, зокрема, фактичні обставини цього правопорушення та визнання ОСОБА_4 своєї провини, проаналізував вимоги ст. ст. 196, 197, ст. 471 МК України та, обґрунтовано встановивши, що ОСОБА_4 без декларування перемістив валютні цінності, сума яких перевищує 10 000 євро, дійшов правильного висновку, що конфіскація предметів порушення митних правил - готівки в сумі, що перевищує встановлені законодавством обмеження, в даному випадку є обов'язковим додатковим видом стягнення.
Доводи захисника про те, що застосування додаткового стягнення буде не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_4 індивідуальний надмірний тягар, що є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції, були предметом дослідження судді місцевого суду та обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки жодних доказів, які б доводили, що зазначене додаткове стягнення є не пропорційним і покладає на ОСОБА_4 індивідуальний надмір тягар, суду першої інстанції представлено не було, як і не було надано в суді апеляційної інстанції.
Крім того, не дивлячись на те, що в матеріалах цього провадження відсутні дані про незаконне походження ввезеної в Україну ОСОБА_4 валюти, стороною захисту також не доведено, що зазначені гроші ОСОБА_4 планував використати виключно на потреби родини, яка перебуває в скрутному матеріальному становищі.
За відсутності законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині накладення на ОСОБА_4 стягнення за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ст. 471 МК України, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 529 Митного кодексу України, суддя
Апеляційну скаргу захисника Кобилецького В'ячеслава Вікторовича в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2015 року, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у порушенні митних правил за ст. 471 МК України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва Павленко О.П.