23 грудня 2015 р. м. ХерсонСправа № 821/3806/15-а
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., перевіривши виконання вимог ст.ст.104-106 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у м.Нова Каховка Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просить визнати протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Нова Каховка Херсонської області щодо відмови виконати судове рішення на підставі виконавчого листа № 664/761/13-ц, виданого 03.06.2014 р.; зобов'язати відповідача виконати рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 03.06.2014 р. на підставі виконавчого листа № 664/761/13-ц про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі (ч.2 ст.107 КАС України).
Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен перевірити належність справи до її юрисдикції та підсудності.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст.ст.17, 18, 104-107 КАС України, суддя дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Положеннями ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Як визначено п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010 р. № 3, роз'яснено, що при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Частиною 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01.03.2013 р. № 3 встановлено, що скарги сторони виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК, підлягають розгляду судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим судом, що видав виконавчий документ. Інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.
З викладеного слідує, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
З матеріалів, доданих до скарги, вбачається, що виконавчий лист видано Новокаховським міським судом Херсонської області в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Цюрупинського районного суду Херсонської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду. Зокрема, рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 02.08.2013 р. стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду у зв'язку із накладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту в розмірі 10000 грн.
Законом України "Про виконавче провадження", крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів. Зокрема, ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до п.2 Порядку № 845 боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"; стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.
Пунктом 15 Порядку № 845 визначено, що дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частиною 2 ст.384 ЦПК України встановлено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Суддя вважає, що в даному випадку відповідач - Управління державної казначейської служби України у м.Нова Каховка Херсонської області є державним виконавцем, в розумінні ст.383 ЦПК України, яким, на думку позивача, не вчинено дії щодо виконання судового рішення, ухваленого Новокаховським міським судом Херсонської області, в рамках розгляду цивільної справи.
Отже, суддя прийшов до висновку, що розгляд даної справи повинен здійснюватись місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ч.1 ст.109 КАС України, суддя -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у м.Нова Каховка Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 11.5