Харківський апеляційний адміністративний суд
22 грудня 2015 р.Справа № 820/7658/15
Головуючий 1 інстанції: Горшкова О.О.
Доповідач: Водолажська Н.С.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Бенедик А.П., Суддя Філатов Ю.М.
при секретарі Ружинській К.О.
за участю:
позивача ? ОСОБА_1
представника позивача ? ОСОБА_2
представника відповідача ? ОСОБА_3
представника третьої особи ? ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2015р. по справі № 820/7658/15
за позовом ОСОБА_1
до Харківської митниці Державної фіскальної служби, Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
третя особа Міністерство юстиції України
про скасування наказу,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати висновок Куп'янської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області № 855/8/55-20-26-1701-51 від 12.02.15 р.; визнати протиправним та скасувати наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби № 150-о від 06.03.15 р. про звільнення його з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» з 06.03.15 р. з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці Державної фіскальної служби України з дати звільнення ? 06.03.15 р.; стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.15 р. по день ухвалення рішення; допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.15 р. по справі № 820/7658/15 позовна заява задоволена частково: визнаний протиправним та скасований наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України № 150-о від 06.03.15 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» з 06.03.15 р.; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці Державної фіскальної служби України з дня звільнення; стягнуто з Харківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.15 р. по день ухвалення рішення з утриманням суми податків, зборів, внесків та інших обов'язкових платежів; в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці Державної фіскальної служби України та стягнення середнього заробітку з розрахунку за один місяць постанова звернута до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Відповідач, Харківська митниця ДФС, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.15 р. по справі № 820/7658/15 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач, Куп'янська ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, заяви про приєднання до апеляційної скарги не подав.
Третя особа, Міністерство юстиції України, письмові пояснення не подав, але представник третьої особи в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 11.02.15 р. на ім'я начальника Куп'янської ОДПІ надано пояснення, відповідно до змісту якого декларантом зазначено, що автомобіль Rover 2600 (1987 р. випуску) він придбав 27.05.03 р., як таку, що була у використанні. У 2009 р. ОСОБА_1 був продано вказаний транспортний засіб по довіреності. Також ОСОБА_1 звернуто увагу на те, що кошти, отримані за продаж вказаного автомобіля у розмірі 20000,0 грн., були використані декларантом для погашення кредитних зобов'язань перед АКБСР «Укрсоцбанк» відповідно до договору кредиту № 842/1-27/40/8-042 від 19.09.08 р. (а.с. 64-65). На підставі вказаних обставин, з урахуванням вищезазначених пояснень ОСОБА_1, т.в.о. начальником Харківської митниці ДФС ОСОБА_5 на ім'я начальника Куп'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області направлено звернення № 20-70-04/00-1/1318 від 18.02.15 р. «Про проведення додаткової перевірки» щодо ОСОБА_1 (а.с. 148-149). Листом № 1366/8/20-26-1701 від 27.02.15 р. Куп'янська ОДПІ надала відповідь № 20-70-04/00-1/1318 від 18.02.15 р., відповідно до якої суб'єкт владних повноважень встановив лише недостовірність відомостей, вказаних ОСОБА_1 в декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 р. щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у п. п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади».
Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що контролюючим органом під час проведення перевірки позивача встановлені неоднозначні висновки відповідності відомостей, визначених п. 1 та/або п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», оскільки попри виявлене не відображення у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 р. зареєстрованого транспортного засобу - автомобіль Rover 2600, Куп'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області зроблений висновок про відповідність вартості майна (майнових прав) позивача наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
На підставі зазначеного, судом першої інстанції зроблений висновок, що керівник Харківської митниці ДФС України після отримання висновку № 855/8/55-20-26-1701-51 від 12.02.15 р. не врахував факту набуття ОСОБА_1 доходів (майна) із законних джерел, що в свою чергу виключає застосування заборон. Суд першої інстанції також визнав безпідставними твердження відповідача про те, що оскільки висновок податкового органу № 855/8/55-20-26-1701-51 від 12.02.15 р. ОСОБА_1 не був оскаржений та не визнаний протиправним у поряду, встановленому чинним законодавством, то у відповідача були наявні всі правові підстави для застосування вказаного рішення як безумовної підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади шляхом прийняття наказу № 150-0 від 06.03.15 р.
Колегія суддів зазначає, що згідно інформації Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Куп'янського, Шевченківського та Дворічанського районів, наданої листом № 111 від 21.01.15 р., на ім'я ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: Rover 2600 1987 р. випуску, NISSAN ALMERA CLASSIC 2008 р. випуску, але в декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 р. ОСОБА_1 не вказано автомобіль Rover 2600 1987 р. випуску, на підставі чого податковий орган дійшов висновку про встановлення недостовірності відомостей, вказаних ОСОБА_1 в декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 р.
Разом з тим, вищезазначеним висновком також встановлено, що вартість майна вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у п. п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України «Про очищення влади», відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 1 якого очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист. На виконання п. 10 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом, посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у ч. 1, ч. 2, ч. 4 та ч. 8 ст. 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені ч. 1 ст. 4 цього Закону. Вказана заборона, у відповідності до ч. 8 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», зокрема, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про очищення влади» особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у ч. 4 ст. 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені ч. 3 або ч. 4 ст. 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.
Відповідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (ч. 10 ст. 5 Закону України «Про очищення влади»).
Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», зазначених особами у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03.11.14 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.11.14 р. за № 1385/26162, яким передбачена процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
В п. 3 зазначеного Порядку встановлено, що загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові: 1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого ч. 4 ст. 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених ПК України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: - аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; - порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 ч. 1 ст. 2 Закону, з наявною у контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; - порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 ч. 1 ст. 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Згідно п. 4, п. 6 Порядку при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації. Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
За змістом п. 12 Порядку у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.
Під час судового розгляду встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивачем у поданій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 р. не відображені відомості про наявність у власності автомобілю Rover 2600 1987 р. випуску. Проте у декларації про доходи за 2009 р. він вказав суму доходу від продажу вказаного автомобілю в розмірі 20000,0 грн.
Колегія суддів зазначає, що органи Державної фіскальної служби України здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Тобто, чи все майно, набуте особою, вказане у декларації; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У висновку, який складається за результатами перевірки, орган Державної фіскальної служби України зобов'язаний зазначити чи була встановлена недостовірність або невідповідність по кожному із перелічених критеріїв, зокрема вказати чи все майно (майнові права), яке підлягає декларуванню, вказане особою у декларації та чи відповідає вартість цього майна отриманим із законних джерел доходам. При цьому, висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) або невідповідність вартості майна (майнових прав) отриманим доходам, з урахуванням пояснень особи, стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які достовірно підтверджують такі недостовірність або невідповідність.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що підтвердження законності джерел набуття доходів та відповідність вартості майна (майнових прав) цим доходам виключає застосування заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», відповідно до критерію, передбаченого ч. 8 ст. 3 даного Закону, у зв'язку з тим, що застосування такої заборони можливо при встановленні перевіркою, зокрема, недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, у разі, якщо таке майно (майнові права) було набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону, за відсутності підтвердження законних джерел набуття доходів.
Як вбачається із висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», відповідно до якого ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 р. вартість майна (майнових прав), вказаного позивачем в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у п. п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
На підставі викладеного, податковим органом за наслідком проведеної перевірки підтверджена законність джерел набуття позивачем права власності на автомобіль Rover 2600 1987 р. випуску.
З наведеного вбачається, що податковим органом був зроблений правомірний висновок щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_1, а саме: не зазначення про наявність у власності автомобіля Rover 2600 1987 року випуску, а тому висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними висновків Куп'янської ОДПІ про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» № 855/8/55-20-26-1701-51 від 12.02.15 р. про недостовірність відомостей, внесених ОСОБА_1 до декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 р., набутого за час перебування на посадах, визначених п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», (не відображення відомостей про наявність у власності 1/4 автомобіля Rover 2600 1987 р. випуску) є правомірним, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що саме по собі неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка, не є підставою для застосування положень Закону України «Про очищення влади» в частині звільнення особи з посади.
Таким чином, оскільки Харківською митницею ДФС при звільненні позивача з посади не було враховано, що автомобіль Rover 2600 1987 р. випуску набутий позивачем із законних джерел, колегія суддів дійшла висновку, що позивач був звільнений без наявних на те підстав.
Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
В п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВСУ № 4 від 01.04.94 р., № 18 від 26.10.95 р., № 15 від 25.05.98 р.) роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
Таким чином, у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. На підставі викладеного, Харківською митницею ДФС під час судового розгляду не була доведена наявність встановлених законом підстав для звільнення позивача з посади.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень не доведений належними та допустимими доказами факт правомірності припинення перебування позивача на службі, а оскаржуваний наказ прийнятий без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням діючого законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби №150-о від 06.03.15 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» з 06.03.15 р.
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Колегія суддів зазначає, що відповідач - Сумська митниця ДФС, будучи суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість винесеного наказу, що є предметом оскарження позивачем. Натомість позивач, на виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відповідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав, є поновлення позивача на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення «Тополі» митного поста «Куп'янськ» Харківської митниці Державної фіскальної служби України з дня звільнення.
Також, відповідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Визначення розміру середньої заробітної плати, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, здійснюється за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.95 р.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.15 р. по день ухвалення рішення з утриманням суми податків, зборів, внесків та інших обов'язкових платежів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.15 р. по справі № 820/7658/15 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 200, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.15 р. по справі № 820/7658/15 - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.15 р. по справі № 820/7658/15 за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці Державної фіскальної служби, Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області третя особа Міністерство юстиції України про скасування наказу - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.12.2015 року.