16 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Електромонтаж» до ОСОБА_6 про витребування майна від добросовісного набувача,за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Електромонтаж» на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 вересня 2015 року,
У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство «Електромонтаж» (далі - ПАТ «Електромонтаж») звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 грудня 2009 року, ухваленим у справі за позовом ОСОБА_7 до Ватутінської міської ради, третя особа - ЗАТ «Електромонтаж» КСУ-423, про визнання права власності на самочинне будівництво, визнано за ОСОБА_7 право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1, у складі: контори «А», площею 54,6 кв. м., складу «В», площею 84,4 кв. м. та гаража «Б1», площею 45,4 кв. м. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2014 року вказане рішення суду було скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено. При цьому встановлено, що спірне нерухоме майно увійшло до складу майна, яке було приватизоване на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 1993 року № 33 організацією орендарів орендного підприємства «Електромонтаж-І», правонаступником якого є ПАТ «Електромонтаж».
Позивач ПАТ «Електромонтаж» стверджувало, що нікому вказане майно не відчужувало, однак і реєстрацію права власності не проводило.
Під час розгляду апеляційної скарги у вказаній справі стало відомо, що ОСОБА_7 за договором дарування від 19 лютого 2010 року відчужив спірне майно на користь дочки ОСОБА_6
Позивач ПАТ «Електромонтаж» посилаючись на те, що такими діями порушено їхні права як власника нерухомого майна, набутого у законному порядку за договором купівлі-продажу під час приватизації, уточнивши позовні вимоги, просив витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_6 зазначене нерухоме майно, вказати у судовому рішенні, що воно є підставою для скасування реєстрації права власності за ОСОБА_6 на нерухоме майно та реєстрації права власності на це майно за ПАТ «Електромонтаж».
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10 вересня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ «Електромонтаж» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Електромонтаж» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Електромонтаж» суди виходили із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що 27 січня 1998 року ОСОБА_7 уклав договір оренди з ЗАТ «Електромонтаж» КСУ-423 земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 (а. с. 84).
Умовою оренди було використання земельної ділянки для власних потреб та зберігання матеріальних цінностей ЗАТ «Електромонтаж» КСУ-423. Строк дії угоди становив один рік з пролонгацією.
ОСОБА_7 використовував земельну ділянку, за умовами вказаного договору до 2010 року, після чого земельна ділянка була вилучена землевласником Ватутінською міською радою відповідно до рішення про вилучення земельної ділянки від 27 січня 2010 року № 62-6/V та рішенням Ватутінської міської ради від 27 січня 2010 року № 62-7/V, в яке було внесено зміни рішенням Ватутінської міської ради від 12 травня 2010 року № 65-20/V, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на ім'я ОСОБА_7 (а. с. 123-125).
За час оренди земельної ділянки ОСОБА_7 у 2009 році самочинно звів наступні об'єкти: контору «А», розміром у плані 6,35 м, на 8,60 м зблокованої з складським приміщенням «Б», розміром у плані 13,40 м на 6,30 м та гаража «Б1», розміром у плані 7,20 м на 6,30 м. Доказом підтвердження проведення самочинних забудов є висновок відділу містобудування та архітектури виконкому Ватутінської міської ради від 10 листопада 2009 року № 210/05-19 та інвентаризаційна справа на будівлі по АДРЕСА_1, де відмічено дані про самочинні забудови проведені у 2009 році ОСОБА_7, що підтверджується копією висновку та інвентаризаційної справи (а. с. 94, 95-102). Отже, як встановлено, позивач не отримував у власність вищевказані об'єкти нерухомого майна та відповідно не набув права на послідуюче витребування цього майна.
Відповідно до наданого позивачем переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу за № 219, ПАТ «Електромонтаж» згідно з договором купівлі-продажу від 13 листопада 1993 року № 33 отримав у власність склад ділянки з огорожею і воротами, розташованими по АДРЕСА_1 з залишковою вартістю на момент оцінки 0 карбованців, що стверджується копією переліку (а. с. 24-25).
Встановивши вищезазначені обставини у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку,що позивач не надав доказів про право власності на будівлі: контору та гараж за вказаною адресою, а посилання на рішення апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2014 року, як на доказ права власності є некоректним, так як в рішенні таке право не визнано.
Однак такий висновок судів є передчасним.
Згідно з вимогами чч. 1, 2 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача в тому випадку, якщо майно загублене власником, було викрадене у власника, вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу державного майна № 33 від 30 листопада 1993 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву продало, а організація орендарів орендного підприємства «Електромонтаж-І», правонаступником якого є ПАТ «Електромонтаж», купила державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Електромонтаж-І». Майно підприємства включає всі активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з протоколом інвентаризації, який додається до цього договору (а. с. 18-21).
Відповідно до переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу згідно з договором купівлі-продажу від 13 листопада 1993 року № 33 до організації орендарів «Електромонтаж-І» перейшов, зокрема, склад ділянки з огорожею і воротами по АДРЕСА_1, залишковою вартістю на момент оцінки 0 карбованців (а. с. 24-25).
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 грудня 2009 року, ухваленим у справі № 2-515/09р. за позовом ОСОБА_7 до Ватутінської міської ради, третя особа - ЗАТ «Електромонтаж» КСУ-423, про визнання права власності на самочинне будівництво, позов ОСОБА_7 задоволено (а. с. 10). Визнано за ОСОБА_7 право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1, у складі: контори «А», площею 54,6 кв. м., складу «В», площею 84,4 кв. м. та гаража «Б1», площею 45,4 кв. м.
Відповідно до договору дарування від 19 лютого 2010 року ОСОБА_7 відчужив нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 (а. с. 57-59).
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2014 року рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 грудня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_7 до Ватутінської міської ради, третя особа - ЗАТ «Електромонтаж» КСУ-423, про визнання права власності на самочинне будівництво, відмовлено (а. с. 11-12).
Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, є преюдиційними та не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.
Скасовуючи рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 11 грудня 2009 року та ухвалюючи нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7, судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірне нерухоме майно увійшло до складу майна, яке було приватизоване на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада1993 року № 33 ПАТ «Електромонтаж» (на той час - організацією орендарів орендного підприємства «Електромонтаж-І»). Підприємство нікому вказане майно не відчужувало.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведені обставини, встановлені у рішенні апеляційного суду від 23 жовтня 2014 року, і, що право власності ОСОБА_7 на вказане вище майно виникло на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасовано рішенням суду апеляційної інстанції.
За таких обставин висновки судів про відмову у позові ПАТ «Електромонтаж» слід визнати передчасними, оскільки вони не ґрунтуються на наявних у справі матеріалах.
Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Електромонтаж» задовольнити.
Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Г.В. Юровська А.О. Леванчук Л.М. Мазур В.А. Нагорняк Т.О. Писана Головуючий Судді: